Продовжуємо серію #урбан_лікнеп, в який розповідаємо про найважливіші документи та концепції, що визначають розвиток міст – в тому числі й українських.
У липні практично всі новинні портали та велика кількість друкованих ЗМІ рясніли «інтригуючими» заголовками: «МОЗ хоче заборонити вигрібні ями і спалювання листя», «Обговорюємо нові норми для міст і сіл від Супрун: обрізка дерев, лави, урни, туалети», «Більше туалетів, лавочок та урн» тощо. Вони інформували широкий загал про винесений на громадське обговорення проєкт наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до Державних санітарних норм і правил утримання територій населених місць».
Що це за норми та чому вони важливі?
Державні санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи — це обов’язкові для виконання нормативні документи. Вони визначають критерії безпеки та/або нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища. Там прописані й вимоги оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності, дотримання яких мінімізує загрозу здоров’ю і життю людини, допомагає запобігти епідеміям інфекційних хвороб та масовим отруєнням.
Саме ці документи визначають якість нашого життя, регламентують ті фактори впливу на наше здоров’я, які ми не можемо контролювати (ну звичайно, за виключенням ситуації, коли є достатньо грошей кинути умовний Кривий Ріг і переїхати до екологічно чистого шматочку земного раю десь на тропічних островах). Вони також виступають такою собі керівною силою, дорожньою картою для решти нормативно-правових актів із цих питань.
Чому їх потрібно змінювати саме зараз?
Узагалі, на сьогодні в Україні ситуація із санітарними нормами і правилами (СНіПи) є препоганою. Фактично, після прийняття урядом ряду актів, зокрема розпорядження КМУ від 20 січня 2016 р. №94-р «Про визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства», одним скопом була скасована величезна кількість профільної нормативки. Певна її частина справді була морально застарілою та потребувала якнайшвидшого оновлення. Однак були й акти, які після доопрацювання могли б іще проіснувати.
Відтоді і дотепер розробка та впровадження нових СНіПів безнадійно забуксувала, а тому нова редакція документу щодо утримання території населених місць є мегаважливою подією. Варто зазначити, що діючі правила були прийняті не так давно – в 2011 році. Під час їх розробки вже враховувався європейський підхід до тематики, на відміну, скажімо, від тієї ж Росії, яка і далі користується радянськими нормами 1988 року.
У чому ж суть змін?
Новизна пропозицій ґрунтується на наступних факторах: доступності, комфорті, безбар’єрному середовищі для усіх, прямій забороні застарілих практик благоустрою.
Наприклад, для комфорту людей з інвалідністю, мам і тат із візочками та велосипедистів при проектуванні, будуванні та утриманні територій облаштовуватимуть:
– широкий (120 см) і пологий з’їзд із тротуару чи велодоріжки;
– пандус із належною шириною та ухилом або ліфт на кожному з виходів підземних і надземних пішохідних переходів;
– лавки для сидіння вздовж вулиць через кожні 300 м;
– паркувальні стовпчики або інші перепони для в’їзду машин у пішохідну зону.
Нормотворці не забули і про одну з найбільших проблем українських міст – громадські вбиральні. Як не крути, але їхня наявність, достатня кількість і належний стан якнайкраще демонструють, як у конкретному місті чи селищі справи із благоустроєм. Проєкт документу визначає, що у кожній зеленій зоні, де гуляють люди, обов’язково має бути хоча б один громадський стаціонарний туалет. Оптимальна відстань між вбиральнями – до 700 метрів, а в людних місцях – до 300 метрів. Вбиральні без каналізації будуть заборонені через небезпеку забруднення ґрунту та підземних вод. Натомість потрібно буде облаштовувати локальні очисні споруди. До речі, у кожній громадській вбиральні має бути стіл для сповивання немовляти та доступ до питної води.
Змінюється підхід до деяких застарілих практик у ЖКГ. Обов’язковим визначено сортування сміття та влаштування сміттєвих урн через кожні 60 метрів. До того ж, сміттєві контейнери мають бути роздільними.
Також після ухвалення змін буде заборонено палити траву і листя. «У період листопаду потрібно своєчасно прибирати опале листя з проїжджої частини, відокремлених трамвайних ліній, велодоріжок і тротуарів. Зібране листя вивозитимуть на поля компостування. Забороняється спалювання листя, що призводить до забруднення повітря, води та ґрунту, а також до зникнення певних видів тварин», – вказано у проєкті документу.
Буде введено заборону посипати дороги піском і сіллю від ожеледиці, а натомість пропонується посипати гранвідсівом із вмістом солі 7%.
Інша болюча тема міського благоустрою – це так звана «омолоджувальна» обрізка дерев, «кронування» їх під стовбур. Насправді це варварська практика, коли для укладання бруківки (привіт, Тернопіль), влаштування паркувальних місць, МАФів чи просто згідно чийогось збоченого уявлення «про прекрасне» нищать здорові дерева. А в результаті кожне знищене дерево – це непоглинений вуглекислий газ, недоотриманий кисень, збільшення рівня шуму, це витрати з міського бюджету на знищення дерева – і, зрештою, прибуток в корупційних схемах (адже потім знову придбають та висадять новий саджанець).
У підсумку нова редакція СНіПів містить багато нових потрібних і чудових норм, і однозначно варта всілякої підтримки.
Вам буде цікаво: Урбан-лікнеп.Інтегрований розвиток міст в Україні
А як зробити ще краще?
Авторка, маючи досвід 15-річної тісної взаємодії з санітарними нормами і правилами, дозволила собі побути «адвокатом диявола» та проаналізувати, а що не так. Одразу ж зазначу, що претензії є не до того, що вже є у проєкті, а до того, чого там нема. Звісно, «найкраще – ворог хорошого», і нездоровий перфекціонізм здатен інколи зробити нормативний документ нежиттєздатним, але певні моменти все ж якщо не зараз, то найближчим часом потребують доопрацювання.
