Питання сексу досі стигматизоване і табуйоване суспільством. Ці проблеми передаються через покоління, але не вирішуються. Ми поспілкувалися з секс-просвітницею Сонею Телечкун, секс-блогеркою Дар’єю Андрєєвою і співзасновником одного з відомих секс-шопів Тарасом Крупою про трансформацію секс-індустрії, головні проблеми та ребрендинг секс-шопів.


Соня Телечкун, секс-просвітниця, екс-працівниця освітнього секс-простору

 

Про роботу в секс-шопі

Я пропрацювала в цьому закладі трохи більше року. Я була не лише консультанткою, а й сценаристкою та ведучою ютуб-каналу «Нормальна Практика». На каналі можна знайти різні відео: огляди та порівняння секс-іграшок, вичерпні повноцінні ґайди (наприклад, найпопулярніший на каналі ролик про анальний секс, або відео про все, що потрібно знати про догляд за секс-іграшками), розмовні відеодискусії на суперечливі теми (наприклад, про секс під час менструації) тощо. Я також вела і продовжую вести освітні лекції, прямі ефіри та писати статті.

Влаштувалася туди, тому що завжди цікавилася темою людської сексуальності та секс-освіти зокрема. Мені хотілося доторкнутися до цього світу, дізнатися, хто, чому і з якими запитами приходить до секс-простору.

 

«Що купують найчастіше?» — питання номер один. Нам всім важливо почути, що ми нормальні, що наш запит — не збочення, що ми не єдині, кому хочеться спробувати анал, кому взагалі не подобається проникнення, у кого висока чутливість, кого заводять панчохи, хто ніколи не пробував мастурбувати. Якщо про це пам’ятати та ставитися до людей з м’якістю та розумінням — перепон у спілкуванні не залишається. А ще, дуже допомагає розповідати про особистий досвід — деякі клієнти знають про мене подробиці, яких не знають друзі.

Можливо, не знайдеться іншої роботи, на якій можна почути стільки сокровенних потреб та без жодних бар’єрів поспілкуватися про найінтимніше з незнайомцями. Бували і смішні, і неприємні ситуації, але стати для людини тою, з ким вона нарешті може поговорити про секс — чого хоче, чого боїться, та побачити як вона виходить щаслива із секретним пакуночком — це найцінніше.

Завдяки цій роботі я остаточно впевнилася в тому, що ми всі максимально різні. Те, що подобається одному, може зовсім не збуджувати іншого — і це абсолютно нормально. Немає двох однакових людей, однакових запитів, — це вчить справжньому прийняттю.

Про культуру сексу

Для мене секс — це все, що учасники бажають назвати сексом і на що вони дали активну та охочу згоду. А сексуальність — неймовірно важлива складова людської природи. Мені дуже хочеться, аби ми всі дозволяли собі її досліджувати та бути різними у її проявах.

Але Радянський Союз своїм дітям та онукам у спадок залишив ідею про те, що сексу бути не повинно. А якщо він і є, то лише між чоловіком та дружиною, і мабуть не для задоволення. Може, комусь і не казали цього напряму, але мало хто в Україні отримав адекватну та якісну секс-освіту. З появою інтернету розширилися горизонти спілкування з іншими, з’явилася можливість побачити, що секс є, і він може бути дуже різним (і я зараз не про порно). Рух за права людини, фемінізм та загальна тенденція підвищення толерантності є чинниками, що сприяють більш здоровому сприйняттю сексуальності. Поступово набуває популярності твердження, що всі люди мають право бути собою, займатися сексом так, як хочуть, і з тими, з ким хочуть, або не займатися взагалі.

Чому став настільки популярним фільм «50 відтінків сірого»?

Серія «50 відтінків» набула шаленої популярності, бо винесла в публічний простір не просто тему сексу для задоволення, а тему «збоченого», не-ванільного сексу, і цим допомогла її нормалізувати. Широкий загал дізнався, що таке БДСМ, і отримав привід гуглити, розпитувати та обговорювати цю тему. Фільм зняв з БДСМ ореол табуйованості та заборони. Я думаю, завдяки цій серії багато хто усвідомив свої бажання та спробував нові практики.

Тарас Крупа, співзасновник освітнього секс-простору

Що відбувається із секс-індустрією?

