Учасники рівненської ініціативи «Сад історій» вважають, що спільна висадка дерев вибудовує стійкі зв’язки як між самими містянами, так між ними і міською владою.. Так само поглиблюють соціальні контакти зелені зони — місця відпочинку. Локальні напрямки ініціативи — дослідження життя міських дерев із фокусом на сторічних, розвиток культури високоякісного озеленення та догляду за ним. Один із проєктів організації — «Місто шумить інакше», у рамках якого на театральній площі створили зелену зону із деревами, рослинами та кущами, — змінив вигляд простору, та став відповіддю на зміни клімату у місті.

Анна Золотнюк поговорила із координаторкою проєкту, співзасновницею «Саду історій» Вікторією Власюк про те, як підвищити стурбованість деревами, як зробити дерево не просто атрибутом вулиці, а повноцінним мешканцем міста, та навчити громаду заопікуватися зеленими насадженнями.

Ламати міфи, захищати дерева

— З чого усе почалося?

— У 2015 році наша подруга з нагоди свого одруження задумала посадити дерево, замість вішати металевий замок на міст. Але все не так просто — не можна посадити дерево у місті будь-де, та й не всі дерева у місті можна висаджувати. З думкою про те, що кожне дерево має свою історію, ми, четверо екоактивістисток, створили «Сад історій». А ще для того, аби допомогти іншим саджати дерева. Нині нас шестеро. Оксана з нашої команди цьогоріч стала депутаткою міської ради.

За нашої ініціативи ухвалили програму з озеленення міста, створили раду із озеленення, розвивається концепція зелених коридорів міста. Нещодавно змінилася міська влада і ми почали активно співпрацювати із нею. У КП «Трест зеленого господарства», з яким донедавна у нас були складні стосунки, теж змінилося керівництво й нас запросили допомогти налаштувати спільну роботу.

Так із бажання робити щось класне, ми доросли до того, що формуємо правильні висадки, привозимо експертів, прокачуємо громаду інформаційно та показуємо, що таке високоякісне озеленення та займаємося екоосвітою містян.

— Шо встигли зробити?

— Ми перші почали садити в місті саджанці дерев європейського стандарту — трьох-чотириметрові дерева із земляними комами на корінні, не молодші восьми років — такі приживаються у 99 відсотках  випадків, на відміну від патичків, котрі ще п’ять років будуть намагатися вижити.

Навколо нашої ідеї згуртувалося багато людей,  серед котрих чимало підприємців. У 2019 році ми зібрали 100 тисяч гривень на висадку 30 якісних саджанців та озеленили центральні вулиці міста. Щороку висаджуємо дерева у Рівному, незабаром буде осіння висадка. Чи не на всі проєкти робимо спільнокошт.

Серед регулярних заходів «Саду історій» — міський еко-пікнік, висадки та екологічні майстер-класи. Разом з ініціативною групою небайдужих рівнян долучаємося до відродження парку на Грабнику, котрий багато років був закинутим. Парк відновлюється поетапно за кошти Громадського бюджету та меценатів. Щороку проводимо у ньому міський пікнік, котрий привертає увагу до парку та екологічної теми. Цьогоріч організовували там «ДеревоFEST» за кошти Українського культурного фонду.

Разом з ГО «Агенція сталого розвитку міста» цього року ми виграли грант від Українського культурного фонду та реалізували масштабний культурно-екологічний проєкт «Місто шумить інакше». У його межах створили дитячу книжку з однойменною  назвою, де зібрали міфи про дерева у місті та спростували їх. До речі, книжку проілюструвала чотирнадцятирічна дівчинка Ксеня. Під час реалізації проєкту запустили інформаційну кампанію #руйнуємоміфи_анедерева.