Перш за все, є зауваження до Додатку 1 до Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, а саме пункту 3 розділу 6. Йдеться про перелік рослин, дерев, кущів із колючками, отруйними плодами. Ми вже стикалися із невизначеністю в ідентифікації рослин, зазначених в аналогічному переліку у Санітарному регламенті для дошкільних навчальних закладів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234. Саме тому пропонуємо назви рослин у вказаному переліку подавати у відповідності до Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури (ICBN), із зазначенням назви латинською мовою та зображенням рослини і її отруйних частин (плодів, квітів тощо).
Також доцільно доповнити проект вимогами до санітарно-технічного стану та утримання територій тимчасових місць торгівлі, непродовольчих ринків та ярмарків тощо. Бо із проблемами, що супроводжують масові гуляння в на честь дня міста, Різдва чи якогось фестивалю, стикався кожен: гори сміття, одинока, наспіх встановлена, кабінка біотуалету і т.д.
А про пил, смог і розжарені бетонні пустелі у великих містах є щось?
На думку авторки, розширення потребує і, без жодної іронії, справді чудовий Розділ VI «Зниження пилезабруднення територій», який пропонуємо назвати «Зниження пилезабруднення та вразливості територій до наслідків зміни клімату», доповнивши окремими пунктами щодо власне проблеми локального нагрівання, ефекту «міського теплового острова».
Що ж це? «Міський тепловий острів», «острів тепла» (Heat-Island Effect) – це зона підвищених температур над містами і промисловими районами, що утворюється в результаті надмірного викиду теплової енергії, своєрідних теплових відходів. Фактично, це площа у внутрішній частині міста, де температури вищі, ніж на периферії. Ефект «теплового острова» був відомий ще у вісімнадцятому столітті, але набув особливої гостроти в останні десятиліття. У місті вдень в середньому на 3 градуси Цельсія спекотніше, ніж за його межами, а ввечері різниця температури може досягати навіть 10 градусів Цельсія.
Ученим з Єльського університету вдалося з’ясувати причину утворення міських островів тепла. Результати дослідження були опубліковані в журналі Nature. Проаналізувавши дані по 65 містах США, вчені прийшли до висновку, що причина такої різниці в тому, що в міському середовищі не розсіюється тепло. Удень в місті перемішування різних шарів повітря сповільнюється, і тепло ніби зависає над поверхнею. В умовах вологого клімату ситуація ще більше ускладнюється, і конвекція знижується на 58%.
Через невелику кількість рослинності в містах випаровування знижується, у той час як численні будівлі та асфальтне покриття нагріваються та акумулюють усе більше тепла. Та й підприємств, які самі по собі генерують тепло, у містах чимало. Ще одна причина утворення островів тепла в містах – це збільшене альбедо (фізична величина, що описує здатність поверхні чи космічного тіла відбивати та розсіювати випромінення (світло)), адже темніша поверхня сильніше нагрівається, але віддає менше тепла.
Клімат у містах, в яких формуються острови тепла, чинить значний негативний вплив на здоров’я людей. Практично в усіх містах Європи та США вчені виявили чіткий взаємозв’язок між збільшенням середньотижневої температури в місті й кількістю смертей у ньому. Зниження ефекту міського теплового острова у свою чергу поліпшує самопочуття мешканців, а також (приємний бонус) знижує витрати електроенергії. Таким чином, зниження вразливості територій міст до наслідків зміни клімату вже стало однією з глобальних проблем людства.
Відомо, що будівлі самі по собі не споживають енергію, люди є головними користувачами. Проте кількість необхідної для користувачів енергії залежить від трьох основних аспектів (від дрібного масштабу до великого): кліматичного обладнання будівлі; оболонки будівлі; міського мікроклімату. Звісно, і перші два аспекти мають опосередковане відношення до санітарних правил, але в розрізі теми найбільше нам цікавий саме третій аспект – міський мікроклімат.
Ми чітко маємо усвідомлювати, що наприклад, міський мікроклімат змінюється у позитивну сторону зі зведенням міського парку і в негативну – коли сквер перетворюють на парковку.
Ще з 1960-х вчені впровадили так звану «описову кліматологію», намагаючись описати та оцінити різницю температур поміж міською та сільською місцевостями, і тоді ж розпочалася системна розробка мінімізації шкоди від цього ефекту, вживання мір адаптації. Зокрема – використання рослинності: розвиток парків, скверів, впровадження зелених покрівель та контейнерного озеленення там, де важко знайти місце для створення нових зелених зон. Ці моменти варто було б відобразити в новій редакції санітарних правил, додавши наступне: «Під час озеленення міста враховувати алергенні властивості рослин».
Як щодо вологості?
Окрему увагу варто приділити в санітарних нормах і фонтанам, оскільки вони в міських зелених зонах забезпечують оптимальні умови зволоження ґрунту, створення комфортного температурного режиму під час хвиль тепла в місцях скупчення великої кількості людей, що належать до вразливих груп населення (зони рекреації на території дитячих дошкільних закладів, лікарень, будинків престарілих та ін.). Також фонтани зменшують прояв теплового стресу, пасивно охолоджуючи міські простори, нормалізують функціонування міських енергетичних систем, знижують забруднення повітря, покращують звучання міських районів, постраждалих від шуму дорожнього руху.
В будь-якому разі, незалежно від того, чи будуть враховані ці або інші пропозиції, зміни до наказу однозначно вдосконалюють чинні санітарні норми та законодавство задля нашої з вами зручності, комфорту і безпеки. Чекаємо на впровадження!
Текст: Наталія Марків-Буковська
