Ми так звикли до нього, що перестали помічати. Він скрізь, де б ми не були — не сховатися на вулиці, не сховатися навіть вдома. Це він — гамір міста, що лунає голосами натовпу, гуркотом підіймальних кранів, дзижчанням дрилі, ударами молотку, гучною музикою, кипінням чайника, цоканням клавіатури. На думку екологів, шумове забруднення — новий виклик технологічного прогресу. Розберемося, як міський галас впливає на нас і де шукати заповітну тишу.

З чого все почалося?

Традиційно шум був об’єктом досліджень фізичної, архітектурної та електронної акустики. Але все змінилося з настанням промислової революції XVIII–XIX століть у Європі. Значно прискорився розвиток технологій, люди почали масово переїжджати до міст, що поступово заповнювалися автомобілями, заводами, будівництвом. Нарешті у 50-і роки XX сторіччя шумове забруднення постало радикальною проблемою лімітації звукового навантаження на живих істот. Відтоді почалися дослідження джерел шуму, закономірностей розповсюдження акустичних коливань в атмосфері й над поверхнями, а також пошуку запобіжників. В екологічній науці з’явився новий розділ «Акустична екологія».

Цікаво, що спроби вгамувати шум виникли ще в 50 році до н. е. — Юлій Цезар заборонив рух нічних екіпажів по Риму через гуркіт. Може й добре, що в нього не було машини часу — міг би збожеволіти, опинившись у XXI сторіччі.

Що ж таке цей шум?

Життя у місті майже не залишає шансів побути в покої. І вдень, і вночі нас оточують шуми. Будь-який звук — це хвиля, яка поширюється в повітрі. Хвилі виникають через коливання тіл і розповсюджуються від них у просторі, переносячи механічну енергію. Саме ця енергія змушує коливатися барабанну перетинку вуха. Шум вимірюється в децибелах (дБ). Комфортний для людини діапазон гучності складає 40–55 дБ — зазвичай на такому рівні ми спілкуємося у спокійній обстановці. Проте галас міста, особливо вдень, навряд можна назвати комфортним — наприклад, рівень шуму біля доріг із середньою інтенсивністю автомобільного руху становить 90–95 дБ. Такий показник свідчить про наявність небезпечних шумів, які шкодять центральній нервовій системі людини. За рекомендацією ВООЗ, гранично допустимий рівень шуму — 85 дБ, утім, перебувати в такому місці можна не більше 8 годин.

А як щодо концертів та клубних вечірок? Галасливі заходи загрожують не тільки ранковим похміллям — голова може заболіти й від гучності понад 100 дБ. При тривалому впливі такий рівень шуму призводить до істотного зниження слуху. Пам’ятаєте набридливе нагадування смартфону «Прослуховування аудіозаписів при рівні гучності вище поточної, може пошкодити органи слуху»? Це попередження варто взяти до уваги, адже наша слухова система швидко адаптується до навколишнього шуму й поріг чутності зростає — якщо регулярно випробовувати вуха на міцність голосною музикою, здатність чути тихі звуки зникає. Щоб відновити її знадобиться деякий час, а у гіршому випадку може виникнути нейросенсорна туговухість. Сьогодні 55 відсотків дорослого населення має проблеми зі слухом, за прогнозами, загальна кількість населення із порушенням слуху в усьому світі до 2050 року збільшиться до 900 мільйонів.

Крім фізичних проблем, тривалий шум здатен викликати психологічні та поведінкові розлади. Здається, безсоння, швидка стомлюваність, роздратованість та підвищена тривожність стали звичною справою, що там казати, майже увійшли у моду. Причину часто називають одним словом — «стрес», але він передбачає комплексний негативний вплив на організм надмірного навантаження, неправильного харчування та відсутності фізичної активності. А ще, як виявилось — підвищеного шумового фону, від якого на 15–25 відсотків зростає стомлюваність, знижується концентрація уваги й результативність розумової діяльності. Опосередковано шум також сприяє розвитку депресії.