Наприклад, часто можна почути, що дерева не потрібно обліковувати. Ми пояснюємо, що це не так, бо дерева — ресурс громади, інвентаризуючи дерева, спеціалісти розуміють, які треба лікувати, які — замінити. Тому без обліку дерев, кошти на озеленення використовуватимуться нераціонально. Нам було важливо пояснити мешканцям Рівного, що дерева слід обрізати правильно (у нашому місті часто кронують дерева, після чого ті гинуть), що треба обов’язково обробити зрізи — інакше туди потрапить вода, бактерії, а тому дерево почне гнити зсередини. Ще один міф — дерева у місті можна посадити будь-де. Ні, бо ж існує ряд правил, котрі регламентують місце висадки та вид дерев. Ми також розповіли, чому для того, аби доглядати дерева, потрібні спеціальні знання, чому хворі дерева потрібно лікувати, а не зрізати, і що без побілки можна обійтися.

Сьогодні у Рівному триває процес прийняття концепції «Зелені коридори міста», а саме публічні консультації. Ми командою «Саду історій» теж активно включилися в інформаційну кампанію. Зелені коридори — це системний підхід до планування міста, коли всі зелені зони міста (парки, сквери, зелені зони, посадки, озера, ставки та інші водойми) об’єднуються у спільну мережу дружніми до довкілля, пішоходів та велосипедистів шляхами. Основні їхні принципи — неперервність, безбар’єрність і безпека.

Зелений острів

— Частина  проєкту «Місто шумить інакше» — «Зелений острів серед бетону». Розкажіть про нього.

— Це — один з ключових продуктів проєкту. На Театральній площі встановили мобільні конструкції та багаторічне озеленення. Як я вже зазначала, проєкт реалізовувався за грантові кошти від Українського культурного фонду. Спершу планували встановити тимчасову інсталяцію із рослин і дерев у горщиках — земляний насип із ними мав би з’явитися за ніч. Але потім вирішили зробити постійний громадський простір. «Зелений острів серед бетону» — це вуличні меблі та кашпо з багаторічними рослинами: дерева, різні трави та квіти.

Ми обрали Театральну площу не просто так. Кілька років тому разомз Інститутом космічних досліджень ми виміряли температуру у місті Рівне. З’ясували, що вона з року в рік збільшується. Згідно з найоптимістичнішими прогнозами, до 2023 року влітку середня температура по місту підніметься на градус. У центральній частині Рівного вона становитиме 27°C вже о десятій ранку. Така температура некомфортна для життя і негативно впливає на здоров’я. Саме театральна площа, вкрита плиткою, оточена будинками, під якою підземний перехід, нагрівається чи не найбільше — без достатнього затінення влітку температура там може сягати сорока градусів, та утворює тепловий острів що розповсюджується далі.
Аби зарадити цьому, треба висаджувати дерева та іншу зелень, що посприяє зниженю температури. До речі, колись на площі росли високі ялини, які зрізали, коли робили підземку. Проєкт «Зелений острів серед бетону» — це адаптація міста до змін клімату, комфортний острівець, де можна перепочити й відчути значення зелених насаджень.

Через те, що під площею пролягає підземний перехід, висадка в живий ґрунт неможлива — ми використали спеціальні утеплені конструкції місцевого виробника. У них — шість катальп крупномірів (ці рослини добре витримують спеку), трави — міскантус, щучник, каламагротіс, алопекурус, квіти гортензії. Зараз зеленню опікуємося ми та КП «Трест зеленого господарства».

Архітектори та урбаністи пропонували розмістити цей острів у центрі, але зійшлися на думці, що оптимально буде розташувати його дещо збоку. І дуже добре, бо довелось наслухатися багато про те, що площа має бути площею і нічого на ній бути не повинно. Загалом проєкт наробив багато шуму, на нас вилилося багато незадоволення, негатив і досі «прилітає». Але простір популярний серед молоді — зазвичай усі місця, де можна сидіти, зайняті. Я думаю, що потрібен час, щоб адаптувати не лише місто, а й мешканців. 

Велетенське броколі

— Один із напрямків вашої діяльності — вікові дерева. Яку роль вони відіграють у місті?

— Сторічні дерева, дуже величні, впадають у вічі, можна фантазувати про те, що ці дерева могли бачити. Вікові дерева — крислаті, дають тінь, вони мають розвинену кореневу систему, сформували вже свою стійку екосистему.

