Говорити про сортування сміття – це тренд, а от сортувати – вже складніше. Бо незрозуміло, що робити з ним потім. Досвід європейських країн каже, що сміття – це гроші, а досвід Одеси показує, що збирати відходи з власної ініціативи, доки місто не робить цього системно – дорого та неліквідно.
Досліджуючи тему, ми дізналися, що в місті є одна з трьох українських майстерень з переробки пластику; що здати батарейки ніде, бо в Україні їх не переробляють, а утилізувати лампи можна лише за гроші. Що за всім цим стоять багато еко-активістів та волонтерських ініціатив. Що міська влада, яка вже рік як зобов’язана забезпечити роздільний збір відходів, запросила харківських науковців вивчити одеське сміття і визначити, скільки можна переробити, скільки треба контейнерів і первинних сортувальних ліній.
Яка сировина є цінною, і що стається зі сміттям після того, як воно набуває такого статусу – розповімо вже зараз.
Контейнери для роздільного збору
Найпростіший спосіб спонукати людей сортувати сміття – створити інфраструктуру. Бачиш роздільні контейнери – і вже задумуєшся, що відходи треба відділяти. За різними оцінками, близько 60% містян сортували б сміття, якби було куди викидати. Знайти таке місце можна в кожному районі Одеси, проте аби щоразу діставатись його, потрібні зусилля й час. Більшість смітників у місті не мають спеціальних контейнерів.
Попри це, Закон України «Про відходи» з початку 2018 року зобов’язує місцеву владу організувати роздільний збір сміття. Найбільше спеціальних контейнерів у Суворівському районі, найгірша ситуація – у приватному секторі, де мешканці самі обирають оператора вивозу сміття, каже директор департаменту міського господарства Одеської міськраді Олександр Козловський.
Предметніше говорити складно. Онлайн-сервісу, де б зібрали усі точки з роздільним збором відходів, немає – принаймні, він нам невідомий. За словами чиновника, з початку 2019 року всі компанії мають виставити контейнери, куди можна окремо викидати папір і пластик – або хоча б показати, що працюють у цьому напрямку. Нагадуємо, через рік після того, як законодавець зобов’язав це зробити. З тими, хто не поставить роздільні контейнери, розірвуть договори та проведуть нові тендери, запевняє Олександр Козловський. Фактично, зараз усі компанії, що не вивозять відходи окремо, напряму порушують чинне законодавство.
З нового року у центрі Одеси дійсно почали з’являтися нові жовті контейнери для роздільного збору відходів. Проте логіка їхнього «роздільного збору» дещо нетипова – один контейнер для пластику, скла й алюмінію. Це може мати сенс хіба як тимчасовий захід на перехідний період.
Хоч переходять сортування сміття в Одесі вже не один рік: у 2016 ініціатор екопроекту «Чисте місто» Олександр Прохоров на власні кошти поставив 10 контейнерів для роздільного збору відходів в парку Шевченка та ще на кількох точках. Понад рік активісти волонтерили та збирали пластик вручну. «Важка робота, бо треба ритися у смітті, туди скидали різні відходи, – каже Прохоров, – до того ж, це не рентабельно, не вартує тих грошей, за які можна здати пластик. Я передав ці контейнери компанії «Зелений дім». Але потім наш мер сказав, що йому не подобається вигляд сітчастих контейнерів, а одесити, мовляв, і так не вміють сортувати. Контейнери забрали». У грудні 2018 в парку Шевченка знову поставили два контейнери для пластику – вже не сітчасті, а суцільні жовті.
«Контейнери з сітки – для психологічного стимулу. Якщо ви кидаєте туди різне сміття, вам можуть зробити зауваження. Все одно хтось та й кине органіку, йдуть дощі, якщо той пластик не буде провітрюватися – засмердиться. Не просто так вигадали саме сітчасті контейнери. Коли в нас вже буде культура на іншому рівні, коли не кидатимуть зайвого – тоді можна робити їх глухими», – ділиться Прохоров.
В Одесі є кілька компаній, які ставлять свої роздільні контейнери в житлових масивах. Сировина коштує небагато. Якщо в компанії є склад в радіусі кілометра-двох, контейнери розставляють, пояснює екоактивіст. Везти далі вже не вигідно.
«Разом з тим в Одесі багато компаній, які заготовляють сміття – сортують, пресують і відправляють на переробку. Їм це вигідно, але такі підприємства балансують на грані рентабельності. Контейнер пластику на кубометр коштує 90 грн. Це ще треба відсортувати кришечки», – каже Прохоров. І додає, що в кожному районі є монополія на вивіз сміття, а не конкуренція.
