У квітні-червні 2022 року в Галле (Німеччина) відбувся міжнародний проєкт «Митець і місто: Резиденція». Організатори — ГО «Культпрожектор» (Запоріжжя) і Dekabristen e.V. (Берлін) — ще до війни розробили концепцію дослідження історії соціалістичного будівництва та «постіндустріальної» сучасності двох міст. Були запрошені українські художники, які працюють з новими медіа. Але повномасштабне вторгнення Росії до України призупинило ці плани, як неможливі для реалізації. Тим більше що проєкт передбачав створення арт-об’єктів у просторах обох міст: українські митці пропонують ідеї для Галле, а німецькі — для Запоріжжя.

Проте проєктна команда і німецький партнер вирішили, що відмова від резиденції буде поступкою ворогу. Як казав Адорно, «…невірно, неправильно, що після Освенціма поезія неможлива…» Разом з кураторкою Катериною Рай концепція була «перезавантажена», з врахуванням жахливих реалій війни і готовності митців і мисткинь до рефлексій. Директорка проєкту, засновниця ГО «Культпрожектор», Вікторія Верес розповіла, що представниця Dekabristen e.V., співзасновниця Тбіліської архітектурної бієнале (TAB), архітекторка Тінатін Гургенідзе запропонувала змінити формат резиденції, облаштувавши її як прихисток для художниць з сім’ями. Митці, що залишились в Україні, мали можливість працювати онлайн. У результаті Марта Ващук з Києва і Анна Тарадіна з Харкова приїхали до Галле, а Вероніка Чередниченко (Херсон/Львів), Данило Галкін (Дніпро), Віталій Кохан (Харків), Даниїл Шуміхін (Київ) і Віталій Протосеня (Київ) долучилися в онлайн-режимі. Познайомитися з учасниками и учасницями резиденції можна на сторінці у фейсбуку або в Instagram.

Вікторія Верес

Вікторія Верес, директорка проєкту, засновниця ГО «Культпрожектор»

Презентація проєктів відбулася 9 червня, в приміщенні кампусу дизайну Burg Giebichenstein Kunsthochschule (університету мистецтв та дизайну), який випустив в світ багато знаних скульпторів. Університет одним з перших чітко висловив свою солідарність з Україною і відкрив декілька можливостей для наших студентів, які виїхали до Німеччини.

Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle

Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design

Чому Галле? Це місто у східній Німеччині, поряд з Лейпцигом, з населенням 240 тисяч. Воно майже не постраждало під час другої світової війни, має прекрасно збережений історичний центр з унікальними архітектурними пам’ятками, чудовими музеями, галереями, зеленими зонами. Розташоване місто на обох берегах річки Заале, тому його повна назва — Halle (Saale).

Споконвіку в цьому регіоні люди займалися видобутком і переробкою солі. Назву міста пов’язують із цим, вважаючи її перекладом з кельтської — «засолене місце».

Галле відомий своїм університетом — Martin Luther Universität Halle-Wittenberg, який був заснований 1694 року. Тут народився Гендель (1685–1759), на його честь проводиться щорічний музичний фестиваль, якому навесні 2022 виповнилося 100 років.

У 1960-і роки на захід від Галле був побудований район-супутник Галле-Нойштадт для робітників Хімічного комбінату. Він став символом соціалістичного принципу будування в НДР. Після падіння Берлінської стіни район почав занепадати і молодь не хотіла там залишатися. Муніципальна влада вирішила залучити муралістів зі всього світу, щоби вони «розмалювали» найбільш маргінальний район — Freiraumgalerie, який дійсно перетворився на «галерею вільного простору». Сьогодні тут можна побачити безліч різноманітних муралів і мистецьких осередків.

Freiraumgalerie, Галле

У Галле намагаються зробити мистецтво якомога доступнішим для людей. Цьогоріч у парку Thüringer Bahnhof (колишній залізничний вокзал Тюрінгії) за підтримки муніципальної влади відбулася open air виставка, зі слоганом «Квіти цілують солов’їв» (строфа з віршів Гейне). На білбордах розмістили широкоформатні картини митців з Галле, Ельзасу та Берліна. Успіх був величезний, адже в парку багато людей і вони із задоволенням роздивлялися роботи.

Thüringer Bahnhof, Галле (2022)

Про особливості місцевого історично-культурного контексту нам розповів локальний координатор проєкту, архітектор Вінсент Зіммер, який має бюро в Галле і Лейпцигу.

Вінсент Зіммер, архітектор

Вінсент також очолює групу архітекторів і урбаністів «Kollektiv Plus X», що фокусується на соціальних проєктах. Їхня «фішка» — pop-up архітектура. У провінційних містах Німеччини вони створюють тимчасові ігрові майданчики, мобільні піцерії і сцени для театральних вистав… І все це в тісній співпраці з жителями кварталів. Головними учасниками активностей є діти, які, за думкою Вінсента, першими мають право голосу щодо того, якими повинні бути public spaces їхньої мрії.

