Цей матеріал був підготовлений за декілька днів до війни. Сьогодні перебування в Естонії з її чудовими прикладами ревіталізованих індустріальних об’єктів, перетворених на успішні культурні хаби, і всебічною підтримкою перспективних стартапів, здається сном. І чи на часі говорити про це зараз? Але саме оптимістичне бачення свого майбутнього, де цей досвід стане у пригоді, допомагає триматися серед жаху, що оточує нас кожного дня.

Україна має великий потенціал активних молодих людей, які могли б просунути країну далеко вперед й відіграти значну роль у відновлені країни з повоєнної руїни. Донедавна Україна не була дуже уважна до своїх «креативників». Але досвід сусідньої, близької за пострадянським минулим країни — Естонії свідчить про те, що за порівняно незначний термін часу можна досягти неймовірних успіхів й сягнути рівня розвинутих європейських країн. Зараз майже увесь демократичний світ готовий нам допомагати у процесі відновлення, і Естонія — одна з таких країн.

Зустріч у галереї Апарати

Про креативні індустрії (КІ) сьогодні не говорить тільки лінивий, оскільки креативність стала ключовим фактором розвитку суспільства, рушійною силою прогресу. Середньосвітовий внесок креативних індустрій у розвинених країнах становить 8–12%. Досвід регіонів, які створюють сприятливе середовище для процвітання КІ, хочеться не тільки вивчати, а й адаптувати до наших умов, ба більше, кооперувати з тими, хто вже має історії успіху «в анамнезі». Тому мій недавній візит до Естонії, де творчі галузі становлять близько 3% економіки, став приводом для роздумів — як нам далі бути з такими галузями, як перформативне і візуальне мистецтво, культурна спадщина, кіно, телебачення та радіо, відеоігри, нові медіа, музика, видавнича справа? Як їм виживати в часи кризи?

Я була не одна, мені пощастило стати частиною команди творчих підприємців Херсонщини і вперше потрапити до Естонії в рамках проєкту підтримки українських креативних бізнесів «UArt’n’Business», який реалзують Херсонська торгово-промислова палата і Тартуський Центр креативних індустрій (Естонія), за підтримки МЗС Естонії.

Група для першої бізнес-місії була різноманітна: Вікторія Березіна, графічна дизайнерка, художниця, співзасновниця і кураторка арт-фестивалю «Міцелій», Олександра Книга, засновниця KNIGA Art Studio і бренду одягу KNIGA, дизайнерка одягу і театральних костюмів, Костянтин Толстоп’ят, засновник IT-компанії «In Standart», та Олег Головко, засновник видавничої групи «Гельветика». Таке коло ділових інтересів забезпечило й широку палітру «креативних» локацій, які ми відвідали.

Тартуський Центр креативних індустрій (Tartu Centre for Creative Industries, TCCI) діє з 2009 року і його репутаційний капітал вражає. Керівник TCCI та бізнес-коуч Кюллі Хансен (Külli Hansen) детально презентувала роботу Центру, почавши з того, що він розробляє спеціалізовані навчальні програми, а також надає юридичні та економічні консультації для креативних підприємців, наприклад, експерти Центру допомагають компаніям-початківцям просувати себе на ринку, уникати помилок і безупинно рухатися вперед.

У цьому сенсі Центр працює як бізнес-інкубатор і для стартапів, і вже для існуючих компаній, пропонуючи індивідуальну програму розвитку, із залученням бізнес-консультантів та наставників за такими темами, як підприємництво, маркетинг, комунікація зі ЗМІ тощо. Програма включає майстер-класи, семінари, навчальні онлайн-курси, участь у бізнес-ярмарках. Інкубаційний період триває від двох до чотирьох років з оціночними сесіями один раз на рік, на яких оцінюється прогрес компанії та артикулюються цілі на наступний рік.

