«Цілителі міста» – це серія інтерв’ю з людьми, що так чи інакше пов’язали свою діяльність з Одесою, взаємодіють та змінюють її на краще.
Цього разу ми зустрілись з Дмитром Самофаловим – заступником директора Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф з медичної роботи, кандидатом медичних наук, дитячим хірургом за спеціальністю. Він розповів нам:
…Про те, хто приїжджатиме на виклики після реформи – «швидка» чи екстрена медична служба
До вас і раніше приїжджала екстрена служба. Реформа швидкої почалась у 2012 році, а більшість наказів та правил, за якими ми працюємо, діють з 2009-го. Екстрену та невідкладну допомогу чітко розділили 6 років тому.
Нещодавно закінчились громадські обговорення, на сайті МОЗу виклали нові правила та причини виклику швидкої. Як у старих, так і у нових правилах написано, що виїзд швидкої здійснюється у разі нещасних випадків. Але в медичному законодавстві немає такого поняття, «нещасний випадок» – воно є у страховому законодавстві. Наприклад, якщо ви розбили машину – це нещасний випадок, або якщо з неї вночі зняли колеса – це теж нещасний випадок.
Коли медпрацівники щось роблять, а це не прописано детально, ми можемо отримати будь-яку скаргу і незадоволення людей.
У нас не так погано, як думають – на мільйон населення маємо майже 70 бригад швидкої. В порівнянні, якщо говорити про європейський досвід, Відень – ми взяли нашу швидку звідти – населення 700-800 тисяч людей, 34 бригади швидкої на все місто. Але коли ми їдемо на виклик через температуру, ті, хто потрапив у ДТП, лишаються без допомоги. Тому ми чекаємо нового наказу, конкретнішого.
…Про зловживання швидкою
Я часто чую, що от «у США вони не дуже розумні, прочитайте їхні правила». Ті правила прописані так, що їх зрозуміє людина, яка геть нічого не розуміє. Це формалізм, він нам не дуже подобається: «Я ж такий розумний, і сам розумію, що не треба викликати швидку, якщо вдарив мізинця!».
Екстрена допомога – питання різкого погіршення стану.
Але коли я бачу скарги, то розумію, що це не очевидно. Швидку можуть викликати на нежить, температуру. Коли моя жінка народжувала, я взяв таксі, бо не бачив загрози. Екстрена допомога – питання різкого погіршення стану. ДТП потребує екстреної допомоги, дитина до 2 років – теж: до неї краще поїхати, бо дуже багато ситуацій, де навіть професіонал не може розібратися, наскільки все серйозно.
В Одесі зловживають [викликами швидкої – прим.ред.] так само, як і будь-де в Україні, бо це зручно і вигідно. І це стосується не тільки швидкої. Я був лікарем приймального відділення, куди більшість приходили з поліклінічними питаннями – наприклад, зняти шви. Пояснюю, що це не екстрена проблема, йдіть завтра до вашого лікаря в поліклініці – «ні, там черги, не хочу». Більшість людей вважають, що вони повинні отримати будь-яку медичну допомогу від будь-якого лікаря. Типова ситуація – викликати швидку вночі і казати «Послухайте мене». Від 30 до 70% викликів непрофільні.
Більшість людей вважають, що вони повинні отримати будь-яку медичну допомогу від будь-якого лікаря.
Якщо візьмете правила виклику швидкої за 1947 рік, то вони набагато суворіші, ніж ми будемо скоро мати. Наприклад, до п’яних не виїжджаємо; там взагалі такі екстрені випадки, що людина вже майже померла. Але у 80-х це розширили до «екстреної та невідкладної допомоги», і лікарі почали виїжджати на підвищення тиску, температуру.
…Про те, чому час має вирішальне значення
У книжці «Мовчання ягнят» є момент, коли Ганібал зрізає лице в охоронця. Дуже влучно описано: приїхали парамедики і зробили те, чому їх навчили – зупинили кровотечу, наклали марлю, зафіксували пацієнта і повезли його. Увесь світ працює так: допомогти у ситуації, яка загрожує життю і повезти до найближчої лікарні. Скільки це займе часу? Стандарт на екзамені від американців – сім хвилин. Зробити все, щоб довезти пацієнта живим, треба за 7-15 хвилин.
Скільки часу займе знизити тиск? Якщо у бабусі він буде 300, я дам їй таблетку, і він стане 120, то вона помре від такого падіння. Тому мені треба лагідно це робити годину-півтори. Коли ми усі будемо сидіти біля бабусь чи дітей з температурою, що робитимуть ті, хто помирає на дорогах, з інфарктом чи інсультом? В Одесі діє дуже хороша безкоштовна система – перші 3 дні лікування інфаркту оплачуються з бюджету міста. Це приблизно 40-45 тис грн. Але потрібно попасти в лікарню до 6 годин від початку захворювання. Якщо ви не встигли – вибачайте. Можна людину не просто врятувати, а вилікувати – треба лише встигнути.
