Приставка — це окрема культура дітей 90-их у нашій країні. Але у світі ігрові консолі з’явилися значно раніше і майже одразу полюбилися всім. Від першої консолі до першої Sony Playstation минуло більше 25 років, але захоплення іграми не згасало, а навпаки лише зростало та видозмінювалося.

Пропонуємо зазирнути за куліси історії та з’ясувати, якою була перша в світі ігрова приставка, який шлях пройшла і яке місце зайняла в житті геймерів.

Від першої приставки до боротьби за ключову роль на ринку

Першою ігровою приставкою вважають «Brown box», створену у 1967 році Ральфом Баєром. Це був доволі великий прямокутний ящик з двома консолями. У створенні цієї приставки йому допомогли два інженери і грант у розмірі 2500 доларів. Але презентувати її на ринку йому вдалося лише у 1972 році. Винахідник уклав договір з компанією Magnavox, і так з’явилася перша домашня версія ігрової приставки Magnavox Odyssey. Вона не транслювала звук, містила 28 ігор з дуже примітивними функціями і все ще була доволі об’ємною. Проте для свого часу це був дуже крутий гаджет. Ральф Баєр продовжив працювати над удосконаленням Magnavox Odyssey, і згодом було випущено ще декілька поколінь приставки.

Успіх Magnavox Odyssey надихнув іншу компанію на створення своєї домашньої приставки. Напередодні у тому ж 1972 році Нолан Бушнелл і Аллан Алкорн створили ігровий автомат «Pong», який став настільки популярним, що у 1975 році на ринку з’являється домашня консоль «Pong» від Atari Sears Tele-Games з цією ж грою.

Наприкінці 70-их вони презентують легендарну консоль Atari 2600, картриджі до якої окремі ентузіасти досі випускають. Це була перша приставка з мегагерцевим процесором, звуковим чіпом та кольоровими іграми. Швидкий успіх та популярність серед геймерів призвели до появи на ринку аналогів Atari 2600 набагато нижчої якості. Через це у 1983 році наступила криза відеоігор. Вціліти і прорватися вперед вдалося лише компаніям Nintendo і Sega. Nintendo Entertainment System (NES) — восьмибітна гральна консоль заповнює спершу лише японський ринок, в той час як Sega також випускає восьмибітну консоль, але вже для американської аудиторії. У 1986 році Atari у спробах залишитися на ринку випускає консоль Atari 7800, особливістю якої була сумісність з Atari 2600, що дозволяло на новій приставці грати в старі ігри.

E.T. the Extra-Terrestrial (Atari 2600)

Таша Зед: «Відкрити для себе приставку — це був абсолютно новий досвід. Віртуальний світ, який об’єднував людей в реальності. Ми збиралися разом, щоб пограти, обмінювалися картриджами, ходили один до одного в гості регулярно, навіть давали іноді свою приставку комусь із друзів на тиждень. Ділилися якимись секретами, кодами, вболівали один за одного. Уявіть, одна людина грає, а 5 інших підтримують її і переживають, сидячи поруч, потім джойстик передається, щоб свою спробу зробив хтось інший».

Згодом почалася нова ера віртуальних ігор і боротьби найбільших компаній на ринку. У 1988 році Sega випускає 16-бітну приставку MegaDrive, у відповідь компанія Nintendo презентує Super Nintendo Entertainment System (SNES). Боротьба триває, і натхненні успіхом MegaDrive розробники Sega випускають MasterSystem II, але вона не здобула значної популярності.

Пострадянський ринок

Як масове явище ігрові приставки у пострадянських країнах ввійшли лише в 90-і роки і стали невід’ємною частиною культури. Але тут можна було лише мріяти про 16-бітну приставку. Найпопулярнішими були «Денді» і «Сюбор», повністю ідентичні одна одній: однакові картриджі, джойстики, світлові пістолети. У комплекті також йшли зарядний блок і кабель для підключення до телевізору. До «Сюбору» клали ще картридж з якоюсь грою, наприклад «9999 in 1». Приставку «Денді» привозила російська компанія Steepler з тайванських заводів, а «Сюбор» — це китайський аналог, але повністю адаптований під пострадянський ринок. Не можна сказати, яка з двох приставок була більш популярною, але на практиці у «Денді» швидше ламався джойстик через зовнішнє мало захищене підключення.

