Наше тіло та ідентичність – це теж життєві простори, причому в певному сенсі головні. Інколи впродовж життя вони зазнають змін, і тоді оточуючий простір та взаємодія з ним також змінюються. Одна з найсуттєвіших можливих трансформацій такого плану  трансгендерний перехід.

Як трансгендерні люди взаємодіють з простором, чому на ЛГБТ-френдлі закладах немає наліпок, та як гендерно нейтральні туалети знижують рівень стресу? Про все це поспілкувалися з Інною Ірискіною – координаторкою трансгендерного напряму в громадській організації Інсайт.

Простір – гіперчутливий до змін, які відбуваються з людиною. Коли людина змінюється сама, змінюється й простір довкола неї.  Звісно, що це працює і у зворотній бік.   

Раніше [до трансгендерного переходу, – прим. авт..], коли я виходила на вулицю в жіночому вбранні, я почувалася у небезпеці, тому що в мені все одно можна було розгледіти хлопця. Тепер я почуваюся в небезпеці через те, що я жінка у жіночому вбранні. Раніше простір часом був ворожий до мене, як до трансгендера, тепер – як до жінки.  

У Єгипті я не покидала межі готелю наодинці, тому що переживала, щоб не було якихось неприємних ситуацій з місцевими чоловіками. Але і це не допомогло – працівник домагався мене у номері.   

До переходу простір, який я обирала, дещо відрізнявся від того, якому надаю перевагу зараз. Я старалась йти далеко від дому, обирала малолюдні місця, закинуті будівлі. У них з’являлася  можливість «відпочити від людей», від повсякденної метушні, а ще був певний дослідницький інтерес, своєрідне хобі. Під час переходу я стала боятися в такі місця ходити наодинці, бо це відчувалося як небезпечне. Але останнім часом, коли період адаптації вже минув, знову полюбляю бувати в лісі чи десь на околиці, бо усвідомила, що насправді там іноді може бути безпечніше, ніж десь посеред міста. 

Тепер я обираю людні місця, і обов’язково звертаю увагу на саме місце розташування. Для мене важливо, щоб дорога була широка і добре освітлена, бажано – щоб поруч не було ніяких МАФів чи генделиків – це місця з потенційно високим ризиком через людей, яких вони до себе притягують. Ввечері намагаюся ходити лише знайомими маршрутами, і надаю перевагу місцям, у яких вже була.  

Кінотеатр – одне з найідеальніших місць для трансгендерів, коли саме хочеться «вийти в люди». По перше, там зазвичай людно. По друге – світло приглушене, і увага людей звернена на екран, вони не озираються довкола себе в пошуках чогось «незвичного». В інших людних місцях трансгендери швидко потрапляють в поле зору, і часто це не та увага, яку хотілось би отримувати.  

Трансгендерна людина рідко може дозволити собі спонтанність у плані побудови маршрутів. Принаймні, в Україні. Потрібно завчасно уявляти, куди ти хочеш прийти і якими шляхами можна туди дістатися. Добре, якщо це широка вулиця чи проспект зі зручною транспортною розв’язкою.  

20 ноября – День памяти трансгендерных людей

У закладах важлива не лише внутрішня атмосфера, а й зовнішній вигляд. Приваблюють просторі заклади: не лінійні, а щоб були столи й біля стіни, і біля вікна, щоб не сидіти «у всіх на виду».  

Було б чудово мати візуальні знаки дружелюбного простору – ті ж самі райдужні наліпки чи прапорці. Але в той же час ми розуміємо, що це ризик, бо такі заклади зможуть піддаватися нападкам радикалів.  

У Європі чудово – йдеш вулицею, бачиш наліпку, бачиш прапор, і одразу з’являється відчуття, що можна видихнути з полегшенням, не треба оглядатися чи шукати підстави. Це не чужий простір. Свій. Зараз можна й у Києві можна скористатися картою ЛГБТ-френдлі місць.  

Добре, коли у закладах чи на фестивалях гендерно-нейтральні туалети. Для людей, які тільки починають трансгендерний перехід, саме з цим зв’язані найстресовіші ситуації, відчуття паніки.  

У великому місті легше будувати комунікацію зі всім, що тебе оточує. Навіть у тих самих магазинах одягу – ніяких проблем, там консультанти преспокійно і радять, і підбирають одяг, з роздягальнями ніколи не було ніяких курйозів. У маленьких містах, наприклад, на ринках – важче, тут відчуваються погляди інших – і продавців, і покупців.   

Крім того, у великому місці легше знайти людей, які розділяють твої цінності. А такі люди – це острівки безпеки у просторі.  

Записала Оксана Грушанська