Більшості з нас знайомий та зрозумілий спектр болю-задоволення. Всі ми так чи інакше мечемося по цьому спектру, шукаючи найвибагливіші способи, аби лише втекти від дискомфорту або зменшити його наскільки можливо і збільшити та продовжити задоволення.

Причому це стосується не лише фізичного, а й емоційного та психологічного дискомфорту. Болить спина, розлучився з коханою, не можу вибрати смартфон — це може бути все, що завгодно.

І ось ми кидаємося вздовж цієї осі, намагаючись збільшити кількість задоволення та зменшити кількість болю у нашому житті. Часто це призводить до цікавих курйозів, коли в гонитві за задоволенням ми робимо собі тільки гірше.

Але практикуючі з різних споглядальних традицій світу знають, що якість життя пов’язана не тільки і не стільки з кількістю болю або задоволення, скільки з тим, як саме ми проживаємо ці біль і задоволення.

Зокрема, велике значення має спектр розширення-стиснення. Парадоксально, але переживаючи задоволення в стислому стані, ми можемо переживати більше страждання, ніж відчуваючи біль у стані розширення.

Чому так добре буває на морі чи в горах? Тому що виникає відчуття просторості та легкості. Широкий горизонт у прямому сенсі наповнює наш візуальний простір, а чисте повітря — наше тіло. Та це переживання може не залежати від зовнішніх обставин, оскільки є навичкою, що тренується. Так само, хоча багато хто з нас любить споглядати струмки і водоспади, саме по собі відчуття потоковості, вільної плинності — це теж навичка, котру можна натренувати.

Навіть якщо ви перебуваєте фізично в тісній квартирі задушливого мегаполісу, у вас завжди буде можливість освіжитися під іскристим водоспадом і дихати на повні груди, стоячи на вершині гори, якщо ви тренуєте доступ до таких станів розуму. Шинзен Янг називає це «свободою жити у двох світах».

Але повернімося до нашої основної теми: переживання болю та задоволення зі станів розширення та стиснення.

Як переживається задоволення зі стану стиснення? Мало хто буде сперечатися, що мати щось, що нам подобається, приємно. Ось мій улюблений китайський чайник, ось моя машина, ось тарілка смачної їжі. Але це мені подобається проживати з дуже різних станів. Як би ви показали, тілом зобразили жадібність?

Крайній приклад — Ґолум із «Володаря перснів». Минали роки, і цей колись статний і гарний чоловік фізично стискався дедалі більше і більше, поки не перетворився на огидну і жалюгідну істоту — Ґолума — «Моє золотце».

Задоволення стану стиснення — це не тільки жадібність як така, а й весь спектр супутніх емоцій і станів. Тут і заздрість («я хочу, щоб мені було так само приємно»), і ревнощі, і адиктивна поведінка (залежності), і нездатність відпускати («мені було так добре»), та багато іншого.

Як переживається задоволення зі стану розширення?

Уявіть собі купання в морі, без думок про те, що незабаром закінчується відпустка. Просто саме купання, всі ті відчуття, звуки, смаки, запахи, вид із очей, які супроводжують цю подію. Уявіть собі ласування чимось смачним, без думок про те, що треба взяти ще шматок. Просто задоволення виглядом, смаком, запахом, фактурою всіх інгредієнтів. Уявіть собі насолоду гарним заходом сонця або світанком, оргазм, відчуття теплих променів сонця на обличчі, тиху вечірню бесіду на кухні…

Усім знайомі ці переживання, але мало хто усвідомлює, що це може бути результатом практики. Те саме — і з переживанням болю.

Але що таке біль зі стиснення чи розширення? У 2017 році я переклав чудове інтерв’ю Шинзена «Щоб уникнути страждання, йдіть просто в біль». Багато в чому воно саме про цю різницю. Дозволю собі велику цитату:

«H₂O залишається H₂O незалежно від того, чи це шматок льоду, текуча вода річки, або пара в повітрі. Не має значення, в якому фізичному стані перебуває ця хімічна сполука, вода завжди залишається водою. Але між цими фізичними станами величезна різниця. Ви можете пити або купатися в текучій воді, але зі шматками льоду це вже не вдасться. Розтопіть лід, і ви можете і наситити себе, і очиститися.

Так ось, уявіть, що ви живете на замерзлій планеті, де всі бачили воду тільки в стані льоду. І тут хтось розповідає вам, що ви можете пити воду і купатися в ній. Звичайно, ви скажете: «Що?!», адже для вас вода це лід. Ви просто не знаєте про інші стани води, тому що виросли на такій планеті.

Коли справа доходить до усвідомленого проживання емоцій, більшість людей живе на замерзлій планеті.