Пріоритетні напрямки TCCI — мода, сучасне мистецтво, кіно, дизайн та перформативні мистецтва. Центр виступає співорганізатором різноманітних заходів та ініціатив, таких, як-от Естонський фестиваль моди, Аукціон нового мистецтва, Тартуський кінофонд. Одного разу поставивши собі амбітну мету — розвиток інноваційного кластера креативних індустрій у всій Південній Естонії, TCCI цього поступово досягає, на сьогоднішній день у нього багато успішних історій та ще більше надійних партнерів. Власне, вони готові навчати і наших креативників з будь-якого регіону України — запрошуючи їх на серію онлайн-курсів з маркетингу і позиціонування бренду в соцмережах (Facebook, Instagram, LinkedIn) та міжнародних торгових майданчиках (Etsy, Amazon) у березні-червні 2022 року. Лекторами стануть естонські експерти-практики міжнародного рівня. Наша група познайомилася із місцевими представниками креативних галузей «наживо».

Свято вуличного арту

Нас надзвичайно захопила розповідь кураторки Kadri Lind (Кадрі Лінд) про фестиваль вуличного мистецтва Stencibility. Цей фестиваль несе в собі насамперед ідею свободи самовираження. А ще це платформа для просування самої концепціїї вуличного мистецтва, його здатності оживляти міста та спільноти через залучення до спільних креативних проєктів, тобто тут важливий принцип громадянського активізму та широкої партисипації. Художники (street art, naive, tatoo, комікси, шовкографія, саунд-проєкти тощо) в ході інтервенцій у міську тканину створюють різноманітний public art — від граффітті та стенсілів до медіа-інсталяцій. Впродовж події працюють виставки, художній ярмарок, можна занурюватися в цю атмосферу самостійно, або з екскурсоводами, або вибрати велотур територією фесту, брати участь у воркшопах, перформансах та танцювальних марафонах, або ж залишити свій слід у створенні колективного муралу, загалом бути частиною цього свята вільного мистецтва на будь-якому рівні.

Так, це все ще вважається незаконним, але Тарту любить і стріт-артистів, і цей фестиваль. Арт-інтервенції здійснюються зазвичай в маргінальні райони: від радянських забудов до гаражів у старих житлових кварталах. Оскільки йдеться про свободу, художники, відібрані під час відкритого конкурсу, не подають готові проєкти, а імпровізують та експериментують на місці. Так працює site-specific art, девіз якого — створення контенту для конкретного місця, спонтанність та гнучкість. Дуже важливий момент — довіра: між організаторами та художниками, а також з боку муніципалітету та власників стін. Швидкі інтервенції не дозволяють створювати миттєві міцні зв’язки, тому вміння домовлятися і цю довіру формувати — навички, без яких культурним менеджерам не обійтися.

Виставки у занедбаних, але по-своєму культових будинках привертають увагу публіки до проблеми ревіталізації подібних об’єктів. Наприклад, виставка «Hide and Seek» у колишньому нічному клубі під знесення перетворила його на кілька днів на творчий майданчик. Три поверхи захоплюючого квесту — арт-об’єкти виставлені не напоказ, а заховані у різних куточках будівлі.

Stencibility проводиться вже 12 років поспіль і дає Тарту привід заявляти, що місто є серйозним претендентом на звання столиці вуличного мистецтва країн Балтії.

У фесту є маніфест:

  • Суспільний простір належить усім.
  • Обов’язок кожного — дбати про це.
  • Мета вуличного мистецтва — збагачувати, а не руйнувати суспільний простір.
  • Всі доповнення вітаються: не подобається — доопрацюйте.
  • Дійте згідно зі здоровим глуздом, а не за законом.

Універсальний текст, з жодним пунктом не посперечаєшся.

Кадрі Лінд — також засновниця міського фестивалю UIT (від естонського слова «uitama» — блукати), присвяченого urban studies. Учасники фесту відкривають для себе Тарту з нових, несподіваних сторін. Це — про взаємодію з містом на емоційному і дослідницькому рівнях. Фестиваль залучає місцевих та іноземних митців, які працюють у міждисциплінарних областях, дозволяючи глядачам разом із ними занурюватися в незвіданий урбаністичний контекст, бути осмисленими користувачами public spaces, тобто брати участь у розробці концепцій з їхнього благоустрою, робити їх дружніми та безпечними.

