Все більше до нашого побутового словника входить поняття «розумне місто», або «smart city». Проте лише дехто може пояснити, що це таке. Місто не стає «розумним» за ніч, після помаху чарівної палички. Це довгий (та іноді болісний) процес спроб та помилок – такий самий, як і еволюція розуму в живій природі. Давайте прослідкуємо кроки еволюції Urbs Sapiens?

Зародження концепції

Важко сказати, коли ж саме ідея «розумного міста» виокремилася від науково-фантастичних уявлень про місця, які живуть своїм життям. Від «Підуть ласкаві дощі» Рея Бредбері до перших визначень того, що таке розумне місто, пройшло більше п’ятдесяти років. Втім, дещо геніальний письменник передбачив надзвичайно точно.

Найбільш повний і загальний список характеристик розумного міста запропонували урбаністи Дікін та Аль-Веар у 2011 році [1], і він звучить так:

1. Широке використання різноманітних цифрових технологій у місті та суспільстві;

2. Використання інформаційних та комунікаційних технологій для трансформації довкілля;

3. Впровадження таких технологій до систем управління містом;

4. Об’єднання людей та технологій на території міста для розкриття повного потенціалу можливостей містян.

Додатковим і дуже важливим пунктом до цих чотирьох є можливість містянам самим проявляти себе і впливати на середовище навколо. Саме це й відрізняє утопічне місто від антиутопічного: здатність людей брати на себе відповідальність та змінювати своє довкілля, а не просто плисти за течією, довіряючи технологіям своє майбутнє.

Ця концепція недарма є настільки широкою – конкретніша би просто не вмістила в собі усе розмаїття міст, що зараз називаються «розумними». Стрімкий розвиток науки додає все нові підтипи розумних міст та сфери застосування інформаційних та комунікаційних технологій. Вуличне освітлення в Амстердамі, що вмикається яскравіше, коли проходить багато людей – це точно частина розумного міста. Кіберпорт у Гонконгу, що виглядає як локація зі Star Trek та зібрав у собі всі можливі інновації взагалі – це теж розумне місто. Хоча на перший погляд важко знайти два більш несхожих місця на всій планеті.

Напрями розвитку

Незважаючи на безліч напрямків і відкритих доріг для міст майбутнього – від екоутопії до доповненої реальності – фахівці, зрештою, змогли визначити головні «дороговкази» для еволюції розумного міста.

Для технологій:

Цифрове місто

«Місто у смартфоні», в якому будь-хто може отримати доступ до всіх (чи більшості) послуг з будь-якої точки. Мабуть, це найперший крок, яке робить місто на своєму шляху до розуму. Йованов і Хазапіс описують цифрове місто як «об’єднане суспільство з широкою та гнучкою комунікаційною інфраструктурою, інноваційними послугами для задоволення потреб адміністрації, містян та бізнесу».

Давайте уявимо, що переглядаємо науково-популярну передачу і прослідкуємо за цим процесом. Хай у нас буде невеличке місто, ще не зіпсоване цивілізацією…

Все починається з найпростішого. Спочатку в Інтернеті з’являється поодинокий сайт міської мерії. Він ще незграбний, написаний на шаблоні і оновлюється раз на місяць. Проте саме це чудернацьке створіння і стане першим поштовхом до еволюції – і загальним предком усієї цифрової інфраструктури.

Нові й нові сайти спалахують у інтернет-сегменті міста. Деякі з них нежиттєздатні, втрачають трафік та відвідувачів і безслідно щезають. Але раптом, хтось починає збирати зворотній зв’язок – і це крок, що можна порівняти з виходом перших земноводних на сушу. Місто стає інтерактивним.

Поволі Гугл починає показувати про наше місто трохи більше, ніж чернетку статті на Вікі. На сайті мерії з’являється інструкція сплати за комуналку онлайн, і містяни відкривають для себе банк у смартфоні. Черги у поштових відділеннях вимирають, мов динозаври.

Сходивши на пошту і побачивши, що без черг більше кисню і ціліші нерви, секретарка міського голови пропонує запровадити електронний запис на прийом. Ця інновація приживається майже півроку, але коли люди звикають – місто робить еволюційний стрибок. Електронний запис тепер всюди: до лікаря, у ЖЕК, навіть у перукарню!

Сайт НашеМістоОнлайн.юа, який досі плентався в хвості гонитви, раптом перетворюється на портал. Він акумулює в собі все: комуналку, запис в черги, форум і навіть блошиний ринок. Сайт мерії безнадійно б’ється за еволюційну нішу – але коли у суперника з’являється мобільний застосунок, здається і вступає в симбіоз з НашеМістоОнлайн.

Цей етап еволюції закінчено.

Віртуальне місто

Для тих, хто дивився «Першому гравцеві приготуватися», або грав у Second Life, ідея віртуального міста не здаватиметься дивною. Концепція передбачає існування двох паралельних міст: фізичного та віртуального, в якому немає обмеження у відстані та необхідності робити лише одну задачу за раз.

Вже зараз величезна частина послуг, які потрібні містянам, є віртуальними. Ми купуємо і завантажуємо фільми, спілкуємося з усіма друзями одночасно в мессенджерах, відвідуємо 3Д-екскурсії та навчаємося дистанційно. Фактично, уже зараз ми тою чи іншою мірою живемо у двох реальностях. Концепція віртуального міста лише надає форму сегменту цієї реальності, створюючи простір міста.