Звуковий портрет міста

Виявити точки концентрації шумового забруднення допоможе шумова мапа міста. Вона демонструє рівні гучності звуків на основних магістралях, в районах житла і відпочинку людей, на території промислових та інших підприємств, а також навколо окремо розташованих гучних об’єктів. Цей інструмент стане в пригоді, коли треба визначитися, де краще орендувати чи придбати квартиру, або ж куди втекти від шуму на вихідні. Зручний сервіс для пошуку тихого будинку надає ЛУН Місто, поки що він доступний тільки киянам. Усім іншим можна зазирнути на Global Noise Pollution Map і знайти своє місто.

На базі стратегічної шумової мапи в генеральному плані передбачають «спальні райони», визначають найбільш забрудненні шумом частини міста, в яких встановлюють акустичні екрани, посилюють звукоізоляцію будинків для зменшення негативного впливу на людей.

Якщо шум ворог, то тиша — друг?

Комфортний рівень гучності для відпочинку людини становить 20–35 дБ. Отже, прогулянка лісом чи тихим парком, спальня з гарною шумоізоляцією стануть прихистком від звуків бурхливої цивілізації. Але якщо ви настільки від неї втомилися, що не хочете чути взагалі нічого — завітайте до Лабораторії Орфілда — найтихішого місця в світі. Це повністю ізольована від луни темна камера зі стелею із сітки, та стін, облицьованих гігантськими звуковбирними килимами зі скловолокна. Вона здатна поглинути 99,9 відсотків звуків! І це… дуже страшно. Ще ніхто не витримав навіть години, а відвідувачі, що наважилися пройти перевірку тишею розповідають животрепетні історії про свій надзвичайний досвід. Абсолютна тиша викликає повну дезорієнтацію у просторі та сприймається мозком як загроза. Може, й справді краще прогулятися лісом.

А ще:

• З шумом борються на державному рівні. В Україні приборкати галасливих сусідів можна озброївшись «Законом про тишу». Перевищувати санітарні норми заборонено з 10 вечора до 8 ранку. Отже, якщо сусіди голосно співають та кричать, запускають феєрверки, грають на саксофоні або натхнення прибратися вдома приходить до них зненацька після 22:00, познайомте їх зі статтею 24 про забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення. Ремонт можна робити в будні з 8 ранку до 9 вечора. У вихідні або святкові дні власник або орендар повинен отримати дозвіл від кожного мешканця сусідніх квартир. Без цього ремонт робити заборонено.
• Якісна звукоізоляція врятує від небажаного шуму з вулиці. На показники звукоізоляції впливає тип вікон, товщина стекол, їхня кількість і відстань між ними. Наприклад, краще поставити вікна з трьома стеклами різної товщини та різною відстанню між ними. Також важливі якісна установка вікон і щільність прилягання стулок до рами, щоб через щілини не проходив звук.
• Варто придивитися до матеріалів, якими вкриті стіни, а також стеля та підлога. Стелю можна облицювати звукопоглинальним покриттям, а стіни покрити панелями з дрібними дірочками або волокнистою поверхнею. Також шум може потрапляти в оселю і через щілини. Тому якщо ви постійно чуєте сусідів, можливо між стінами та підлогою є шпарини — їх можна закрити цементним розчином, гіпсом або шпаклівкою.
• Користуйтеся вушними затичками, вони поглинають різкі звуки, що заважають заснути, втім звуки сигналізації, будильника або плач дитини залишаються досить чутні.
• Сходіть на сеанс флоатінгу, по-іншому в камеру сенсорної депривації. Це процедура, під час якої ви плаваєте в розчині спеціальної англійської солі високої концентрації, підігрітої до температури тіла, в ізольованому боксі у повній тиші та темряві. Концентрація солі дозволяє тілу триматися на поверхні без будь-яких зусиль. У міру розслаблення ви поступово входите в стан «сенсорної депривації» — відсутності будь-яких зовнішніх імпульсів: зорових, слухових, дотикових, нюхових. Чи не цього іноді так не вистачає у галасливому міському житті?

Автор: Ріана Абдулаєва