Ми хотіли привернути увагу до вікових дерев, до озеленення, загалом до дерев як живих організмів. У межах проєкту «Місто шумить інакше» ми зробили топографічну зйомку майже ста вікових дерев і нанесли їх на мапу, а команда Екологічного центру міського Палацу дітей та молоді, котра тривалий час досліджує такі дерева, підготувала аналітичні записки та описи до цих дерев, тобто розробила пакет документів, аби подати ці дерева на заповідання. Ми створили шестикілометровий туристичний міський маршрут, куди ввійшли десять дерев від 110 до 400 років. Із художниками-ілюстраторами створили відео про ці дерева, де дерева розповідають про те, що вони бачили у місті.

Серед вікових дерев у місті найбільше дубів та ясенів, є кілька рідкісних видів, як ось модрина срібляста, граб (колись був величезний грабовий ліс, район міста досі називається Грабник, але грабів там уже нема) та маслянка срібна. Найстаріший у місті — чотирьохсотрічний Дуб князів Любомирських.

— Ви лікуєте дерева?

— Так, адже вони потребують планового догляду та лікування. Перші років п’ять — потрібно вкластися у дерево та доглядати за ним. Згодом тривалий час воно потребує мінімальних затрат. Потім знову приходить вік, коли потрібно турбуватися про дерево, бо воно може хворіти. Для лікування вікових дерев ми залучили громадські кошти й запросили з Києва  Володимира Ветроградського — арбориста, тобто фахівця з обслуговування та догляду за міськими деревами.

Стару липу, яку називали «Броколі» (так рясно вона була вкрита омелою) почистили від омели, й вона почувається значно краще. Полікували в’яз, найвищий серед вікових дерев міста. Полікували 170-річну липу, котру намагалися отруїти. Забудовник викупив стару будівлю, біля якої росте липа, зруйнував будинок і збирався позбутися дерева. Липу просвердлили по колу та збиралися ввести кислоту, але це побачили небайдужі рівняни та подзвонили в екологічну службу. Згодом ми викликали арбориста, він допоміг дереву видужати. Інша «пацієнтка» — вікова липа, котра розламалася під час урагану — арборист зачистив її, обробив рану. Зараз чекаємо, поки дерево підсохне, а опісля потребуватиме остаточного фіксування, на яке збираємо кошти. На черзі дуб Теодора Бурше — колись його дупло заклали камінням і цеглою.

— Як пояснюєте людям, що дерева потрібно лікувати?

— Пояснюємо, що дешевше полікувати дерево вчасно та зберегти його, ніж висадити нове. Крім того, треба буде тривалий час чекати, аби крона розвинулася і давала тінь. такого розміру. Ми говоримо, що як і людям, деревам теж потрібен належний догляд спеціалістів.

До речі, існує міф, що старі дерева часто падають, але це не зовсім так — старі дерева мають розвинену кореневу систему, що міцно тримає їх, але, звісно, треба пильнувати, щоби дерево було здоровим, вчасно обрізати сухі гілки. Важливо пам’ятати: не можна висаджувати V-подібні саджанці, адже потім дерево може розламатися від власної ваги.

Зелене комфортне місто

— Який ви отримуєте відгук?

— Усе більше людей долучається до висадок дерев, до нас приєднуються волонтери та фундатори, вони приходять та підтримують наші події, допомагають коштами, розповсюджують інформацію.

Так, часто нам «прилітають» запитання типу невже немає інших проблем, крім дерев? Але стоїмо на тому, що кожен може займатися своїм. У нас нема стовідсоткової підтримки, але ми бачимо, що рухаємося у правильному напрямку.

Дерева — це те, що дає змогу створити комфортне місто для нас усіх. Поки ми наче створюємо його самі для себе. Але результати втішні — приміром, півтора роки тому ми посадили платани і тюльпанові дерева, тепер це шикарні рослини, котрі змінили міський простір. До того, це була площа, де всі паркувалися, а тепер — простір із деревами, де просяться лавки, аби можна було посидіти в тіні та послухати, як місто шумить інакше.

Спілкувалася Анна Золотнюк