«Щоб розірвати договори, має бути конкуренція. Сюди можна запустити і німців, і голландців – кого завгодно, але з нашим інвесткліматом, невідомо що буде завтра. Хоч ти і вклав кілька мільйонів доларів – завтра зміниться влада, чи прийдуть рейдери і скажуть, що тільки їхня компанія має цим займатися».
Шлях сміття в Одесі
Донедавна все сміття їхало на полігон. Та й зараз здебільшого відбувається так само – мешканці скидають все в один контейнер, компанії вивозять на єдине в регіоні сміттезвалище «Дальницькі кар’єри». Там безхатьки й роми щось вибирають, пластикові пляшки наприклад. Цей пластик змішаний з органікою, брудний. Щоб його переробити, потрібна додаткова очистка, багато води, і з екологічного погляду це теж не добре.
«До того ж, це чорний бізнес. Безхатьки, як раби, мають на смітниках цілі поселення, а кілька людей на цьому добре заробляють. І це повний треш, – вважає Олександр Прохоров. – Вибирають не все: пакети забирати не будуть – вони брудні, гниють, коштують копійки».
Відсортований пластик йде на первинну переробку. Відокремлюють кільце, кришечку, етикетку і відправляють далі. За словами голови департаменту міського господарства, в Одесі є два майданчики, де це роблять.
Де переробляють відходи, якщо немає заводу
«У більшості людей, які не сортують сміття, в голові установка, що треба поставити міфічний сміттєпереробний завод. Насправді навіть в тих країнах, де все переробляють, на першому місці – первинне сортування. В Україні більшість видів пластику переробляють, тільки його треба сортувати і відділяти одне від одного. Для цього потрібна грамотна лінія сортування сміття», – каже Олександр Прохоров.
В Києві є чудовий приклад міської сміттєсортувальної станції NoWaste в районі метро «Деміївська». Там, до речі, презентувала свій кліп на пісню «Strum» ONUKA.
На станції чисто, просторо, туди приносять відходи, які збираються в домашніх умовах. Є контейнери для кожного виду відходів, столи і консультанти. Люди, які принесли сміття, самі його там сортують. Потім відходи пресують і розвозять. Хтось приїжджає і забирає сировину сам.
Переробка – окреме питання. «Для мене сміттєпереробний завод – щось абстрактне. Для кожного виду сміття має бути свій завод», – зауважує Прохоров.
Сміттєпереробні заводи добре розвинені в невеликих містах. В Обухові, наприклад, де картонна фабрика переробляє макулатуру, у всьому місті зробили роздільний збір сміття. Папір переробляють, все інше збирають, пресують і відправляють заготівельникам. В Одесі таких заводів немає. Щоправда, періодично з’являються новини про будівництво заводу в регіоні, але далі слів поки не пішло.
Пластик – це не сміття, а сировина
Є міф, буцімто переробка пластику – це діло рук «крутих пацанів» на великих заводах. Заводи є, але проблема лишається.
Чому пластик продовжують викидати; як зробити так, що цього не було – питання, на які шукає відповіді Євген Хлєбніков, засновник проекту Дорогоцінний пластик. Він пропонує переробляти пластик силами локальних маленьких майстерень. «Чим їх більше, тим чистіша планета. Давайте разом придумувати обладнання і удосконалювати його. Разом ми покажемо, що переробляти пластик реально і доступно. Це хороший матеріал, з якого можна виготовити красиві, унікальні речі», – каже Євген, і саме цим і займається у своїй майстерні, переробляючи пластикові кришечки й тару від побутової хімії.
В Україна зараз три таких майстерні – в Одесі; лабораторія ресайклінгу Zelenew у Львові, і в Черкасах. Дві майстерні мають з’явитися в Києві. «Філософія проекту – відкритість: я за те, щоб таких майстерень ставало якнайбільше. Я допоможу з усіма кресленнями, розкажу все, що знаю», – запевняє Хлєбніков. І додає, що в Одесі має бути мінімум 15 таких майстерень.
«Кожен обирає свою нішу, всі думають, де взяти сировину. Є конкуренція якості і за пластик. Хтось приймає його за гроші, хтось міняє на вироби. У людей складається розуміння, що пластик – це не просто сміття. Дуже відповідально з моєї сторони мотивувати сортувати відходи. От людина починає збирати пластик. За місяць у неї завалений весь балкон. Вона дивується – це що, моя сім’я викидає стільки пластику? Коли носиш по одному пакеті на смітник, непомітно, коли почнеш сортувати – весь балкон».