Ідею віртуального міста часто розглядають як одну з найнебезпечніших – адже проблема залежності від цифрового світу добре відома всім. Навіть найхоробріші урбаністи закликають приділяти величезну увагу балансу між реальним та віртуальним. Зручності та вигоди цифрового світу не мають затьмарювати принади світу реального. Не можна дозволити Second Life перетворитися на «Матрицю».

Також доповнена реальність дуже часто пропонується як допоміжний (чи проміжний) етап пристосування міста для людей з інвалідністю. Організація доступності – це дуже ресурсоємний процес, який може займати роки. Можливість віртуально відвідати місця, до яких поки важко дістатися фізично, може набагато підвищити рівень комфорту людей з інвалідністю.

Місто, що навчається

Мабуть, найбільш радикальна інновація, де утопія межує з антиутопією. Тут дистанційно навчаються вже не лише мешканці. Саме місто – а точніше, один чи кілька ШІ – штучних інтелектів, які обробляють інформацію про події в ньому – перетворюється на genius loci, доброго духа місця. Мережа, що об’єднувала пристрої містян, зростає. Вона включає в себе «інтернет речей», що тепер постачає місту інформацію про те, що люди їдять, де гуляють, як себе почувають… Штучний інтелект оброблює ці неймовірні масиви даних та надає фахівцям готові графіки та таблиці – а може й готові пропозиції рішень проблем міста.

Таке місто – це поки що лише проект, який вимагає неймовірного прориву як у розробці ШІ, так і у парадигмі самого суспільства. Створення місця, де технологія і життя людей переплетені настільки тісно, потребує величезної відповідальності від мешканців такого міста. Нова політика інформаційної безпеки має стати такою ж частиною життя людей, як знання ПДР чи вміння користуватися електроприладами. Кожен мешканець такого міста буде частиною великої системи. І саме на його плечах лежатиме вибір границі між підвищенням свого комфорту і збереженням особистих даних.

Такі міста – це справді міста майбутнього. До цього рівня розвитку попереду ще довгий шлях. Можливо те, що люди та ШІ проходитимуть його пліч-о-пліч (адже ШІ дедалі більше намагаються гуманізувати, прищепивши йому аналог совісті – а люди все глибше занурюються у цифровий світ) зробить подальше співіснування легшим для них.

Для людей:

Місто творчості

Творчість мешканців – це ключове поняття. Без постійного розвитку людей та примноження соціального капіталу, посилення зв’язків між містянами та підтримки їхніх ініціатив, місто розумним не стане. Якщо технології задовольнятимуть базові потреби людства за Маслоу, для того, щоби не перетворитися на «людську ферму», суспільству доведеться приділяти все більшу увагу визнанню і розвитку вищих потреб.

Технології мають стати підґрунтям для освіти та самоосвіти, розкриття творчих здібностей та потенціалу людей. Розуміння цього потенціалу має бути новою абеткою для шкіл розумного міста. Адже люди боротимуться уже не за виживання, а за розвиток і щастя.

Однією з найбільш перспективних пропозицій для міста творчості є ідея змішувати науки. Відхід від вузького профілю (де машини «зроблять» більшість навіть висококласних фахівців, хоча б за рахунок швидкості) до інтегрованого підходу, коли бізнес поєднується з творчістю, а та – з наукою. Лишивши машинам те, що вони можуть зробити, людство матиме змогу зосередитися на притаманному лише йому – створенню нових, неймовірних ідей.

Місто навчання

Лишивши більшість простої роботи розумному місту, люди зіткнуться з наступною проблемою. Що ж робитимуть ті, хто виконував цю роботу раніше? Ідеологи концепції «міста навчання» стверджують, що можливість вчитися новому має стати таким же базовим правом людини як їжа чи безпека.

Такі урбаністи як Мозер виказують припущення, що міста спеціалізуватимуться, залежно від типу освіти, що розвинений в них найкраще, і потім об’єднуватимуться в пари і кластери економічними зв’язками. Звісно ж, це не значить, що між ними будуть чіткі межі, і «місто інженерів» не зможе навчати художників. Проте на зміну заводам і фабрикам, які зараз визначають напрям розвитку міст, прийдуть університети та коледжі. А економічну успішність визначатиме не кількість працівників на заводах, а здатність міста навчати і перенавчати мешканців новим умінням та професіям.

Місто гуманізму

Навіть на попередньому етапі розвитку в місті може виникнути спокуса зосередитися лише на прогресивних його частках. Університетські квартали, соціальний простір, нові райони можуть розвиватися, в той час, коли містяни, які не встигають (чи не хочуть встигати) за плином часу і новими тенденціями, опиняться на звалищі спочатку метафорично, а потім і фізично.

Економічний розвиток міста та нарощення його інтелектуального потенціалу є дуже важливим – але на цьому етапі від розумного міста як ніколи потребуватиметься «душа». Не люди існують для міста, а воно – для людей: отже, має забезпечити можливості задовольнити базові потреби і отримати освіту всім, без виключення. Звісно ж, це може спровокувати появу професій і занять, які ледь себе окупатимуть, проте треба пам’ятати, що потреба бути корисними – це вкрай важливо для людини. Кожен містянин матиме право на гідну працю і гідну платню, навіть якщо він і не впишеться в струнку систему міста майбутнього.

Текст: Дар’я Цепкова

[1] From Intelligent to Smart Cities. Deakin, Mark; Al Waer, Husam