За останні роки секс-індустрія стрімко трансформується. Основними маркерами цих змін є поява освітніх програм, лекцій, блогів експертів, книг, хабів тощо. Зараз не лише перекладають літературу, але й друкують книги наших авторів. Для себе можу виділити роботу секс-педагогині і сексологині Юлії Ярмоленко. Навіть маленька брошура «Моя менструація», до створення якої дотична наша менеджерка, це також маркер змін. Поява будь-чого пов’язаного з сексуальною освітою викликає певний резонанс, спротив або захват. І на даному етапі це також добре. Така тенденція важлива, тому що саме брак сексуальної освіти зупиняє розвиток секс-індустрії в правильному руслі.

Одна з головний проблем сексуальної освіти і свободи — це відсутність сексуального виховання у людей старшого віку. Ця проблема тягнеться поколіннями. Основні чинники: СРСР, релігійне виховання, відсутність діалогу. Коли ми піднімаємо питання розмов з дітьми про секс, ми маємо на увазі діалог з батьками про секс.

Інша проблема — сакралізація сексу, а не його нормалізація. Це пов’язано з різними псевдошколами мінету, ведичних жінок, як бути чоловіком чи жінкою і багатьма іншими. Сексологія у нас нині на рівні зародку. Не вистачає ані бази, ані ґрунтовних досліджень. Тож немає що говорити і про сексологів. Це також велика проблема. Тому тема сексу, БДСМ-практик і фетишу не нормалізується і не досліджується на науковому рівні. Але на противагу цьому з’являється багато різних хороших проєктів. Що більше буде якісної інформації, то краще. І тут важливо пам’ятати всім, що будь-яка сексуальна практика є нормальною, якщо вона за згодою обох сторін і безпечна для здоров’я.

Водночас, є багато інших складових, які не змінити помахом палички і наявністю секс-літератури чи лекцій. Наприклад, проблема проституції і її наслідки. Проблема гендерно зумовленого насилля. Якщо проституція — це ціла система, то насилля культивоване історично. Ці теми потрібно спершу вивести з тіні, говорити про це відкрито, інформувати суспільство, і тільки тоді, спільно, ми зможемо це змінити.
Усі ці успіхи та трансформації в секс-індустрії не відбуваються окремо від інших суспільних тенденцій. В Україні, зокрема, ми йдемо поруч з боротьбою жінок за свої права. На щастя, багато хто починає розуміти, що жінка — це не апарат для народжування, ведення побуту чи сексуального задоволення чоловіка. Теми сексуальності, гендеру, тілесності та орієнтації змінюються та розкриваються глибше завдяки боротьбі за права ЛГБТІК+ спільноти. Сюди ж я додам і права людей із фізичними вадами. З усім цим в Україні досі складна ситуація. Але й у світі загалом теж не все так добре, як здається. Це невідворотні і важливі процеси, в успіх яких я вірю.

Ребрендинг секс-шопів

Секс-шопи нічим не відрізняються від магазинів, які продають побутові речі для дому чи продукти. Це бізнес, який покращує якість сексуального життя. Я проведу аналогію. Наприклад, ви можете бігати у шкіряному взутті, або взувати зручні спортивні кросівки. А згодом дізнатися, що є ще спортивні штани чи футболки, трекери і термобілизна. Така ж історія із сексом. Є секс, а з якісними знаннями та товарами ви наче апгрейдите його до Pro версії.

Секс більше не є способом лише продовжити рід. Це емоційний процес задоволення. Люди хочуть довше і якісніше займатися сексом. Хоча досі середньостатистичний сексуальний акт триває до 5 хвилин. І це велика проблема.

У мене є лекція про 5 обов’язкових секс-атрибутів у спальні. На першому місці у цьому списку є лубрикант. Адже це те, що врятує вас від подразнень, запалень і мікротріщин. З ним зовсім інший спектр відчуттів, приємніше ковзання. Це важливо і для сексуального здоров’я, і для задоволення. Я веду до того, що зараз місія секс-шопів — покращувати якість сексу. Вони не закінчуються на вібраторі чи фалоімітаторі. Це простір і сексуальних знань, і хороших товарів. А також, волонтерська й освітня діяльність, відкритість та інклюзивність. На сьогоднішній день секс-індустрія так добре розвинулась, що це стало просуванням і поширенням продуктів для сексуального здоров’я. Тобто, сягнула вже медичної галузі. Я думаю, що навіть порно-індустрія обере насамперед просвітительську місію. Хоча зараз до неї багато питань.