Вони знають, що таке гнів, жах, сором і сум’яття, і думають, що знають усе, що можна знати про ці переживання. Але вони знають лише один стан цих емоцій — неповний, заморожений. Дуже складно уявити собі, яким виявиться їхній стан, якщо прожити всі ці емоції з таким рівнем зосередження, ясності та врівноваженості, що замість того, щоб затвердіти і згортатися стражданням, вони стануть безсилим природним потоком. Дуже складно уявити, що вони можуть наситити вас або очистити вашу свідомість»

Біль і задоволення, радість і смуток, страх і гнів дивним чином трансформуються, коли ми починаємо переживати їх не зі стиснення, а з розширення. Не з «твердого» й скоцюрбленого стану, а з текучого та потокового.

Щастя залежно від задоволення перетворюється на просу насолоду тим хорошим, що відбувається прямо зараз. Туга і безнадія стає доречним проживанням відпускання, порожнечі, тиші. Нудьга і апатія перетворюються на умиротворення і безтурботність, провина — на свідомість і відповідальність, страх і занепокоєння — на мудрість і передбачення, а гнів — на сильне утвердження своїх позицій.

Ну а фізичний дискомфорт перетворюється на освіжаючий та очищувальний потік життя. І це не поетична метафора, а стан, що ми проживаємо безпосередньо.

Як це відчути?

Іншими словами, що конкретно можна зробити будь-якої миті, щоб відчути біль чи задоволення зі стану розширення? У цьому бере участь два компоненти:

• Тіло
• Увага

Стиснення та розширення — це цілком тілесні процеси, і можна спробувати змоделювати це відчуття через позу тіла, як я пропонував вище в експерименті з нашим «внутрішнім Ґолумом». Уявіть собі щось, що приносить вам задоволення. Найпростіше, якщо це буде якийсь предмет, який можна тримати у руках.

• І спочатку, уявляючи цей предмет, покажіть тілом жадібність. Це моє, я єдиний цією річчю володію, вона моя … Нікому не віддам, ні з ким не поділюся! Як може виглядати така поза? Як відчувається такий стан?
• Тепер зробіть повний м’який вдих і м’який тривалий видих. Відпустіть плечі, дозвольте розслабитись нижній щелепі. Продовжуйте уявляти, що цей предмет, як і раніше, у вас в руках. Чи можна радіти з того, що він просто лежить у них, відчуваючи те задоволення, яке він вам дарує, не чіпляючись за це, не стискаючись навколо цього? Як захід сонця, як прогулянка в лісі, як промінь сонця на обличчі. Це просто саме по собі приємно мати цей предмет в руках, без будь-яких додаткових історій. Як це відчувається?
• Чи є різниця? У чому вона? Як саме переживається відмінність першого стану та другого? Можна кілька разів перейти від одного до іншого та назад, щоб краще це відчути.

Власне, рекомендована поза для медитації сидячи — спокійна, розслаблена, з прямою спиною — сама собою вже відображає цю якість вкоріненого розширення. Що стосується роботи уваги, у практиці усвідомленості ми говоримо про розвиток такої навички уваги як рівністність.

Наприклад, більшості із нас знайомі такі моменти, коли ми інвестуємо занадто багато уваги в якісь неприємні нам думки. Вони з’являються, вони якось «заряджені» емоційно, і увага сама туди тече без нашого на те бажання. Практика усвідомленості дозволяє помічати нові думки, емоції та відчуття так, що ми ясно усвідомлюємо їх, але не залучаємось до них емоційно. Увага в них не губиться. Простіше кажучи, вони втрачають здатність нас захоплювати і керувати нами.

Залученість до своїх внутрішніх подій, поглинання в них, може сприйматися як стиск. Здатність бути із ними у повному контакті, усвідомлюючи при цьому все, що відбувається крім цих обставин, може сприйматися як розширення.

Що буде, якщо я просто засвідчу фізичний біль у лівому плечі без завдання якось компульсивно відреагувати на нього? Якщо я просто спостерігаю за ним як за цікавим процесом, не залучаючись емоційно до опору цьому болю? Якщо увага не витікає в ці відчуття так, що я втрачаю контакт з рештою подій, а охоплює і ці хворобливі відчуття, і все, що відбувається крім них?

Отже, ми всі хочемо відчувати більше задоволення і менше болю. Біль приносить страждання, а задоволення — насолоду. Принаймні так нам інтуїтивно здається. Якщо ж почати це досліджувати, все виявляється трохи складніше. Задоволення зі стану стиснення може приносити не насолоду, а спрагу («хочу ще!»). А біль із стану розширення може, парадоксальним чином, приносити задоволення — бо дає смак просторості, життєвості чи навіть спокою.

Важливо відзначити, що розширення — зовсім не обов’язково лише позитивна якість, а стиснення — негативне. Я взагалі намагаюся не мислити у таких термінах. Розширення іноді може бути функціонально шкідливим, а стиснення навпаки корисним. Але про це якось іншим разом.

Автор: Віктор Ширяєв 

Перекладено з дозволу «Эрос и Космос»