До Нового Року й Різдва лишилося всього кілька днів. Вже незабаром на нас чекають святкові вихідні і зимові канікули, які ми проводимо з родиною чи друзями. Але ж не хочеться просидіти весь цей час перед телевізором! Тому ми розкажемо вам про цікаві вуличні ігри, що можуть припасти до душі як дорослій компанії, так і дітям. До того ж, не всі з них вимагають наявності снігу, тому ви не будете залежати від погоди.

Два Діди Морози

Перша гра являє собою різновид квача. Вона прекрасно підходить для дитячої, дорослої або змішаної компаній. У неї можна грати і без антуражу, але з ним веселіше: вам знадобляться два поролонові носи на гумових кріпленнях, червоний і синій.

Перед початком гри необхідно окреслити майданчик. Це можна зробити звичайною або кольоровою крейдою. А якщо випав сніг, то скористайтесь фарбами. У 3–4 кроках від контуру треба провести ще одну лінію, щоб відмежувати «хатки».

Потім слід обрати двох ведучих, які відповідно називаються Мороз-червоний-ніс і Мороз-синій-ніс. Власне, реквізит потрібен для того, щоб їх відрізняти. Ведучі стоять по центру майданчика, а інші гравці ховаються в одній із «хаток», за командою учасники повинні спробувати перебігти з однієї безпечної зони в іншу. А ведучі намагаються впіймати гравців. Ті, до кого торкнулись Діди Морози, завмирають.

У наступному раунді гравці, що перебігли до іншої «хатки», можуть розморозити своїх друзів, котрим пощастило менше. Ті, до кого торкнулись рятівники, тікають разом з іншими. Через деякий час можна обрати нових ведучих і почати знову.

Цар гори

Для цієї гри нам знадобиться сніг, бо її учасникам доведеться падати. Також треба знайти гірку, узгір’я або просто великий замет. Далі слід визначитись із правилами «штурму».

Після команди «Старт!» учасники дружно лізуть по схилу з різних боків. Той, хто встиг дістатись верхівки першим, має крикнути: «Я цар гори!». Далі він повинен утримати свою владу, а інші — спробувати зіштовхнути його вниз і посісти бажане місце. Переможцем буде той, хто утримається на гірці довше за інших, наприклад, декілька хвилин. Не можна ставити підніжки та зіштовхувати суперників ногами. Це може призвести до серйозних травм.

Той, кому вдалось побороти «царя», сам стає «царем гори». Грати в цю гру можна, доки не набридне. Якщо учасників більше восьми, то існує ще один цікавий варіант: поділитись на кілька груп і влаштувати командну першість. У такому випадку той гравець, який зміг посісти місце на горі, може розраховувати на допомогу своєї команди. Її завдання — не дати суперникам скинути їх «царя». У цьому випадку перемагає та команда, гравець якої зміг дістатись гори і протриматись на ній установлений час. Особливо цікавою стає ця гра, якщо знайти льодяну гірку. Тоді суперників можна скочувати вниз.

Північний вітер, південний вітер

Ще один варіант квача. Учасники обирають двох ведучих. Один з них стає Північним вітром, а другий — Південним. Інші гравці розбігаються по майданчику, його можна окреслити перед грою, якщо площа занадто велика.

Тепер Північний і Південний вітри починають бігати по майданчику. Ті, кого торкнувся Північний вітер, зупиняються і стоять на місці — «замерзають». А от Південний вітер може їх розморозити, тобто фактично повернути назад у гру. Це можна супроводжувати голосовим маркером: «Заморожений!» або «Вільний!» відповідно.

Південний вітер також можна заморозити. В цьому випадку гра закінчується. Або в правилах можна встановити, що Південний вітер не можна заморозити остаточно. Наприклад, йому треба буде дорахувати до 30 — і можна знову бігати.

Поле бою

Ця розвага прекрасно підходить для сніжної зими і великої компанії. Перед грою необхідно розбитися на дві команди: «стрільців» та «мішені». До початку останні стають в дві шеренги в 15 кроках один від одного. Те ж саме мають зробити і «стрільці». Таким чином утворюється квадрат, який і має стати тим самим полем битви.

Далі ведучий подає сигнал, і одна група «мішеней» має добігти до іншої, яка стоїть на протилежному кінці поля. При цьому «стрільці» активно кидають в них сніжками. Тому тим, хто біжить, треба ухилятись, щоб не потрапити під «вогонь». Ті, в кого влучили, вибувають до наступного раунду. Важливо, що стрільці не повинні зрушувати з місця.

Гравці, що змогли добігти до своїх товаришив по команді, залишаються на місці, і в наступному раунді бігає вже інша шеренга. Після того, як більше половини мішеней вибито, команди міняються місцями.