 

До багатьох змін і трансформацій ми маємо безпосередній стосунок. Ми покращили якість послуг і змінили сприйняття секс-шопів у суспільстві. Ми перші почали розказувати людям про чоловіче і жіноче здоров’я, зокрема сексуальне. Нормалізуємо тему раку простати у чоловіків і раку молочної залози у жінок, закликаємо проходити регулярні обстеження. Ми першими почали робити лекції про секс-іграшки, їх різновиди і функції, майстер-класи з БДСМ-практик, запускати просвітні ютуб-канали.

Це дало поштовх усім нашим конкурентам робити аналогічні речі. Це важливо і добре. Україна велика, так легко і швидко все не зміниш. Але ми на правильному шляху.

Дар’я Андрєєва, інклюзивна секс-просвітителька, блогерка

Про реалії секс-блогерства

Коли запустили флешмоб #янебоюсьсказати, моя подруга запостила ролик «Чай і згода», мене він настільки вразив, що я зацікавилася цією темою. Почала досліджувати і в результаті завела блог. Обґрунтувати, чому мій блог важливий, можна тим, що він корисний для суспільства, але особисто мені — це просто дуже цікаво.

На відміну від багатьох моїх коліжанок я не стикалася з якоюсь специфічною увагою до себе через секс-блогерство. Мабуть, тому, що з усіма, з ким можна було посваритися, я посварилася через фемінізм, і врешті в оточенні залишились тільки адекватні люди. Можливо, тому, що я мовчки баню, якщо хтось мене дратує.

Є певні реалії блогерства, неважливо, на яку тематику — багато людей звертається по допомогу, я намагаюсь усім щось підказати, перенаправити, але це досить велике психологічне навантаження. На жаль, не завжди люди питають, чи готова я зараз слухати про ті чи інші проблеми. Буває, що навпаки, люди соромляться мені писати чи підходити через те, що я блогерка, і це сумно для мене, я розумію, що неможливо цього уникнути, але я б хотіла, щоб люди менше звертали увагу на мій статус. Є і позитивні сторони, звісно — я отримую багато підтримки від читачів, дуже часто блог допомагає мені знайти інформацію, контакти, кілька разів я збирала кошти на певні речі, і я дуже вдячна усім, хто мені допомагав. А найбільше я люблю, коли читачі ставлять мені незвичні питання і мені доводиться думати над відповідями.

Але врешті єдине, що змінилось в моєму житті — це кількість секс-іграшок в домі.

Про філософія сексу

Якщо підходити формально, то для мене секс — це взаємодія між двома дорослими дієздатними людьми за взаємною згодою, що включає стимуляцію геніталій. Якщо взаємної згоди немає — то це насильство.

Якщо ж не вдавати з себе авторку підручника, то для мене секс — це в першу чергу зустріч з іншою людиною, пізнання ваших відмінностей і взаємодія. Мені подобаються люди, їхня тілесність. Подобається отримувати і дарувати задоволення. Подобається бути відкритою і сконцентрованою на почуттях в моменті. Оце секс.

Про стигми

Головна проблема — це сором і табуйованість цих тем, які призводять до того, що люди не тільки не можуть про це спокійно поговорити, а навіть не усвідомлюють, що їх щось цікавить чи приваблює. Це породжує багато міфів і призводить до негативного ставлення до тих, хто порушує оці непроговорені табу. Все інше — вже наслідки.

Про культуру сексу

Я б не сказала, що є якась єдина культура сексу в Україні. Є багато різних соціальних груп, є представники дуже різних культур — від глибоко релігійних християн до секс-позитивних спільнот, де експерименти — це звичайна річ. Загалом, усім не вистачає усвідомлення своїх відмінностей, вміння їх проговорювати, культури згоди і толерантного ставлення до інших. І це проблема не культури сексу, а культури взагалі.

З роками ситуація змінюється, коли я спілкуюсь з підлітками, розумію, що за останні 15 років ситуація дуже сильно покращилась. На жаль, старші люди вчаться набагато повільніше і не такі відкриті до змін. Тому серед людей 30+ можна легко зустріти погляди, які як сформувались в їхньому підлітковому віці, так і законсервувалися.

Бесідувала Лілія Галка