Отже, Галле цілком готовий до влучних арт-інтервенцій і ідеї наших резидентів мають великі шанси на втілення. Звісно, що й Запоріжжя хотіло би мати арт-об’єкти такого рівня, щойно це стане можливим.

Резиденти запропонували сім дуже різних, але напряму або опосередковано пов’язаних темою війни проєктів. З новою візією концепції безпеки, з новим баченням майбутніх міст, де паблік-арт слугує і туристичній привабливості міста, і комеморації воєнних подій.

Вікторія Верес, Катерина Рай, Марта Ващук, Тінатін Гургенідзе. Презентація результатів резиденції «Митець і місто», Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design, Галле (2022)

Дитячий набір «блокпост». Віталій Кохан

Міркуючи про концепцію ідеального міста, я уявляю місто як «ігровий̆ майданчик для дорослих». Тобто, велика кількість «ігрових майданчиків» різних форм, розмірів і стилів, що перетікають один в інший̆, до того ж спрощуючи навігацію містом. Це величезна тема, яку можна розвивати, але я сфокусуюсь на одному аспекті. Зараз у воєнні часи я бачив величезну кількість блокпостів, де військові будували їх із кількох модулів: мішків з піском, фундаментних блоків, автомобільних покришок. Мені по-дитячому захотілось додати хлопцям бетонних «кубиків» різної форми, щоб можна було покращити функціонал і зручність для вартових на блокпостах і для водіїв.

Для презентації я хочу представити варіанти бетонних блоків різних форм, у вигляді іграшкового набору «блокпост-будівельник», де будь-хто може створити макет блокпосту.

Презентація результатів резиденції «Митець і місто», Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design, Галле (2022)

«Місце безпеки 69». Марта Ващук

Тема безпеки стала моїм дослідженням. Кожного дня і ночі я спостерігаю за своїм станом, думками, емоціями. Здається, не існує такої безпечної форми, в якій можна бути абсолютно захищеним, а саме бажання створити цю форму виникає зі страху, з середини того, хто хоче бути захищеним. І це є вказівкою саме на внутрішній стан людини сьогодні у світі або взагалі у всесвіті.

69 — форма, яка відтворює те, що я переживаю останнім часом. Вона настільки проста, що стає доволі складною, як життя та смерть. Назва скульптури несе в собі інформацію про розміри твору. Робота створена з металевих ліній розміром 90 см, які складені у 6 порожніх сходин. 69 є контуром неіснуючих сходів, вказівником на абсурдність ідеї безпеки у сучасному суспільстві. Але в той самий час вона містить в собі інформацію про збалансування внутрішнього та зовнішнього, матерії та порожнечі, в якій вона виникла.

6 — символізує матеріальний світ, 9 — у глобальному сенсі відображає самопізнання Духу. Тобто Дух пізнає себе завдяки Матерії, створюючи безліч форм, але завжди залишається порожниною всередині кожного свого створіння, нагадуючи про його тимчасове існування, в якому б напрямку воно не рухалось.

Вікторія Верес, Катерина Рай, Марта Ващук. Презентація результатів резиденції «Митець і місто», Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design, Галле (2022)

Вихід. Віталій Протосеня

Промінь світла розчиняє темряву. Стіни намагаються структурувати та схопити рух променів сонця. Людина будує форму, щоби підкорити та знищити людину. Інша форма покликана оберігати та не дає можливості пройти за її межі, перетворюючись з притулку у пастку.

Форма не може пройти крізь іншу форму, проте людина — не лише матерія, вона світло, енергія, яка завжди знайде вихід крізь стіни страждань.

Презентація результатів резиденції «Митець і місто», Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design, Галле (2022)

Іскри. Анна Тарадіна

З початком повномасштабної війни вулиці усіх міст України дуже швидко наповнилися різними видами оборонних конструкцій. Всі вони мають досить конкретне призначення, але різноманітність їхнього втілення не має меж.

Наприклад, такі загородження, як протитанкові їжаки, мають дуже чітку функцію та конструкцію, але вони різняться між собою так, наче скульптури різних майстрів (частково так і є, оскільки багато скульпторів у перші дні війни варили «їжаків»).

Найголовнішою конструктивною особливістю «їжака» є те, що геометрично він має форму правильного октаедра. Таким чином, в будь-якому положенні завжди є три точки, на яких він стоїть, і три точки, які створюють небезпеку. Схожий принцип має й «часник» (caltrop/Krähenfuß), який використовувався ще за часів Римської імперії як протикінне, а зараз — як протиавтомобільне загородження. Якщо «часник» кинути на землю, один шип завжди буде спрямований вгору, а інші три складатимуть йому опору.