Тут також особливий фокус на «забуту спадщину» — занедбані будівлі та дикі сади, які потребують переосмислення своїх функцій. Це сфера для візіонерів та мрійників. Нам показали чудові проєкти, реалізовані в природному середовищі, найцікавіші об’єкти та інсталяції, причому досить утилітарного характеру, як, наприклад, сауна на річці.

У центрі уваги цьогорічного фестивалю — паразитична архітектура, безліч хаотично розміщених елементів, які чіпляються, як «міські кліщі» за «узаконені» будинки. Найчастіше їх створюють самі містяни в рамках «низових ініціатив», щоб якось оживити та урізноманітнити середовище, зробити його більш «особистим». Наслідуючи цю традицію, запрошені митці створили десять своїх «паразитів», розмістивши їх по всьому Тарту, у тісних просторах між будівлями, на занедбаних фабриках і кінотеатрах, у зарослих ставках та міських хащах. Ще один чудовий квест.

Як і піші прогулянки містом Walking:Holding — душевні перформанси, які запрошують учасників пройтися містом із резидентами, які покажуть «свій» Тарту. Область нової емпірики та свіжих відчуттів. Ініціювала Walking:Holding у 2011 році художниця із Глазго Розана Кейд. З того часу проєкт відбувся у більш ніж 40 містах Великобританії та світу. Тож Тарту дарує світові чудові мистецькі практики.

Місто інноваційних стартапів

Для занурення в тему: стартап-екосистема Тарту посідає друге місце в Естонії і двадцять шосте місце в Східній Європі. Місто вважається ідеальним для стартапів в галузі обладнання та Інтернет-технологій (11), охорони здоров’я (6), програмного забезпечення та даних (5). Тут працюють3 бізнес-акселетатори.

У рамках зустрічей в TCCI ми поспілкувалися з організаторами фестивалю sTARTUp Day, зокрема, з менеджером з розвитку Ермо Тікк (Ermo Tikk) і головним менеджером Мартом Леттеківі (Mart Lättekivi). Це триденна подія, наймасштабніша в Прибалтиці, яка об’єднує стартаперів, традиційних підприємців, інвесторів, новаторів та студентів.

Що означає «бути налаштованим на стартап»? Це, передусім, спосіб мислення. Це про те, щоб зосередитися на зростанні, працювати smart, not hard, й, найголовніше, бути адаптованим у ситуаціях невизначеності. Утім, активність триває й протягом року — через спеціальну програму sTARTUp Talks, на яку виносяться теми, що змінюють галузь до більш широкого масштабу та сцени – нові бізнеси, ноу-хау, тренди.

У 2021 році sTARTUp Day відбувся вп’яте, об’єднавши понад 160 спікерів світового рівня, 330 стартапів, 160 інвесторів та 3100 учасників із 67 різних країн світу. Міжнародна діяльність була підтримана Європейським фондом регіонального розвитку (30 000 євро за одну подію). У 2022 році sTARTUp Day пройде через серйозний апгрейд. Його девіз — FROM ZERO TO HERO, а призовий фонд складає більше 350 000 євро.

Програма включає освітні події (з темами від маркетингу до космічних технологій, збору коштів для розумного міста, штучного інтелекту до креативної економіки), інтерактивну, повну інновацій демозону, швидкі знайомства, підбір оптимального партнерства, практичні семінари з професіоналами, пітчинг ідей і вечірки.

Про пітчинг: найкращі команди змагаються за призи, починаючи від інвестування синдикату, вільних грошових коштів, юридичних консультацій, поїздок на міжнародні бізнес-конференції та галузевих призів. Конкурс зазвичай відкривається для реєстрації восени і закінчується на головній сцені бізнес-фестивалю sTARTUp Day наприкінці січня.

Трішки історії: ідея фесту народилася на початку грудня 2015 року в дуже неформальному, але звичному для країни діловому середовищі — в сауні. Тоді по всьому Тарту відбувалося багато класних подій, але всі вони були занадто «локальними», щоб зацікавити міжнародних інвесторів чи журналістів. А хотілося б організувати одну велику подію, яка б об’єднала всі менші під одним дахом, щоб колективно впливати на розвиток цієї сфери. Ідея була представлена громаді в сауні і миттєво отримала схвалення.

