За східним (китайським) календарем новий рік розпочнеться 25 січня. Новий 12-літній цикл відкриватиме рік Щура. Західні цивілізації сприймають цю істоту переважно негативно, а от у стародавніх культурах Сходу цей символ має більше різноманітних значень. Розглянемо детальніше, за які «заслуги» щур потрапив до переліку тварин східного Зодіаку, сформованого чи то Буддою, чи то Нефритовим Імператором —верховним божеством даоського пантеону.

Зимой покупаю кувшин питьевой воды
Зимой горька вода со льдом!
«Но крысе водяной немного надо…»
Чуть-чуть я горло увлажнил.

                                                                                                        Мацуо Басё (1644—1694),
пер. В.Н. Маркова (1907—1995)


В українських (та й у європейських) фольклорних текстах щур практично не зустрічається. В авторській літературі йому переважно відведена роль хапуги, розбійника,  носія смерті. Хоча є і виключення, як то байки Жана де Лафонтена. У східній міфології щури залишаються тими ж — жадібними, хитрими, агресивними, ірраціональними. Але акценти зміщуються: хитрість стає розумом і вмінням вижити в будь-яких умовах, жадібність — ощадливістю, агресивність — активністю та прагненням рухатися вперед, а ірраціональність вже не лякає, а викликає повагу. Навіть у землеробських цивілізаціях Стародавнього Сходу, де, здавалося б, повинні ненавидіти цих крадіїв харчів та псувачів зерносховищ, до них ставилися напрочуд терпимо. Наприклад, у деяких давньоєгипетських містах щуру й миші поклонялися як священним тваринам.


Малюнок на папірусі, що зображає мишу (можливо, щура), що сидить на троні. На нього очікують коти: один з віялом, інший пропонує їжу. Британський Музей. Photo: RP

Стародавні іудеї приписували щурам порятунок Єрусалиму від помсти царя Ассирії Сінаххеріба. Геродот повідомляє, що, коли ассирійці взяли в облогу місто, вночі на їхній табір напали зграї щурів, «погризли їхні сагайдаки, луки і рукоятки щитів, так що на наступний день ворогам довелося беззбройними бігти, і безліч ворогів полягло». Щоправда, раціоналістично налаштовані стародавні історики на кшталт Йосипа Флавія вважали, що ассирійське військо насправді занапастила інфекційна хвороба.

У східних міфах щурі нерідко виступають у ролі рятівників. Так, у Каббалі є притча про те, як щур з’їв розписки жертв злого лихваря, приносив гроші бідним і цілющі трави хворим тощо. Ці тварини міцно пов’язані з богами мудрості, успіху, багатства і процвітання. Наприклад, один із найбільш шанованих богів індуїстського пантеону, бог мудрості і руйнівник перешкод Ґанеша зображений у вигляді людини з головою слона, що сидить на щурі (або супроводжується щуром).

За однією з легенд, Ґанеша у боротьбі з демоном Гаджамукхою відламав свій бивень і кинув його у супротивника. Той перетворився на пацюка і став вірним їздовим Ґанеші. В індуїзмі вахана (їздова тварина) — це щось більше, ніж просто засіб пересування, вона може виражати деякі яскраві якості божества. У даному випадку Щур символізує всюдисущість Ґанеші, здатність проникати в усі важкодоступні місця.

Ґанеша верхи на своєму щурі. Індія, 1800

В індійському містечку Дешнок (штат Раджастан) існує храм, присвячений індійській святій Карні Мата, яка жила у XV-XVI століттях. Він буквально кишить пацюками — кажуть, їх там більше 12 тисяч. Уже майже шість століть прочани з усієї країни стікаються сюди, щоби вшанувати тваринок. Багато індійців вірять, що Карні Мата була втіленням грізної і могутньої богині Дурги, яка перемагає біль і страждання та руйнує перепони.

За розповідями, жінка благала бога смерті Яму не забирати душу пасинка-потопельника. Той відмовився, і тоді Карні Мата переселила душу хлопчика в щура. Яма залишився ні з чим, а матір оголосила жителям Дешнока, що тепер усі померлі діти будуть перевтілюватися в щурів і навпаки. Індійці не тільки не відчувають відрази до щурів, а й вважають, що їх споглядання приносить щастя. Зустріч зі щуром-альбіносом прискорить успіх, оскільки це перевтілення самої Карні Мата. Якщо відвідувач храму випадково розчавить звірка, йому доведеться поставити у храмі його золоту чи срібну фігурку, щоб уникнути неприємностей.