Євген переробляє другий тип пластику – кришечки і флакони від побутової хімії. Беруть чистий, з брудним не працюють, бо немає мийки. Це важливо, бо якщо потрапляє крапля рідини, вона забруднює іншу тару. Все, що не переробляють, здають на підприємства.
«Ви пам’ятаєте часи, коли люди викидали метал, років 20 тому? В якийсь період, в 1992-94, почали з’являтися пункти прийому металу, і він тоді різко зі статусу сміття став дорогоцінним. Так само буде і з пластиком.
Ми прийдемо до того, що будемо переробляти матеріали, за які великі компанії не беруться.
Я чув, що пакети від Нової пошти і молока ніде не приймають. Уявляєте, ми створили пакети, які не можна розумно утилізувати. Єдине їхнє майбутнє – опинитися на сміттєзвалищі. Але поділюся радістю – моя дружина навчилася їх переробляти і скоро ми покажемо, що з них виходить».
З початку січня у центрі Одеси біля філармонії з’явився пункт прийому пластикових кришечок – бар «Хвиля», вулиця Пушкінська, 19. Кришечки стануть сировиною для соціальних проектів, які робитиме майстерня «Дорогоцінний пластик». Вироби мають мати маркування HDPE – це фасувальні пакети, тара з-під побутової хімії, пластиковий посуд, ті ж кришечки.
Зараз Євген разом з краундфандинг-платформою Мой город думають над тим, щоб виготовити для міста гойдалки з пластику. Інформацію про це оновлюють на сторінці Брейншторм. Экокачели от Жени Хлебникова
Приносити чистий пластик на переробку можна також за адресою ініціативи «Дорогоцінний пластик» на вулицю Чорноморського козацтва, 80.
Батарейки в Україні ніхто не переробляє. І ніколи не переробляв
З грудня 2018 їх перестали приймати на утилізацію. Не тільки в Одесі. Волонтерську мережу Батарейки, здавайтеся, яка з’явився 5 років тому, закрили. Збір батарейок перенесли у компанії, які будуть оплачувати вартість переробки у Європі. Проект має назву «Коробочки». Про це детально у себе на фейсбуці написала засновниця ініціативи Люба Колосовська. Подаємо скорочено.
«Рух по збору батарейок в Україні розпочався в 2013 році із хибної заяви заводу «Аргентум» у Львові про те, що переробка батарейок безкоштовна. Разом з волонтерами ми відкрили 1500 пунктів прийому батарейок та охопили збором всі 24 області України.
Але в 2016 році, коли наші темпи збору батарейок сягнули масштабів 1 тонни на місяць, ми дізнались шокуючу новину – справжньої переробки батарейок на заводі «Аргентум» ніколи не було.
Колектив підприємства дійсно мав маленьку лінію як експеримент, і він показав: продаж ресурсів, добутих із батарейок, не окупає процес переробки. За переробку батарейок потрібно доплачувати. Вони згорнули свій експеримент. Наші спроби знайти інше підприємство в Україні, яке би могло переробляти батарейки, не дали результату – всі вони сходились на тому, що економічного сенсу переробляти батарейки в Україні поки що немає. По-перше, у нас нікому платити за переробку батарейок. По-друге, всі волонтери та компанії разом узяті збирають зараз до 100 тонн батарейок на рік – цього поки мало для заводу.
На той момент на нашому складі уже було 50 тонн батарейок, і цифра постійно зростала. Тож ми усвідомили – найрозумніший сценарій для України зараз полягає в тому, що відправляти наші батарейки на заводи з переробки у Європі!
У 2018 році ми уклали партнерство із 2 заводами – Redux в Німеччині та Recupyl в Польщі, щоб розірвати це порочне коло збору батарейок заради збору батарейок. На кожен із них в 2019 році ми готуємось відправити щонайменше по одній 20-тонній фурі батарейок.
Це буде перший випадок, щоб українські батарейки потрапили на переробку, за всю історію!
Але ключове питання – хто заплатить за переробку батарейок?
Щоб оплатити переробку лише тих батарейок, які уже накопичені на наших складах, потрібно більше ніж 3 млн гривень. Ми шукаємо спонсорів і стратегічно усвідомили – важливо змінити модель».
Так з’явився проект «Коробочки»: якщо хочете здавати батарейки, купуєте коробку, у вартість якої входить переробка відходів у Європі.
Дві великі рітейл-мережі, «Епіцентр» та «Ватсонс», попередньо погодились фінансувати переробку тих батарейок, які вони збиратимуть у своїх магазинах. Там буде діяти правило: до 5 батарейок від 1 людини.
В Одесі збирали батарейки у школах, деяких ОСББ, було 20 пунктів, каже член Фонд розвитку міста Одеса Максим Долженко. За неповні 2 роки зібрали приблизно 280 кг батарейок. Їх теж відправлять за кордон на переробку. Коли знайдуть гроші.
«Батарейки збираються повільно. Утилізувати їх дорого, і для цього треба великі об’єми. Для розуміння, школа збирає банку батарейок на 6 л за 1 навчальний рік», – розповідає Максим Долженко.
Чи залишаться пункти збору батарейок в школах? Якщо хтось купить і поставить там «Коробочку» – так. Зараз ситуація з батарейками така, що везти їх нікуди, тому їх не збирають, шукають варіанти. Як знайдуть, повідомлять на сторінці Фонд розвитку міста Одеса.
Люмінесцентні лампи, побутову техніку в Одесі також не приймають. Їх переробляють тільки за гроші. Це проблемна сировина. Тут справді треба зрозуміти: покористувався лампою – заплати за утилізацію. По-іншому ніяк.
ЕкоМаршрут – сміття не утилізується, воно накопичується
Вже рік активісти ініціативи Місто майбутнього періодично організовують ЕкоМаршрут. За цей час назбирали 70% неліквідної сировини, побачили, що це дорого і нерентабельно. На останньому грудневому маршруті лампи, техніку і батарейки вже не збирали. Приносити просили пластик, макулатуру, алюмінієві банки, склотару, пакети.
«Сировина, яка частково може покрити витрати – це PET, HDPE і алюмінієві пляшки. Макулатура і склотара зараз мають дуже низьку вартість: зібрати, відсортувати і відвезти їх на переробку значно дорожче вартості. Чи відбуватиметься ЕкоМаршрут у 2019 році, залежить від нас всіх. Якщо ми будемо свідомо підходити до його проведення і брати мінімальне навантаження на себе – приносити чисту відсортовану сировину», – написали на фейсбуці.
«Люди несуть багато сміття, – пояснив Про|странству керівник проекту «Місто майбутнього» Володимир Савченко, – приносять те, що не знають куди викинути. Ми не хочемо людям давати ілюзії, що все переробляється – все накопичується. Приносять акумулятори, батарейки і думають, що совість чиста, закрили тему – але ми не спроможні це утилізувати».
Раніше активісти приймали все – зараз кажуть, з того можна робити музей. Лежить 50 кубів неліквідної сировини; 20 переробили, 8 вивезли на полігон. Тому зараз інтервал екомаршрутів збільшився.
«Ми додали програму «Екопротест» – не для того щоб покричати біля міської ради, а щоб показати, що проблему можна вирішити тільки системно, а за утилізацію треба платити. Так у всьому світі. Має бути екореформа, в тому числі і в податковій сфері. Якщо міська рада поставить контейнери, то буде йти податок з міста на переробку. Наше покоління має розуміти: якщо купив батарейку, маєш її утилізувати, заплатити за переробку», – додає Володимир Савченко.
Чому відсортоване сміття висипають до інших відходів?
У соцмережах не раз шерили такі відео. Олександр Прохоров питав про це перевізників. «Відповідають: «на цей раз так, бо у нас форс-мажор». Потім з’ясувалося, що вони просто оцінювали, як швидко будуть наповнюватися сітки з пластиком. Після того вивозили все разом на смітник. Як люди, які сортували, психологічно мають себе почувати після цього? У гроші сміття перетворюється після сортування. Все разом не коштує нічого»
Компанії, які ставлять контейнери для роздільного збору, поки не зовсім готові до якісної роботи в цьому напрямі, вважає Євген Хлєбніков. Активісти, які роблять це з власної ініціативи, стикаються з великими складнощами. «Пляшки звозять на склад чи в гараж, сортують; хтось пресує, якщо є прес, і здає далі на переробку, або в подрібненому вигляді везе на завод. Одеські компанії займаються тільки заготовкою – пресують, зберігають, перевозять. У мене немає логічної відповіді, як це може відбутися – компанія вклалася, поставила окремий контейнер, розмістила по місту і потім везти все разом?».
Наша публікація вийшла в момент, коли все активно змінюються, включно з суспільною думкою і поглядом на проблему. Поки що більшість ініціатив за активістами. І з ними рахуються. Аби бути в курсі апдейтів, слідкуйте за сторінками ініціатив. І пишіть нам, якщо вам є що додати.
Cитуація з батарейками – Батарейки, здавайтеся
Батарейки в Одесі – Фонд розвитку міста Одеса
ЕкоМаршрут – Місто майбутнього
Переробка пластику – Дорогоцінний пластик
Сортування відходів – Чисте місто
Читать далее: Сбор и переработка мусора: как это происходит в мире и в Украине