Перший день стартапів був організований у грудні 2016 року і його відвідали 3000 учасників. Через п’ять років sTARTUp Day організовують дев’ять дуже різних організацій. Саме різноманітність у спільноті дозволяє мати таку кількість тематичних секцій, щоб задовольнити якомога більше стейкхолдерів. Так створювалася місцева стартап-екосистема. Її «контрібьютори» — люди амбітні, зараз вони замахуються на цифру в 5000 стартаперів. Фестиваль організують Тартуський університет, місто Тарту, Тартуський науковий парк, Тартуський центр креативних індустрій, Тартуський біотехнологічний парк, Тартуська бізнес-консультаційна служба та Swedbank.

Космос для народу

Один з найважливіших «компонентів» системи — Tartu Science Park, де нас зустрічали Андрус Курвиц (Andrus Kurvits, член Правління) та Генрі Гансон (Henri Hanson, проєктний менеджер).

Вони розповіли, що Тартуський науковий парк є найстарішим у Балтії. Протягом більше 28 років вони підтримують бізнес-інновації та мережеву діяльність в регіоні, тісно співпрацюючи з університетами, державним та приватним секторами. Іноземним компаніям пропонується допомога в розширенні бізнесу в Естонії, де економічне середовище характеризується кваліфікованою робочою силою, сприятливою податковою системою та ліберальними ринками.

Парк був створений спільними зусиллями міста та округу Тарту у співпраці з Тартуським університетом, Естонським університетом природничих наук та Інститутом фізики Університету ім. Тарту. На сьогодні він надає понад 12 000 квадратних метрів офісних та лабораторних приміщень 70 компаніям технологічної галузі. Особлива гордість — бізнес-акселератор S2B Launchpad, мета якого — розвивати бізнес-процеси наукових та технологічних компаній. Упродовж 12+12-місячної програми Парк допомагає знайти командам з розумною та масштабованою ідеєю часткової реалізації своїх перших клієнтів та/або інвесторів.

Тарту. Науковий парк

Космос, а точніше, стартапи у сфері європейських космічних технологій — теж царина інтересів Парку. Йдеться про партнерство у загальноєвропейської мережі ESA BIC (бізнес-інкубаційний центр). Парк разом з Естонським космічним управлінням та різними місцевими суб’єктами створив ESA BIC Eesti — сімнадцятий бізнес-інкубаційний центр ESA у Європі (загалом їх 20) та перший у країнах Балтії, який допомагає запроваджувати технології з космосу в некосмічні програми та протягом 5 років підтримала 20 естонських стартапів у розробці продуктів для наземного використання.

Для прикладу нам розповіли про інноваційну програму спостереження Землі Copernicus і глобальну супутникову навігаційну систему Galileo. Їх можна використовувати «синергетично» у багатьох сегментах ринку — міське планування, сільське господарство, управління навколишнім середовищем та моніторинг, спостереження за кордонами, безпека на морі, транспорт, управління надзвичайними ситуаціями та кризами та багато інших.

З точки зору міського планування дані Copernicus можна використовувати для моніторингу зростання міст, міських зелених зон, а також землекористування та його еволюції з часом, а дані Galileo допоможуть зрозуміти тенденції мобільності в міських районах та розташування основних комунікацій та інфраструктури. У сукупності ці дані дозволять державним органам та містобудівникам проєктувати розумні міста, визначати нові міські коридори та інфраструктурні проєкти, а також відстежувати порушення природоохоронного законодавства.

Користь для фермерів теж очевидна — програми можуть надати інформацію про стан врожаю, вологість ґрунту та дані високоточного позиціонування, що дозволяє фермерам облаштовувати системи зрошення, вносити добрива та робити інші операції більш прицільніше.