Я не скажу, скільки людей за статистикою помирає, бо швидка поїхала збивати тиск – але як тільки починається літо, у нас є Аркадія. Це наркочартер: приїхали – забрали, відвезли в токсикологію – поїхали, навіть не повертаючись на станцію, забрали в токсикологію, зупинилися, з’їли шаурму, забрали в токсикологію – 20 виїздів на одну бригаду. Виклики здебільшого ранкові, тому о 7 годині може бути таке, що швидкої не дочекатися годину-півтори, бо немає вільних машин.
У нас швидких більше, ніж у Відні. Тому що ніхто не поїде до наркомана в Австрії.
Тим не менше, у нас швидких більше, ніж у Відні. Тому що ніхто не поїде до наркомана в Австрії. Що з ним робити? Що хочете. До людей, які знаходяться під впливом алкоголю чи наркотиків, швидка не повинна їхати. Це світові норми, і не тому, що нам їх не шкода. Дуже багато людей в США та Європі пройшли навчання з першої допомоги. Там розповідають, що робити з наркоманами, п’яними, як їм допомогти, не викликаючи швидку. Я сам інструктор і багато років навчав лікарів.
…Про те, чи дійсно радянська медицина була кращою за сучасну
У Радянському Союзі була система Семашко, яку всі називають найкращою. Це брехня. Аргументують, що було безкоштовно – це теж брехня. Система Семашко вкладалася в планову економіку, таким було усе радянське. Кожне місто мало, наприклад, фабрику музичних інструментів. Вона випускала страхітливі дрова. Усі хотіли мати чеську гітару або німецьке фортепіано, ніхто не хотів грати на чернігівському інструменті.
В Одесі теж була фабрика. Закінчилася радянська влада – її знесли і забули навіть, де була. Якщо мільйонне місто, потрібно було мати фабрику: вона випускала товари і не мало значення, чи їх хтось купував. Так само було з лікарнями. В лікарні мав бути нейрохірург. Який нейрохірург, якщо ви не маєте навіть 10 операцій за рік, який це буде фахівець? Але потім вийшла цікава штука. Закінчилися гроші і ми почали доставляти лікарів, як могли.
…Про заплутану медичну логістику, яку не завжди розуміють самі медики
Кожна лікарня займається своєю вузькою специфікою. І це жах. Наприклад, привозять дівчинку 14 років з болем у животі, я згоден її прийняти. Це район Слобідки. Мені потрібна ще консультація гінеколога. Він знаходиться в обласному пологовому будинку у житловому масиві Котовського, та інфекціоніста, на вулиці Пастера. І швидка везе її до гінеколога, це займе 2 години, потім інфекціоніст, потім вона повертається до мене. Я дивлюся і кажу, що не бачу тут нічого гінекологічного, інфекційного і хірургічного, тож везіть її у педіатричне відділення, яке знаходиться на дачі Ковалевського. Тобто дитина, яка має біль у животі, всю ніч проїздить по різних лікарнях, а на ранок, так і не дізнавшись діагнозу, має їхати ще кудись.
Ще гірше з дорослими. Вони мають розгалуження по районах: є перша лікарня, обласна і так далі. Нема чиєїсь вини, якщо перша лікарня візьме людину з Суворовського району, але у закладу будуть проблеми, коли прийдуть ревізори. Вони спитають, чому безкоштовно пролікували людей, хоча бюджет отримуєте на оцю частину міста.
…Про те, якою має бути лікарня швидкої допомоги, і в чому проблема Єврейської лікарні
Одеса – унікальне місто, бо не має лікарні швидкої допомоги. Львів має, наприклад, дуже потужну лікарню швидкої на понад тисячу ліжок. Іноді перша, та яка Єврейська, каже, що «ми – лікарня швидкої», це не так. Машина швидкої коштує 2,5 млн грн. Форд Транзит, якщо вийняти з нього обладнання, буде стільки коштувати? Ні, це обладнання дороге. На початок цього року ми маємо маленьку лікарню на 60 ліжок. Тільки в Одесі у нас 300 госпіталізацій за добу.
Проблема Єврейської лікарні в тому, що вона дуже красива.
Проблема Єврейської лікарні в тому, що вона дуже красива. Це маєток графині і до медицини не має жодного відношення. І не мав ніколи. Історія така: єврейська община купила цей маєток і зробила там лікарню. Це був відкритий заклад, приймали усіх. В середині ХІХ століття це було супер.
