Чому так багато хто вірить неправдивим твердженням, навіть бачачи на власні очі докази протилежного? Чому так важко відстоювати свою правоту всупереч думці більшості? Як пропаганда використовує таку особливість мислення і чи можна цьому чинити опір, розповідає Михайло Плец.
Концепція спіралі мовчання була сформульована німецькою соціологинею Елізабет Ноель-Нойман (Elisabeth Noelle-Neumann) у 1974 році. По суті, вся концепція виводиться з єдиного твердження: виконання суспільно схвалюваних дій, включаючи висловлювання думок, що схвалюються суспільно, вимагає від людини набагато менше внутрішніх зусиль.
Точніше, звичайно, було б сказати навпаки: виконання суспільно несхвалюваних дій вимагає набагато більше зусиль, які витрачаються на подолання певного внутрішнього бар’єру, свого роду вбудованого запобіжника, покликаного утримувати людину в рамках соціуму. Простий приклад: уявіть собі, що ви на сцені заповненого публікою театру. А тепер уявіть, що вам потрібно прилюдно зняти штани та продемонструвати публіці голу дупу. Важко? Ще б пак! Ось так це й працює.
Небажання йти проти громадської думки або вчиняти суспільно несхвалені дії називається конформізмом. Це надзвичайно важливий поведінковий механізм, що забезпечує існування соціуму. Але, як і будь-який механізм, його можна використовувати з різними цілями.
У 1951 році доктор психології Соломон Аш опублікував роботу, котра описує його експерименти зі з’ясування впливу суспільної думки. Вісьмом студентам пропонували порівняти і вибрати з трьох відрізків один, що збігається довжиною з еталонним. Сім учасників насправді були «підсадними», проінструктованими давати невірні відповіді. У граничному випадку, коли невірні відповіді були однакові, частка невірних відповідей досліджуваних досягала трьох чвертей: ті ж, хто відповідав правильно, ігноруючи висловлену «думку більшості», постфактум зізнавалися, що відчували сильний дискомфорт. Якщо підсадні давали різні відповіді, або якщо серед невірних відповідей звучала правильна, частка невірних відповідей піддослідних падала до однієї чверті. У контрольній групі, де учасникам пропонували порівнювати ті ж самі відрізки наодинці, помилкова відповідь була лише одна з тридцяти п’яти.
Важливо, що дискомфорт, який відчували учасники експерименту — явище підсвідоме. Йому можна знайти раціональні пояснення, але витоки його лежать «нижче» свідомості, отже, найчастіше і поведінка, спрямована на уникнення дискомфорту, буде неусвідомленою.
Спіраль мовчання — явище суспільне. Масова пропаганда, поширюючи цільові думки і трактування подій, що відбуваються, грає роль тих самих сімох підсадних учасників в експерименті Аша. Носії альтернативних точок зору відчувають сильний підсвідомий дискомфорт при спробі їх публічного озвучування. Більшість таких носіїв промовчать, створивши тим самим у суспільному інформаційному просторі ілюзію відсутності альтернативних трактувань. Наступна порція пропаганди зміцнить упевненість населення в громадському консенсусі, а можливо, і просуне висловлені ідеї на наступний рівень. Концепцію покрокового просування цільової ідеології іноді називають вікном Овертона. Вона описує, як шляхом прийняття невеликих послідовних змін, дії, раніше категорично неприйнятні у суспільстві, стають спочатку прийнятними, а згодом і схвалюваними. Так Німеччина пройшла шлях від романів Ремарка до смертних таборів. Так Росія пройшла від лейтенантської прози до обстрілу українських міст.
Спіраль мовчання — не срібна куля. Вона вразлива до відкритого висловлювання альтернативних думок, і що раніше ці думки висловлені, то вразливіша. Сам факт її виникнення свідчить про те, що у суспільстві існують серйозні протиріччя, взаємно антагоністичні думки. Зазвичай у більшості випадків суспільство можна розділити у співвідношенні, близькому до 20:60:20, з яких перші двадцять відсотків завжди будуть за, останні двадцять завжди будуть проти — отже, боротися має сенс за думку індиферентних шістдесяти, котрі не визначилися. Саме тому граничною умовою успішної пропаганди є придушення альтернативних думок: кожне їхнє переконливе висловлювання відщеплює шматочок від потенційної мети пропагандистів. Але навіть одного разу висловлена думка потребує подальшої підтримки, інакше її просто забудуть, погоджуючись із уже підданою впливу пропаганди «більшістю». Тому найкращий засіб від спіралі мовчання — регулярне публічне висловлювання альтернативних думок.
Автор: Михайло Плец