Отже, якщо у вас є інноваційна ідея, як використовувати космічні технології або розробляти додатки для створення нових продуктів і послуг у некосмічному середовищі, вас запрошують взяти участь в Pitching Hero, де можна послухати виступи 10 стартапів, які зараз перебувають на стадії інкубації. А в цьому році — долучитися й до sTARTUp Day 2022.

Парк пропонує молодим фірмам (не старшим за п’ять років) заохочувальне фінансування до 50 000 євро для розробки продуктів та прав інтелектуальної власності, кредит до 50 000 євро на розвиток бізнесу, 80 годин експертних консультацій, усіляку технічну підтримку. І, звісно, доступ до інвесторів і спільноти ESA BIC, що вже є питанням великого престижу.

Підтримує Парк й суто креативні індустрії, зокрема, разом з Tartu Film Foundation пропонує розробникам відеоігор та компаніям кіноіндустрії унікальну інкубаційну програму в рамках навчально-практичних кємпів.

Менеджери Парку дуже привітні, віддані справі підтримки стартапів, «перші, хто повірили мрійникам», як вони кажуть. З такими експертами, дійсно, не страшно мріяти.

Smart City як стратегія

Тарту часто називають інтелектуальною столицею Естонії. Тартуський університет, заснований 1632 року, входить до 3% найкращих у світі, в ньому навчається близько 14 000 студентів —при тому, що все населення міста становить трохи менше 100 тисяч.

Тарту посідає 15 місце в європейському стандарті розумних міст. Для Тарту бути smart — це бути «людиноцентричним», адже все тут підпорядковане меті стати «зеленим містом» з великою кількістю «здорових» громадських просторів, зменшити вуглецевий слід учасників дорожнього руху та покращити зв’язок між місцевими жителями.

Також Тарту — учасник міжнародного проєкту SmartEnCity, в рамках програми Європейської комісії Horizon 2020, разом з містами Віторія-Гастейс в Іспанії та Сондерборг у Данії. (2015–2020). Його ключовим напрямком була модернізація радянських «хрущовок» у центрі, включаючи зовнішню теплоізоляцію, системи примусової вентиляції та центрального водяного опалення, оснащення сонячними панелями тощо. Іншими словами, перетворення їх в сучасні будинки з нульовим споживанням енергії. Пропонував проєкт і нову, більш привабливу естетику фасадів, яку розробляли запрошені художники, аби район був би не тільки «розумним», а й «мистецьким». Ці будинки звуть smartovka (колишня «хрущовка») і можна замовити тур «Smartovka та мурали», щоб роздивитися новостворені мурали або інсталяції.

Приєдналися до перетворень будинки, резиденти яких проголосували за це на зборах житлових об’єднань. За рахунок фінансової підтримки всіх «донорів» та державних субсидій жителі мали сплатити лише третину від загальної вартості ремонту.

Пілотна зона включала 42 багатоквартирні будинки, 23 з них модернізовано (на суму 8,2 млн. євро), разом із навколишньою інфраструктурою, де встановили розумні світлодіодні вуличні ліхтарі, відкрили станції зарядки електромобілів та пункти оренди електромобілів та електровелосипедів, запустили біогазові автобуси.

Про систему Smart Bike Share, що охоплює все місто, нам якраз розповіли в Науковому парку. Вона стартувала в 2019 році, наразі налічує 87 станцій, 750 велосипедів, з яких 500 — електричні.

Ревіталізація індустріальної спадщини

Фабрика Aparaaditehas («Апарати») — потужний культурний хаб. Це старий заводський комплекс, за радянських часів тут робили холодильне обладнання, секретні деталі для підводних човнів, а також для відводу очей — парасольки та «зіппери», котрі не працювали. У 2000-х почався занепад, і хоча це майже центр міста (15 хвилин пішки від Ратушної площі), жителі стали сприймати його як люту глушину.