Вибивний

Ще одна весела сніжна гра. Учасники діляться на дві команди і стають одна навпроти одної. Між шеренгами має бути 3–4 кроки. Також необхідно обрати ведучого, який буде подавати сигнали. кожному учаснику треба призначити номер, при цьому вони не повинні повторюватись.

Ведучий має обрати і назвати гравців. Після цього за командою «Плі!» вони повинні якомога швидше зліпити сніжки і кинути їх у суперників. Що швидше ведучий дає вказівки, то веселіше.

Гравці не повинні сходити з місця, але можна ухилятись і присідати. Учасник, якому пощастило когось «вибити», може кинути сніжку ще раз. Програє та команда, в якій було вибито всіх учасників.

Сніжний баскетбол

Для цієї гри часто використовують сніжколіпи або сніжні бластери. Хоча можна обійтись і без них. А от відро, кошик або якусь схожу ємність треба запасти. Завдання гри — влучити сніжкою в «кошик». Його можна поставити на землю, пагорб, лавочку, повісити на дерево або прилаштувати ще якось.

Найпростіший варіант цієї гри — кожен сам за себе. Можна кидати сніжки по черзі руками чи бластером і рахувати, хто влучить більшу кількість разів. А можна — «кожен сам за себе з пересуваннями». Тобто гравці можуть бігати по майданчику і намагатись завадити один одному. Або поділитись на команди. Виграє та, члени якої закинуть в кошик якнайбільше сніжних кульок. Тобто всі попадання йдуть у командний залік.

Гра в кальмара

Так, звісно ми не могли обійти увагою найвідоміший молодіжний тренд останніх місяців. Це справжня вулична розвага південнокорейських підлітків, яка з’явилась у 70-х–80-х роках минулого століття.

Сенс гри дуже простий: учасники команди нападників і команди захисників борються між собою за перемогу на майданчику у вигляді кальмара. Тому перед початком гри треба накреслити контур. Це можна зробити за допомогою крейди або кольорових фарб, якщо випав сніг. Контур обов’язково має складатись з двох кіл у верхній і нижній частинах поля, квадрата, який перетинає нижнє коло, і трикутника, що пересікає верхнє коло.

Після початку захисники можуть бігати тільки всередині фігур, а нападники повинні пересуватись на одній нозі за межами ліній. Щойно нападник перетинає центральну частину поля («талію кальмара») йому стає можна ходити на двох ногах.

Для фінальної битви нападники збираються біля входу в фігуру. Для того, щоб перемогти, вони повинні дістатись до невеликого закритого простору в «голові» кальмара. Захисники, в свою чергу, повинні виштовхнути нападників за лінії. Ті, хто опинився там, не повертаються в гру до її закінчення.

Вуличний твістер

Популярну «кімнатну» гру можна без проблем адаптувати для вулиці. Для цього треба взяти спеціальні водорозчинні фарби і намалювати на снігу кольорові кола. Головне, не брати те, що складно відіпрати від одягу. Щоб елементи поля були рівними, візьміть аркуш картону і виріжте в ньому коло. Кількість кіл і розмір поля можна визначити самостійно, в залежності від кількості учасників. А далі все так, як у звичайному твістері. Можна грати великою компанією або вдвох.

Байбак

Для цієї гри потрібен сніг, адже всі гравці рано чи пізно падають. Грати в неї краще великою компанією, оскільки що більше людей беруть участь, то веселіше. До того ж, у ній немає конкуренції як такої, і основна мета тут — просто повеселитись.

Учасники стають у лінію плечем до плеча. Перший з них — ведучий. Далі він по черзі робить різні рухи (піднімає ногу, руку, присідає тощо), супроводжуючи їх гучною фразою «Байбак робить так!». інші гравці мають їх повторити. З кожним рухом положення стає дедалі хиткішим. У певний момент ведучий завалюється на другого гравця, другий — на третього і так далі, за принципом доміно. Той, кому вдалося встояти, стає новим ведучим, і все починається спочатку.

Завірюха

А це кумедна гра, основна мета якої — добряче покачатися в снігу. Вона ще має назву Гелікоптер або Літачок. Учасники стають парами і беруться за руки або під лікоть. Перший варіант краще підходить для дітей, а другий буде веселішим для дорослих. За командою ведучого «Полетіли!» учасники починають швидко кружляти. За командою «Стій!» мають різко зупинитись і почати бігати по майданчику. Ті гравці, які зіткнулись між собою або впали — вибувають. З тих, хто залишився на ногах, обирають нового ведучого.

Це далеко не повний перелік зимових ігор. Ви можете вигадувати свої, міняти правила, експериментувати. Адже головне для свят — хороший настрій!

Авторка: Наталія Рябчун

Илюстраторка: Катя Березовська