Але сьогодні, при всій моїй повазі до головного лікаря – він дуже прогресивна людина і хоче змін – не можна побудувати сучасний медичний центр у маєтку ХІХ століття. Лікарня потребує набагато більше, ніж, наприклад, коворкінг, це інші санітарні норми. Але те, що вони роблять, найбільше наближене до швидкої допомоги: у них велика кількість операцій, дуже непогана реанімація і хірургія. Але її потрібно збільшити в рази три і побудувати нове сучасне приміщення.
…Про найближчі зміни в обласній медицині
Що вже розпочали в Одеській області? Ми будемо мати відділення екстреної та невідкладної допомоги. Зараз таке відкрили в Болградському та Окнянському районах. Це відділення, яке побудоване на кшталт emergency department, там знаходиться лікар невідкладної допомоги, тобто він не на бригаді, а у відділенні. Є декілька ліжок, з них кілька інфекційних. Будь-який пацієнт, що потрапив сюди, залишиться у цьому відділенні. Потім до нього можуть викликати хірурга, який вирішить, чи потрібно оперувати. Це унікально для Одеси, ми ще додали туди телемедицину. У нас деякі політики кажуть, «не можна лікувати по телевізору» – і вони це справді так собі і уявляють.
…Про найвразливішу ланку та поліклініки
В нас все на рівні, але не окей. Реформа – це ж не тільки швидка. Зараз вона почалася з первинної ланки, і ми маємо дитячі поліклініки, які не дуже в цю реформу вписуються. Ми не розуміємо, і в міністерстві не розуміють до кінця, що робити з дитячою поліклінікою.
У чому проблема? Є первинка. Це педіатри, і в них вже є вторинка – хірурги, офтальмологи, ЛОРи. З 1 січня 2019 року ті, хто у первинці, будуть отримувати гроші від Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Вторинка піде у НСЗУ з 2020 року. Хто цей рік буде годувати вторинку дитячої поліклініки? Що робити з усіма поліклініками, насправді стоїть питання. Амбулаторії сімейної медицини працюють і добре інтегровані. Поліклініки – рік, два чи три – і зависнуть.
Інша справа – ми маємо екстренку, але не маємо доброї невідкладної допомоги. Місто планує її будувати, це дуже добре, бо потрібна екстрена служба, яка рятуватиме тих, хто майже вмер, і невідкладна, яка буде їздити збивати тиск.
Що світова практика говорить про поліклініки, які у нашу реформу не вписуються? Вони пішли від поліклінік, йшли-йшли-йшли – і повернулися. Франція створює амбулаторії сімейної практики. Нормальний американський лікар має широку спеціалізацію. Так, у них є хірург, який оперує тільки праву руку, але він один на цілі Штати. А всі інші лікують і голову, і ноги, і приймають пологи. Сімейні лікарі мають робити дуже багато і знати все про стандартне лікування – подивитися у стандартне праве вухо і побачити там стандартний неускладнений отит.
…Про медичну освіту
Система вищої медичної школи на сьогодні мертва. Ми завжди базувалися на системі лекцій і системі «роби як я». Ми, коли були студентами, казали, що лекція – це перехід записів лектора в записи студента, і цей перехід не торкається будь-чийого мозку. Я дуже багато бачив ситуацій, коли іноземний студент, який навчався за англомовною книжкою, відповідає професору, а той дивиться крізь студента і каже: «Це все дурниця, бо в моїй методичці написано по-іншому». Методичка, в кращому разі, була перекладом з іноземної літератури.
Лекція – це перехід записів лектора в записи студента, і цей перехід не торкається будь-чийого мозку.
У надзвичайних ситуаціях ми думаємо, що будемо на рівні своїх знань – а ми будемо на рівні своїх навичок. Доки ви не зробите щось руками, можна читати мільйон книжок, але перша гітара, яка буде звучати – це буде 50 за рахунком операція, яку я зроблю.
Не обов’язково за кордоном, але хороший медик завжди шукає можливості навчання. У нас є чудові лікарі, але більшість з них мають хоча б тижневе закордонне стажування.
…Про «одеський міф»
Ненавиджу одеські міфи. Коли відповідаєш, звідки ти, кажуть: «А, ну то гоп-стоп мы подошли из-за угла».
Я, наприклад, ненавиджу одеські міфи. Коли відповідаєш, звідки ти, кажуть: «А, ну то гоп-стоп мы подошли из-за угла». Я ненавиджу тих, хто створює ці міфи. Ми мали другу у світі пастерівську станцію, другі у світі почали робити щеплення. Маємо найцікавіше проектування міста. Де Волан зробив місто, яке завжди веде до моря. Унікальні люди пройшли через нього – Марк Твен, Міцкевич, Гоголь, половина української літератури, половина російської, але що ми зараз маємо? Мішка Япончик, Сонька Золотая Ручка, яка до Одеси взагалі не має стосунку, Карабас, Бацила, вся романтика 90-тих. Чому? Хто це культивує? Одеса – це ж не тільки куплети, вона була столицею радянського джазу, чому ми не можемо його продовжувати?