У 2006 році комплекс купила компанія з нерухомості ABC Kinnisvarateenuste OÜ, що володіє ним і досі. Вони, до речі, намагалися затіяти хаб на фабриці дріжджів, але там все було надто аварійно, і вони переорієнтувалися на «Апарати». У них вже був досвід створення культурного містечка Telliskivi у Таллінні у фабричному комплексі, і з 2014 року завод у Тарту теж перетворився на фабрику культури площею 14 000 квадратних метрів. Він став домівкою для безлічі дизайнерських та художніх крамничок, кафе та ресторанів, TYPA centre (колишній Естонський музей друку та паперу та перший орендар, який отримав приз Ilucidare за досягнення в галузі інновацій, заснованих на спадщині, у 2020 році), двох галерей та різних майданчиків для проведення заходів, на кшталт Hall of Love, з мікро-парковою зоною для pop-up кафе в теплу пору року. Нині тут відбувається щорічна виставка Естонського союзу архітекторів, присвячена місцевому вуличному простору.

А ще це чудова коворкінг-зона «Sofa Office», із затишними офісами для однієї людини чи цілої команди. Народ залишає в них капці, халати та інші домашні атрибути, працюючи там цілодобово. Я б теж додому не поверталась із такого місця. Чого вартий тільки Club of Different Rooms — із низкою затишних приміщень для зустрічей та просто посиденьок. Все це з’являлося поступово, з огляду на можливості заводських просторів, в результаті комплекс забитий під зав’язку і вже не може приймати всіх охочих запустити бізнес, що їх чужий успіх притягує як магніт. Утім, це не кінець, у планах — почати надбудовувати нові поверхи. Тобто, на відміну від напівпустих ТЦ з їхньою дикою орендною платою, подібні хаби не лише пережили коронакризу, а й змушені розширюватися, щоб дати креативникам шанс на виживання. До речі, цей район пишається своїм маргінальним статусом — зазвичай результатом джентрифікації стає витіснення бідних верств із «розквітаючих» просторів. А тут живе в основному студентська і креативна молодь, яка поки що може собі це дозволити.

Внутрішній простір віддали під Pocket Park, із зеленню, мобільними грядками та теплицею, різнорівневими конструкціями для сидіння, дитячими пісочницями та штучними водоймами. Уся ця розкіш була реалізована завдяки підтримці містян, які проголосували за парк в рамках «бюджету участі» у 2016 році, на парк виділили 75 тисяч євро. Тут відбуваються літній блошиний ринок, фестиваль вуличної їжі, танцювальна вечірка «Студентські дні» та кінопокази просто неба.

Переходи всередині комплексу непрості, майже лабіринт, тут водять екскурсії і в нас буквально відвалювалися ноги — це досить довгий, але дуже захоплюючий шлях. А ще тут справжній культ місцевого кота — Йоганна Гутенберга. Проєктний менеджер фабрики, Кармен Оту, розповіла, що кіт переїхав сюди у 2014 році разом з Музеєм друку та паперу. Спочатку йому було не дуже затишно, але що більше резидентів хабу — котячих фанатів з’являлося, то ситнішим і безтурботнішим ставало його життя. Коротше, кіт вочевидь усвідомив, що він — фетиш і предмет поклоніння, йому можна все (обгризати рослини і дряпати оббивку, всі тільки докірливо хитають головами, але не сміють заважати), його священний образ відтворюють різноманітно: від стенсилів до живописних полотен. Його десятиліття стало приводом для пишної урочистості. Коротше, ось він, справжній хазяїн «Апаратів».

Окрема історія — магазин tARTu, який з’явився тут у 2019 році, в ньому є галерея і авторський бар «NAPP». Господар, Рауль Орешкін (Raul Oreškin) розповів, як вони виживають у пандемічні часи, організовуючи не просто виставки, але й різного роду колаборації та резиденції. Їх як новачків із історією успіху вже відзначали на креативних конкурсах. Вікторія Березіна вже веде перемовини про можливу кооперацію, сподіваючись й на зв’язки й з місцевою галереєю сучасного мистецтва Kogo, міждисциплінарно та міжнародно орієнтованою, абсолютно незалежною та анти-цензурною, при тому, що приміщення не вражає розмірами (54 квадратні метри), але працюють із ним дуже грамотно.

