Музикантка, дослідниця звукових ландшафтів Анна Хвиль створює композиції та аудіоінсталяції з використанням польових записів. Вона вивчає звукові ландшафти, проводить звукові прогулянки та воркшопи з акустичної екології.
У січні 2020 року в Берліні вона представила аудіоперформанс, присвячений акустичному середовищу київського метрополітену. У червні 2020 року у співпраці з Олесею Оникієнко створила сайт-спесіфік аудіоінсталяцію Bubny Voices для фестивалю Performance Crossing у Празі. Один із останніх у часі проєктів, котрий Анна втілила спільно з організаціями DZESTRA (Чернівці) і Semi Silent (Бухарест) — онлайн-резиденція та платформа для звукового мистецтва RIVERSSSOUNDS.
Поговоримо з Анною про те, для чого слухати місто й концентруватися на його звуках; а ще про те, як ці звуки впливають на нас.
— Готуючись до нашої розмови, зрозуміла, що мало уваги звертаю на звуки, та й мало помічаю їх. Хоча ось тепер виразно чую звуки сусідів згори. А як ви усвідомили, що хочете не тільки чути, а й розуміти, як звуки міста складаються у глобальну картинку?
— Звуки завжди привертали мою увагу. На уроках фізкультури помічала, що у великих залах, де сильна реверберація і звуки посилюються, я швидко втомлююся. Хоча, думаю, це багато хто відчує.
Здається, то був 2016 чи 2017 рік, я потрапила на звукову прогулянку під час Київського бієнале, де дізналася про саундскейп, дослідження звукового довкілля. Мені сподобався його інтердисциплінарний підхід — багато в чому це віддзеркалювало мої інтереси — у певний момент я професійно займалася урбанізмом, мене цікавили звуки та акустика, написання та слухання музики. Так перетнулися інтереси, котрі до того існували паралельно.
Нині я займаюся мистецьким дослідженням звукового ландшафту, тобто не використовую соціологічні чи антропологічні методи, а покладаюся на свою суб’єктивну оцінку. Коли називаєш себе митцем, відчуваєш певний тиск, але водночас здобуваєш певну свободу.
— Звуки оприявлюють те, що місто — це люди. Яка точка перетину людини та простору вам цікава з точки зору звуків?
— Коли композитор Мюррей Шафер у сімдесятих ввів поняття саундскейпу, він міркував про потребу обмеження шуму. Втім, скоро прийшов до висновку, що шум не є обов’язково негативним, це частина своєрідної радості життя, так само як тиша не обов’язково асоціюється з радістю. Приміром, на карантині я сумую за можливістю піти у кав’ярню, де можна сидіти самій, але відчувати присутність інших через занурення у звуки.
Мюррей Шафер дійшов висновку, що краще працювати над розвитком уваги до звуків, ніж обмежувати звукову активність. Одна з його книжок пропонує сто вправ для розвитку слухання середовища. Серед найпростіших практик — виокремлення та рахування звуків, так можна досягнути певного контролю за тим, що слухаєш і на що звертаєш увагу. Можна ускладнити завдання та відчути інші параметри звуків — тривалість, інтенсивність, висоту. Концентрація на певному звукові — це сильний зв’язок із реальністю, тілом і місцем. До речі, практики вслуховування перетинаються із усвідомленістю. Зрозумівши, які звуки — з якою частотою та висотою — є комфортними, можна поліпшити свою взаємодію з ними у середовищі. А з точки зору урбаністики це дає розуміння того, що співжиття у місті включає створення комфортного для різних людей звукового простору.
Мені приємні місця, де прослуховуються різні звуки, де можна виокремити їхні складові та перемикати увагу, концентруючись на якомусь конкретному. У місцях із «поганим» звуком ці деталі перемішані, наче пластилін, і їх не розрізниш. Зазвичай це місця з однією звуковою домінантою, наприклад, шумом дороги, який маскує інші звуки — кроків чи голосу.
— Ви працювали із київським метрополітеном. Які відкриття у його звучанні?
— Я дуже втомлююсь від київського метро — воно дуже шумне, там бракує деталей звуку.