Це питання іміджу міста. Можливо, це навіть було радянське замовлення. Зараз я буду казати страшні бездоказові речі і теорію змови, але дивіться, коли читаємо радянські газети, дуже багато йдеться про сегрегацію західного. Але що ми маємо в радянському світі – «товстий салоїд», «бульбаш», «горець», морячок «как на малине». Одеса дуже важко приєднувалася до радянської влади. Навіть зараз є спекуляції, українське це місто чи ні, але коли почалася радянська влада, що зробила Одеса? Приєдналася до Української Народної Республіки. Реально місто стало радянським після 1920-го. Може тому створили міф, щоб забрати культурну столицю?
…Про першу «швидку» в Одесі
Одеса завжди була законодавцем моди. Одеська станція швидкої допомоги була перша в Російській імперії. Вона дійсно унікальна. Граф Михайло Толстой був у Відні зі своєю дружиною, у неї стався напад астми. Вони викликали швидку.
У 1780 у Відні була велика пожежа. Хірурги побачили, як виносили людей з театру і кидали просто на землю, ті кричали від болю, а лікарі не могли доставити їх до шпиталю. Так згодом винайшли швидку допомогу. Віденська швидка була перша.
Через 30 років Толстой викликав швидку для дружини. Його це так вразило, що він вирішив побудувати таке ж в Одесі. Він кілька років був санітаром на швидкій у Відні. Побудував станцію, яка діє і зараз. Він так склав заповіт, що і у радянські часи, і у 90-ті ніхто не зміг «віджати» цю будівлю. Ми перші, для кого станція була побудована саме під потреби швидкої: там збереглися кільця, до яких прив’язували лошаків.
Толстой утримував станцію, як зараз кажуть, на донатах, і це нормальна практика. На Заході пожежна, поліція, швидка мають свої благодійні фонди. Уявляєте, що скаже наше суспільство, якщо ми відкриємо благодійні внески для швидкої? Перший головний лікар навіть не отримував зарплату, а всім іншим платив Толстой. Ми маємо зараз декілька унікальних благодійних фондів, перед якими я схиляю голову. Наприклад, «Корпорація монстрів». Вони майже утримують опіковий центр, дуже допомагають лікарні, де я працював. Вони такі проблеми вирішують, що це бомба.
…Про те, як обрати «правильного» лікаря
Складне питання. Я б міг перерахувати багато складових доказового лікаря. Ми знаємо, що гомеопатія не працює, ароматерапія не працює. Але здоров’я – це не тільки про відсутність хвороби: якщо брати означення ВООЗ, то це і соціальний, психологічний комфорт, і якщо я хочу, щоб мене лікували масажем і пилком ельфів, то мені потрібен той лікар, який буде таке робити. Тому що це «правильно для мого здоров’я». Я дуже за доказову медицину. Гомеопатія для мене майже ворог. Доки людини лікується гомеопатією – втрачає час.
…Про медичну культуру та критичне мислення
Я недавно на одному форумі побачив «вітрянкову вечірку». Це Середньовіччя, коли хтось має вітрянку і всі йдуть в гості, щоб заразитися. Чомусь вважають, що вітряна віспа безпечніше, ніж щеплення від неї.
Медична культура – це не про хворобу. Це про те, щоб взяти пасок безпеки і зробити щеплення.
Тут питання в когнітивістиці, в критичному мисленні. Ми всі боїмося розбитися на літаку, але кожного дня їздимо на машинах, де смертність вища. Українські автівки – це жах. Я сідаю в таксі і навіть на задньому сидінні пристібаюся, а мені кажуть: «О, не треба, цей закон не діє в Україні для таксистів!». Я питаю: «Який закон, закон інерції не діє?». Ви можете викликати в Одесі чи Україні таксі, яке приїде з дитячим кріслом. Але я завжди бачу іконки, лапки кролика, і не пристебнутих водіїв.
Майже 18 років свого життя я віддав приймальному відділенню, зараз я заступник директора швидкої. У нас кожного дня аварії і смерть, багато з них можна було б уникнути, якби пристебнутися. Вся культура. Не треба казати про виклики швидкої і повне незнання того, що таке інсульт. Є культура медична – і це не про хворобу, а про те щоб взяти пасок безпеки і зробити щеплення.
Записала Христина Петрик