Резюмуючи, це вражаючий приклад того, як естонські міста профітують від ревіталізованої спадщини, що її беруть до рук креативні індустрії, і, таким чином, вбивають відразу кілька «зайців», тобто міських проблем. Культурні хаби тут мають сильну підтримку міського самоврядування, яке розуміє: важливі не тільки «швидкі гроші», але довготривалі стратегії.

Не можна оминути увагою вищезгаданий Telliskivi Creative City в історичному центрі Таллінна — комплекс з одинадцяти старих промислових будівель (колишній завод Балтійських залізниць), найбільш богемне місце у столиці, зі студіями, галереями, шопами, театром, фудкортом, блошиним ринком, Estonian Urban Lab тощо. Це не просто місце, це концепція. Вони дуже сильно просувають місцевий дизайн і продукують багато чого цікавого.

Потужний «арт-резидент» Творчого містечка — Fotografiska, філія стокгольмського центру мистецтва фотографії, відкрита з 2019 року, що включає виставковий майданчик, кафе, ресторан і магазин сувенірів. Загальна площа Fotografiska Tallinn — 2500 квадратних метрів, з яких 1200 відведено на експозиції та інтерактивні інсталяції.

Найбільше сподобався дотепний фан фешн проєкт Хасана Хаджаджа, британо-марокканського фотографа з Лондона, з іронічною назвою «VOGUE, The Arab Issue», що натякає й на екзотизацію Марокко як фону для модних зйомок «фешн-біблії», й на «арабське питання». Усі на стилі хіп-хопу і реггі, рами зроблені з шин і наповнені бляшаними банками з арабськими логотипами, «брендовий» одяг з етномотивами Хасан придумав сам і одягнув у неї найрізноманітніших людей. Художника називають «Енді Ворхолом із Марракеша», і він старанно відповідає цьому статусу, змішуючи лондонський вайб із марокканським культурним контекстом у найкращих поп-артівських традиціях. У цьому хрестовому поході проти кліше все чудово. Як і в усьому фотоцентрі. Їж, пий, культурно розвивайся.

У «Теллісківі» ми зустрілися з Тійєю Аллікмяе, менеджеркою з комунікацій кластеру Loov Eesti («Креативна Естонія»), який підтримує креативників через різноманітні навчальні заходи, і паралельно працює як бізнес-інкубатор — допомагаючи підприємцям-початківцям розробляти реалістичні бізнес-проєкти.

Для цього існує вже добре апробований інструментарій, наприклад, InnoLab — регулярний модерований семінар з робочими таблицями, необхідними для методологічної генерації нових ідей. Або TeamLab — коли збираються дизайнери, інженери, бізнес-розробники, маркетологи, проєктувальники та інші для розробки продукту.

Віртуальна академія PESA — акселератор стартапів, де учасники вивчають юридичні аспекти підприємництва, бізнес-моделі, отримують навички сторителлінга, готуються до пітчингу ідей тощо.

Загалом, це послідовне й ефективне піклування про своїх креативників і бажання відкрити для них не тільки місцеві, а й світові ринки — взірець далекоглядності і розуміння. Перефразовуючи Джармуша, виживуть тільки креативні люди, бо це не тільки «творчий імпульс», це світоглядне ставлення до життя. Майбутнє — за емоційним інтелектом, що, звісно, не новина, але актуально як ніколи.

На останок хочу нагадати, що Тарту — культурна столиця Європи у 2024 році. Провідною темою стало «Мистецтво виживання» — як сила мистецтва впливає на майбутнє Європи у трьох великих сферах життя: екологічно чиста культура з акцентом на реальне людське спілкування, сильні спільноти та необхідні навички для життя та, по суті, виживання найближчими роками.

Три основні теми: «Тарту із Землею: екологія до економіки», «Тарту з людством: вперед до витоків», «Тарту з Європою: великі малі міста». Кожен із цих напрямків програми складається з низки трансверсальних (позбавлених будь-яких ієрархій), транснаціональних та міжпоколінських проєктів, що розкривають цінності «Мистецтва виживання».

Я передчуваю зіткнення з «новим чудовим світом» — без жодної іронії. І радію, що наші креативникі вже зробили перший крок до нього.

Авторка: Юлія Манукян