Коли розвивається увага до звуків і розумієш, що саме на тебе тисне, стає ще важче перебуває у несприятливому середовищі. Я подумала, можливо, коли ставитимусь до цих звуків як до робочого матеріалу, буде легше. Почала записувати звуки й розрізняти їх. Ви помітили, що між різними станціями різна послідовність звуків; що на великих дистанціях вагони розганяються і трошки розхитуються, а від цього виникає специфічний звук? Для аудіоперформансу вибрала ті звуки, котрі найбільше сподобалися. Наприклад, звук гальмування — вагони важкі, і під час зупинки виникає трішки ембієнтовий звук. Інколи я на нього чекаю. Ця робота була для мене і розвагою, і спробою подружитися з реальністю, яку не можу змінити.
— До речі, є місця, міцно прикріплені до звуку?
— Так. Це київська «літаюча тарілка», збудована Флоріаном Юр’євим, де досконало продумана акустика — інтегральна складова простору.
Минулого року я брала участь у резиденції V:UNCASE на заводі «Вимірювач» у Житомирі. Під час звукової прогулянки знайшли місця, котрі звучали дуже красиво через пустоту й тимчасовість, бо скоро вони зміняться. Було дуже цікаво спостерігати, як рухається звукова хвиля голосу — як він виходить із горла, відбивається від поверхонь, повертається.
На засіданні ЮНЕСКО ще кілька років тому обговорювали важливість збереження звукових ландшафтів як частини культурних ландшафтів та історичних пам’яток і визнали саундскейп як важливу частину людського добробуту. Комфортне акустичне середовище може здаватися надпотребою, проте, як на мене, це одна з базових умов, котра впливає на наше добре самопочуття. Наш акустичний комфорт впливає на кількість енергії, яка нам потрібна для забезпечення базових потреб.
— У контексті міста згадуються звуки, котрі, здається, можна слухати вічно — дзвони сакральних будівель та куранти ратуш.
— Ці звуки виводять на поняття «саундмарк». Тобто унікального звуку місця, чи звуків, особливо важливих для спільноти, такі звуки мають культурну та історичну цінність та є частиною нашої ідентичності.
Я дуже люблю звуки ратуші, особливо опівночі. Це такий собі артефакт — уже немає потреби сповіщати годину, а ці звуки досі є. Колективне прослуховування звуків об’єднує, як і інші колективні дії, співання гімну, наприклад.
— Нещодавно ви брали участь у дослідження звуків Пруту, річки у Чернівцях. Як такі практики допомагають зрозуміти місце?
— Йдеться про резиденцію Sounds of the Prut. Я і мій колега Жан Побе з чернівецької організації DZESTRA провели її спільно у вересні минулого року. DZESTRA давно працює із Прутом і як рекреаційною зоною, і як частиною історично-культурної ідентичності міста. Для того, аби інтегрувати річку у повсякдення міста, DZESTRA проводить різноманітні культурні події і дослідження.
Я продовжила співпрацю з DZESTRA, ми ініціювали проєкт RIVERSSSOUNDS, запросивши до спільної роботи румунську організацію Semi Silent й за підтримки Європейського Союзу створили проєкт RIVERSSSOUNDS. Це резиденція для саунд-артистів, котрі працюють польовими записами звуків європейських річок. RIVERSSSOUNDS — інтерактивна платформа для «звукових подорожей» річками Європи. Спільно з цифровою агенцією Hexagon створили середовище для експонування звукових онлайн-інсталяцій. На цій платформі будь-хто може взаємодіяти зі звуками всередині композиції. Онлайн-середовище має своє особливе відчуття часу і простору — у RIVERSSSOUNDS ми працюємо з ними як частиною мистецької виразності. Разом з тим, ми хотіли, щоб онлайн-досвід давав відчуття зв’язку з конкретними фізичними, географічними об’єктами, як ось річками. Мені здається, такий контакт особливо важливий під час карантину.
— Одна із ваших практик — саунд-прогулянки. Розкажіть про них.
Вони не мають конкретної мети, тому їхнім результатом можуть стати нові ідеї. Це наче гра, але серйозна гра. Є речі, про котрі не розповіси так, аби це не звучало пафосно, їх можна тільки пережити. І так із звуковими прогулянками — це спосіб пережити красу власного середовища існування. Ніколи не взялася б розповідати людям про красу — це звучить пафосно та пусто, а через гру, через слухання звуків — переживання краси стає наче рутинним, органічним.
Мюррей Шафер говорив, що навчитись уважно слухати — це ніби отримати композицію, котра ніколи не закінчиться. Звуки навколо нас можна постійно слухати, як твір, і це слухання збагачує..
Бесідувала Анна Золотнюк
Інтерактивна платформа для «звукових подорожей» річками Європи:
