Світ поринув у глибоку пандемічну кризу, що позначилася на всіх сферах життя, від побуту до глобальної економіки. Разом із ХАТАтоном Hack The Culture роздивляємося розвиток культури за останні 100 років через проблемні точки: як культурні проєкти виживали у кризових ситуаціях, що допомагало їм самоорганізовуватися та чому важливо підтримати креативний сектор.

Українські фестивалі та карантин: що переносять і на які дати?

Велика депресія та Голлівуд

Після краху на фондових біржах 1929 року почалася затяжна криза, одне з найважчих економічних випробувань за всю історію США, яке згодом назвали Великою депресією. Про життя у цей непростий час без купюр пише Чарльз Буковскі у частково автобіографічному романі «Сендвіч із шинкою». Поруч із бідністю, безробіттям, пияцтвом та іншими ознаками занепаду він описує і таке: «Щосереди батьки ходили до кінотеатру. Там розігрували лотерею, і вони сподівалися виграти трохи грошей».

Але в кіно ходили не тільки по лотерею: дешевий квиток дозволяв побачити кілька фільмів різних категорій, а значить на три-чотири години втекти від суворої реальності, поринувши у світ фантазій. Кіногерої того часу, сміливі відчайдухи, давали надію: все вдасться, варто тільки наважитися. Легкі водевілі та музично-танцювальні постановки були ідеальною розвагою.

Варто зазначити, що в Золоту еру Голлівуда (яка якраз і припала на роки Великої депресії) йшлося не так про кіномистецтво, як про нові технології та цехову солідарність. Народжувалася індустрія, яка згодом змогла пережити не одну економічну кризу. З 1929 по 1939 роки «фабрика мрій» випустила близько п’яти тисяч стрічок і повністю перейшла на виробництво звукового кіно. Кінотеатрами володіли студії, тож вони легко налагоджували дистрибуцію — навіть у найважчі роки від 60 до 80 мільйонів американців щотижня відвідували кіно.

Цікаво, як фільммейкери Голлівуда чотири роки поспіль практично ігнорували цензурний Кодекс Хейса. Документ Асоціації кіновиробників, виданий 1930 року, мав на меті контроль за моральним обличчям американського кінематографа. Проте під тиском Великої депресії студії прагнули продавати якомога більше квитків, хай навіть це означало цензурні проблеми з Асоціацією. Фактично виконувати Кодекс Хейса почали лише з 1934 року.

Друга світова війна

Навряд чи існує сфера життя, на яку не вплинув цей глобальний конфлікт. І культурний сектор — не виняток. Часто мова йшла про елементарне фізичне виживання митців: інтернованих німецьких письменників; художників, яких нацистський режим зарахував до «дегенеративного мистецтва»; європейських музикантів єврейського походження.

У воєнний час закономірно посилився вплив держави на культурний сектор. Різні форми мистецтва використовувалися як інструменти пропаганди та контрпропаганди по обидва боки конфлікту. Історики кіно з усього світу називають Лені Ріфеншталь «найбільш технічно обдарованим західним кінорежисером своєї епохи», хоча вона відкрито працювала над замовленими Адольфом Гітлером фільмами «Тріумф волі» та «Олімпія».

Британський уряд 1939 року створив державне агентство War Artists Advisory Committee, яке тривалий час було замовником та роботодавцем для сотень британських художників. Найбільша закордонна виставка під егідою комітету «Британія у війні» відбулася у Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва (MoMA) у травні 1941 року. Відкриття відвідало близько трьох тисяч людей, а експозиція у різних варіаціях ще півтора року подорожувала Центральною та Північною Америкою.

Ще один із наслідків Другої світової війни для культури — зсув культурних смаків крізь кордони. Через війну десятки мільйонів людей пересувалися по планеті, розповсюджуючи, наприклад, певні стилі музики у нові регіони. Так, у Європі після війни набули особливої популярності кантрі та афро-американські музичні жанри. Війна також несподівано вплинула на музичну індустрію: захоплення німецької технології магнітної стрічки фактично відкрило нові можливості для незалежних виробників, які тепер могли випускати високоякісний звук без допомоги мейджор-лейблів.

Падіння Берлінського муру

Возз’єднання Німеччини та падіння Берлінського муру вважається розв’язанням тривалої кризи та щороку відзначається як святкова дата. Проте тоді, у 1989-му, необхідність «зшити» два суспільства із різним бекграундом, цінностями, стилем життя та побутом поставили перед країною і нові виклики, економічні та культурні.

Берліну після падіння стіни було непереливки через наслідки багатотижневих вуличних протестів і високий рівень безробіття. Про те, наскільки серйозною була криза, говорить хоча б той факт, що статус столиці місту повернуть тільки 1999 року. Утім, багато істориків і дослідників вважають, що саме цей час соціально-культурного «вирування» і створив той неповторний дух Берліна та призвів до процвітання креативних галузей.

«Влада міста була так зайнята іншими проблемами, що не мала часу контролювати чи обмежувати субкультурну діяльність. Це була унікальна історична можливість для всіх у Берліні (Східному та Західному) усвідомити своє бачення альтернативного стилю життя», — розповідає культовий діяч і власник кількох берлінських нічних клубів Дімітрі Хегеманн. За його словами, це тривало близько чотирьох років.

У закинутих кварталах Східного Берліна створювалися креативні кластери, відкривалися нові клуби та самоорганізовані галереї, органічно формувалася креативне середовище та спільнота. Уже 1992 року у тодішній столиці Німеччини Бонні був опублікований перший звіт із розвитку креативних індустрій у країні. 20 років потому The New York Times напише про те, як академічні музиканти й інші митці з усього світу знаходять прихисток і визнання у сквотах і лофтах Східного Берліна.

Банкрутство Ісландії

Фінансове падіння 2008 року вдарило по багатьом країнам. Восени Ісландія оголосила себе банкрутом, але водночас пережила розквіт креативних індустрій. Так, у Рейк’явіку саме 2008 року письменник Андре Снаєр Магнасон переконав міську адміністрацію передати закинуту вугільну електростанцію у безкоштовне користування малому креативному бізнесу. На наступні майже 10 років Toppstodin став мультидисциплінарним центром кроскультурних колаборацій.

Після фінансового колапсу уряд об’єднався із мистецькою спільнотою та бізнесом, і разом вони взялися промотувати Ісландію як привабливу для інвесторів і туристів країну. Була створена спільна приватно-державна інституція Promote Iceland і туристичний портал Inspired by Iceland. Після декількох неформальних зустрічей представників приватного та державного сектору 2011 року сформувалася Асоціація Креативних Індустрій (SSG).

Сьогодні у креативній сфері Ісландії працюють більше людей, ніж в інших країнах — понад 5% працездатного населення. Це більше, ніж у риболовній та сільськогосподарській галузях разом, при цьому творча індустрія дає більшу частку ВВП, ніж сільське господарство.

Війна в Україні

Під час революції 2013-2014 років, у розпал вуличних протестів і жорсткого протистояння, консолідацію виявило не тільки громадянське суспільство України, але й культурна спільнота.

Так, стихійно виникла самоорганізована спільнота документалістів «Вавилон 13», яка існує і досі. У своєму маніфесті вони зазначили: «Найголовніше наше завдання — показати народження й перші рішучі кроки громадянського суспільства». Режисери та оператори з об’єднання зробили різні цикли документальних фільмів — «Майдан», «Крим», «Донбас», «Бранці». Деякі проєкти розвинулися далі та вийшли у прокат, отримали фестивальні винагороди, були придбані або спродюсовані українськими й іноземними телеканалами.

Після початку війни відбувся сплеск культурних ініціатив, освітніх програм і окремих проєктів, тематика яких виходила за рамки тем революції та війни. З’явився міжнародний фотофестиваль Odesa Photo Days як пряма реакція на маніпуляції та фейки із використанням фотографії як медіа. Важливі інституції виникли на державному рівні: державний інвестор культури Український культурний фонд та установа культурної дипломатії Український інститут. Зараз ці та інші ініціативи опинилися під загрозою зникнення через коронавірус.

Пандемія COVID-19

Складно відстежити та оцінити усі процеси, що мають місце зараз, проте вже очевидно, що після нетривалої фрустрації та періоду апатії сектор культурних та креативних індустрій починає оговтуватися та шукає виходи з кризи. Так, міжнародний журнал про мистецтво фотографії YET започаткував фандрейзингову кампанію на підтримку фонду по боротьбі з новим вірусом: автори надали обмежений наклад своїх принтів для благодійного розпродажу. Схожу ініціативу запустив журнал Bird In Flight із українськими фотографами — за добу вдалося зібрати 210 000 гривень для лікарів Івано-Франківської області.

Ознакою часу є те, що всі допомагають усім: культурний сектор збирає кошти на підтримку медиків, а технічні спеціалісти долучаються до порятунку креативного сектору. Так, весною відбулися два глобальні хакатони Hack for Italy та Global Hack, під час яких розробники, маркетологи, освітяни, проєктні менеджери та інші шукали дієві антикризові рішення для різних сфер.

В Україні програма House of Europe оголосила про додаткові можливості для культури та креативних індустрій під час пандемії COVID-19, зокрема ХАТАтон Hack The Culture. Захід ініційований та реалізується Goethe-Institut в Україні у співпраці з House of Europe та за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеччина. Онлайн-ідеятон запланований на 24-26 квітня.

Взяти участь у ХАТАтоні може будь-яка людина, що готова приділити час та власну експертизу, щоб віднайти дієві рішення для культурного і креативного сектору України, який суттєво постраждав через пандемію. Особливо організатори запрошують представників бізнесу, культурних менеджерів, розробників та технічних спеціалістів. Результатом інтенсивної згуртованої роботи спеціалістів із різних сфер мають стати конкретні рішення для виходу культурної і креативної сфер із кризи з новими інструментами для життя після пандемії COVID-19. Найкращі з розроблених на ХАТАтоні проєктів можуть отримати від 3 000 до 25 000 євро. Зареєструватися та дізнатися деталі можна на сайті.

Текст: Валерія Шевченко