Зберігаючи функціональний принцип форми, подібні конструкції можуть бути абсолютно абстрактними у своєму виконанні. Тож я поглянула на військові загородження як на окрему скульптурну форму. Розроблені об’єкти можуть бути різних розмірів і виконані з різних матеріалів, стояти у вас на столі, обороняти місто, стати меморіалом або надгробком на солдатській могилі…

Вікторія Верес, Катерина Рай, Марта Ващук, Анна Тарадіна. Презентація результатів резиденції «Митець і місто», Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design, Галле (2022)

Веселі мавпочки. Данило Галкін

Пересувна інтерактивна аудіовізуальна скульптура, що складається з плоскої металізованої пластини та датчиків руху, при взаємодії з якими відтворюватимуться звуки «бляшаного» барабана.

Об’єкт насамперед передбачає роботу з публічними просторами міст, де немає можливості провести мирний̆ протест, мітинг чи одиночний̆ пікет. Тому її назва, «Веселі мавпочки», навмисне має розважальний характер, посилаючись на відомий̆ образ іграшки, що вводить в оману органи влади для отримання дозволу на її встановлення. Окремо робота може мати меморіальний̆ вислів, без використання фізичної площини кола, а лише аудіодокументацію мітингів, розібраних на партитури та вшитих у тіло асфальту площ, де відбувалися такі мітинги, наприклад, у нині окупованому воєнними РФ українському місті Херсон.

Я беру за основу площину барабана з вшитими в нього датчиками руху, при взаємодії̈ з якими буде чутно його звуки з динаміків. Тобто коли люди ходитимуть або стрибатимуть по цій̆ площині, будуть відтворюватися звуки музичного інструмента — барабана.

Храм У. Даниїл Шуміхін

Храм «У» — це роздум про архітектуру модернізму, пропаганду та брехню. У найпростіших формах і лініях макета укладено синтез трьох видів мистецтв: архітектури, скульптури та графіки. Наслідуючи ідеї ЖИВСКУЛЬПТАРХа*, автор розмірковує про вплив архітектури на свідомість людини. Як приховані смисли, які художник закладає у твір, можна правильно зчитати й не бути обдуреним?

Графічний силует літери «У» формує орнамент, що складається з ламаних ліній і трохи нагадує багатоквартирний будинок. На букву «У» починається багато слів кирилицею, але так само на цю букву починається назва країни у Східній Європі.

Тривога. Вероніка Чередниченко

«Тривога» — це про сьогодення кожного українця. Незалежно від того, наскільки далеко ми від лінії фронту, сигнал тривоги стає щоденним нагадування про небезпеку та втручанням в особистий простір. Голосним, нахабним, безкомпромісним.

Війна ставить перед нами нові виклики, але ми вчимося усвідомлено жити з нею. Основна функція об’єкта, окрім естетичної — попереджати про повітряну загрозу в умовах воєнного стану. Агресивний колір і рух скульптури має спонукати людей піти в укриття аби перечекати закінчення обстрілу.

Презентація результатів резиденції «Митець і місто», Burg Giebichenstein Kunsthochschule Halle, Campus Design, Галле (2022)

Коментар кураторки Катерини Рай:

Проєкт «Митець і місто» та резиденція в Галле стали для мене логічним продовженням того досвіду, який я набувала впродовж декількох років у сфері public art. Основною задачею мого дослідження є проаналізувати місто та візуалізувати його неминучі майбутні трансформації. Я завжди запрошую митців до подібних експериментів — так було в Славутичі, Харкові, Києві, і тепер в німецькому місті, що за своєю структурою є унікальним та включає багато елементів, які, на перший погляд, неможливо поєднати. Кожен митець і мисткиня розкрили тему альтернативного середовища міста, працювали із травматичним досвідом, що пов’язаний з актуальними подіями в Україні, всі розкрили у своєму стилі ті концепції, які є універсальними для міст глобального світу. Я дуже вдячна партнерам за можливість пропрацювати взаємозв’язки між художніми рішеннями та структурою міст. Я задоволена результатом та очікую нових спільних проєктів з ГО «Культпрожектор» у сфері публічного мистецтва та урбаністики.

Проєкт реалізований ГО «Культпрожектор» та Запорізьким обласним центром молоді в партнерстві з Dekabristen e.V. (Німеччина), за фінансової підтримки House of Europe.

Авторка: Alisa Gott

Фото ГО «Культпрожектор»


* ЖИВСКУЛЬПТАРХ — об’єднання авангардних архітекторів 20–30-х років XX століття.