У буддійській традиції до щура також особливе ставлення. Завдяки своєму розуму та спритності він першим серед усіх тварин прийшов попрощатися із Буддою перед його смертю. Щур переплив широку бурхливу річку на спині Бика, а потім, швидко пробігши по його спині, впав прямо у долоні Учителю, коли Бик нахилив голову для благословення. За це він мав честь відкривати східний календар.

У країнах Південно-Східної Азії щур сприймається як символ багатства (адже пацюк не житиме там, де нічого їсти), а також

Нецке

ощадливості (мабуть, тому скнару в Китаї називають «грошовим щуром»). У міфології Південного Китаю щур є шанованим культурним героєм — він приніс людям рис і навчив його вирощувати. Не меншою повагою пацюки користувалися і в Японії, де їх вважали розумними, кмітливими і винахідливими. Згідно з повір’ям, «коли щур гризе, він рахує гроші», тож на зображеннях він часто гризе гарбуз, яблуко чи горіх. Щур здавна був улюбленою моделлю для майстрів-різьбярів нецке — мініатюрних скульптур-брелоків для одягу.

Японський художник Кацусіка Хокусай часто звертався до образу щура. Причому серед його гравюр зустрічають як монструозне, так і мирне втілення звірятка. Хокусай прагнув зобразити світ у його мінливому різноманітті: людей, рослини та тварин (і щурів зокрема) він змальовував як невід’ємну частину навколишнього світу, навіть у фантастичних сюжетах.

Кацусіка Хокусай. Солоний лосось і щури. Між 1833 і 1839. Папір, фарба. Музей Сумида Хокусай, Токіо

Як символ ощадливості, домовитості та достатку, щур пов’язаний із культом Дайкоку, одного з семи японських богів щастя. Його зазвичай зображують у шапці та накидці-карігіну, з калаталом та мішком чарівного рису … і неодмінно в супроводі щура. Дайкоку в міфології вважається покровителем домашнього вогнища і талісманом щастя та багатства. Він проганяє з будинку біду та нейтралізує негативний вплив шкідливих енергій Ша Ці.

У його мішку незвичайний рис, який символізує небесні багатства: золоті монетки і дорогоцінні камені, якими він щедро ділиться з людьми. І допомагає йому в цьому щур: прогризає діри у мішку, щоб дари сипалися до рук прохачів. На деяких зображеннях щура біля Дайкоку не видно. Це означає, що він сидить всередині мішка, готовий у будь-який момент прогризти в ньому дірочку.

Утамаро II: Бог удачі Дайкоку та китайські діти. Бібліотека Конгресу

Дайкоку шанують за те, що він щедро роздає людям блага. З кожним ударом його калатала багатства, щастя і здоров’я у світі стає більше. Але, згідно зі старовинною легендою, так було не завжди. Колись інші божества довірили скнарі чарівне калатало, щоб багатства розподілялися розсудливо. І дійсно, Дайкоку був справедливий, а люди отримували блага по заслугах. Але з часом калатало звучало усе рідше. Великий Будда відправив до Дайкоку священних щурів. Вони прогризали мішок з чарівним рисом та крали його зі ступки, щоб давати багатство гідним людям.

Священик Райго з монастиря Мії-дера. Ілюстрація Цукіока Йосітосі

У епоху Едо (1603-1867) щури стають персонажами театральних постановок — як правило, рятівниками та помічниками. До двох щурів-супутників божества Ясіро, якому присвячено храм Отойо в Кіото, приходять із проханнями про добробут та потомство.

Тессо Недзумі. Статуя на вулиці Шігеру Мізукі в Сакай-Мінато

Але і на Сході любов до щурів не була аж такою безумовною: в середньовічній Японії існували також повір’я про щурів-перевертнів — недзумі. Це маленькі людці без будь-яких моральних принципів, з відмінним нюхом і зором, часто шпигуни і вбивці – звідси, до речі,  пішла назва «ніндзя» (яп. 【忍者】, にんじゃ, «той, хто крадеться»).

З японського фольклору недзумі успішно перекочували у аніме (наприклад, манга Ейтіро Оди і заснований на ній однойменний серіал «One Piece») і в ряд ігор, зокрема в рольову гру «Ragnarok Online» і в колекційні карткові «Legend of the Five Rings» і «Magic: The Gathering», утворивши в останній цілу расу антропоморфних щуроподібних істот. У Світі Темряви (World of Darkness) недзумі є східним варіантом реткінів — щурів-перевертнів.

У наступних матеріалах ми розповімо, як складалися взаємини щура та людини у західній цивілізації і як образ цих тварин змінювався у сучасній масовій культурі.

Текст: Наталія Марків-Буковська