Завдяки тому, що у «Денді» і «Сюбора» були однакові картриджі, різноманітних ігор вистачало. Картриджі коштували від 8 до 15 гривень, в залежності від того, які ігри продавці вважали елітними, які середніми, а які непопулярними. Також була культура обміну картриджами з друзями або в магазинах.

Таша Зед: «За обмін однієї старої гри на нову потрібно було доплатити 2 гривні. Але це була завжди лотерея. Продавці перевіряли ігри, але якщо твоя гра «лагала» на рівні 3-му чи 4-му, то цього при перевірці могли не помітити. Якось я обміняла свій картридж на новий, і нова гра «лагала» на 9-му рівні, це дуже розчаровувало».

Пізніше з’явилися оригінальні 16-бітні приставки, найпопулярнішою була Sega Mega Drive. Вона коштувала дорожче за «Сюбор», тому не всі могли оновити свою консоль. За технічними даними вона в декілька разів перевершила 8-бітну приставку, працювала на частоті 7,6 МГц, а відеокарта підтримувала 512 кольорів. У популярну гру «Mortal Kombat» грали і на «Сюборі», але ефект на Sega Mega Drive був незрівнянний. Якоюсь мірою саме «Mortal Kombat» перевернула поширене уявлення про ігри: натуралістичні рухи бійців, прекрасний звук, хороша графіка і мова. А спеціальні коди для активації рухів бійця часто знаходилися випадково самими гравцями і передавалися з уст в уста.

Таша Зед: «Пізніше на своїх ігрових досягненнях можна було заробити, продати код для якихось суперприйомів. З появою мережевих ігор продавали екіп, зброю та інші фічі».

П’яте покоління консолей і поява на ринку Sony

На початку 90-х років Nintendo починає працювати з Sony над створенням апаратного доповнення до SNES, яке не лише працювало б з картриджами самої консолі, але й запускало відео з компакт-дисків. Компанія хотіла перевершити свого конкурента Sega і їхню Mega-CD. Але юристи Nintendo, укладаючи і підписуючи договір, не помітили, що всі права на проєкт Playstation належали не їм, а Sony. Договір був скасований, почалися судові процеси, водночас Sony почали роботу над своєю першою консоллю.

Під керівництвом Кена Кутараги 3 січня 1994 року компанія презентує консоль Sony Playstation у Японії, і вона розлітається мільйонним тиражем. Через рік консоль з’являється на ринках США і Європи, приголомшуючи своєю ціною 299 доларів і технічними характеристиками. З поглядом у майбутнє компанія відмовляється від картриджів і створює свою консоль виключно на CD. Її частота сягала 33,8 МГц, обсяг відеопам’яті дорівнював 1 Мбайт, і вона підтримувала роботу з тривимірною графікою.

Приблизно у цей час із Sony вже майже не можуть конкурувати ані Nintendo, ані Sega зі своєю найновішою приставкою Sega Saturn. Продажі Sega Saturn різко впали після презентації консолі Sony Playstation, адже консоль Sega програвала і в ціні (була дорожча на 100 доларів), і в технічних характеристиках: як мінімум, архітектура Sega Saturn була не такою простою, під неї набагато складніше було писати ігри.

Але Sony розуміли, що хороших технічних характеристик недостатньо для успіху. Вони починають співпрацю з багатьма ігровими студіями, купуючи продукти зокрема в таких великих компаній як Namco i EA. Розробників приваблювала ідея створювати ігри лише на одному носії, простота архітектури Playstation та її перспективи. Лише в Японії над контентом для Sony працювали близько 250 студій. Дуже швидко бібліотека для консолі поповнилася такими легендарними іграми як Syphon Filter, Tenchu, Parasite Eve, Front Mission, Vagrant Story, Spyro, Dino Crisis, Twisted Metal, Ace Combat, Fear Effect, Armored Core.

Іван: «Після 16-бітної Sega Mega Drive 2 я не грав кілька років, і ось за збігом обставин в мої руки потрапила «Сонька». О, це було щось, графіка і можливості ігор вражали. Хоча якщо поглянути сучасними очима, то буде смішно, але тоді це здавалося магією. «Соньку» вже дозволити собі могли далеко не всі, тому геймери все частіше збиралися в ігрових клубах, і це теж була свого роду нова культура».

Sony створили зовсім інший рівень консолей і стали прабатьками сучасного гейм-світу, що активно розвивається щодня.

Автор: Лілія Галка

Іллюстрації: Катерина Цвентух