В сучасних містах дерева висаджують, намагаючись оживити рукотворне середовище, їх бережуть і охороняють. А є й такі дерева, яким в буквальному сенсі поклоняються. Вони зберегли свій статус священних ще з давніх часів, і ми розповімо, де їх сьогодні можна зустріти.

Коли говорять про священні дерева, на думку спадають часи далекого минулого: священний гай “Академ”, у якому вчив Платон; маслина — дерево Афіни; дуб, пов’язаний із Зевсом у греків, Юпітером у римлян та Перуном у слов’ян. І славнозвісний ясен Іґґдрасілль, що поєднує, за віруваннями давніх скандинавів, усі дев’ять світів (разом зі світом людей та богів). Здається, що все це — надбання сивої давнини, що в епоху технологій подібне можна зустріти лише у так званих “примітивних” релігіях, у племен, що живуть далеко від нас, в куточках планети, яких не торкнулася цивілізація.

Cвященний гай “Академ”

Однак священні гаї та дерева можна знайти і зараз, в цивілізованих країнах та в релігіях, які не назвеш примітивними. “Священними” деревами у широкому сенсі ми будемо називати ті, що пов’язані з божественним чи релігійним культом, глибоко шановані, що викликають благоговіння і недоторканні в силу своєї значущості. Це можуть бути символи та образи, але частіше — справжні дерева, які можна побачити на власні очі.

Із божественним пов’язані перш за все райські дерева авраамічних релігій (Дерево Життя та Дерево пізнання Добра і Зла). В християнстві Дерево Життя має символічну паралель із хрестом, на якому був розіп’ятий Ісус. Ця ідея знаходить широкий прояв у рослинних елементах у зображеннях хреста, а також в образі Ісуса, розп’ятого безпосередньо на Дереві Життя. Останній сюжет відомий з XII століття, але його відгомін можна зустріти і зараз. Наприклад, у невеликій католицькій церкві мексиканського міста Таде (муніципалітет Сімпан) фігурка розіпнутого Ісуса замість хреста поміщена на стовбурі живого дерева, що росте всередині храму та проходить крізь його дах.

З божественним пов’язано також Світове дерево — поширений міфологічний образ структури світу, дерево, що об’єднує усі сфери всесвіту. Це, наприклад, фікусове дерево Ашваттха в індуїзмі та буддійське Дерево Бодгі — деревовидний фікус, під яким, за легендою, Гаутама Будда досяг просвітління. Саджанці цього Дерева Бодгі ростуть в буддійських храмах Індії, Таїланду, Шрі-Ланки, Непалу та Бурятії, символізуючи Будду, споглядання та просвітління. Через широке шанування фікусу в індуїзмі і буддизмі один з його видів був названий вченими Ficus religiosa (лат. «Фікус релігійний»).

Дерево Бодгі

У місті Хеврон на території російського православного монастиря Святої Трійці знаходиться стародавній дуб. Вважається, що це залишок діброви Мамре або навіть безпосередньо те дерево, під яким, за переказом, Авраам зустрічав Бога та янголів. Образ цього дуба присутній на іконах, зокрема «Трійці» Рубльова. Сьогодні Мамврійський дуб є об’єктом паломництва, із його кори роблять ікони та розп’яття, а на свято Трійці під ним служать літургію. Існує повір’я, що загибель Мамврійського дуба є одним з передвісників кінця світу. На початку 2019 року старе дерево впало, налякавши вірян, після чого на сайті Російської духовної місії, на території якої розташований монастир, з’явилась стаття про те, що від коріння дуба ростуть молоді пагони.

В Йорданії, на околиці міста Сафаві, посеред пустелі росте старе фісташкове дерево. Мусульмани вірять, що пророк Мухаммед відпочивав у його тіні, коли в дитинстві подорожував зі своїм дядьком до Сирії, і що тут він вперше був розпізнан як пророк. Сьогодні це дерево є місцем паломництва. Його називають Благословенним, Деревом Сахабі — останнім живим приятелем (сахабі), свідком Пророка.

В сучасній Японії послідовники релігії синто шанують особливі вічнозелені дерева (сакакі), як місця, у які можуть тимчасово сходити божества. Сьогодні ці священні об’єкти часто розташовані у храмах, але залишились і стародавні дерева, які ростуть окремо. Зазвичай вони обв’язані солом’яною мотузкою із паперовими стрічками, що звисають з неї та символізують сходження божества. В аніме “Мій сусід Тоторо” можна побачити саме таке дерево.

Традиція вішати на дерева стрічки, записки чи поміщати в них монети саме як підношення духам, святим чи на удачу, пов’язана з деревами бажань. Вона була широко розповсюджена в давнину й досі існує в багатьох країнах — Англії, Шотландії, Україні, Туреччині, Росії та Китаї. Замість живих дерев, що часто страждають від такого ставлення, іноді використовують сухі стовбури або штучні аналоги, як сталося у Гонконзі після того, як гілка одного з шанованих дерев обвалилася, не витримавши ваги людських прохань. Буває, “чарівні” дерева втілюються у міських пам’ятниках. Так, у Хрещатому парку в Києві стоїть скульптура “Дерево бажань” із безліччю деталей: яблуками на гілці, крилатими істотами в кроні, ящіркою та куркою з гніздом біля підніжжя. Табличка на пам’ятнику пропонує загадувати бажання, роблячи різні дії з окремими частинами скульптури, в залежності від того, чого ти хочеш.

Дерево бажань. Київ

Дерева можуть шануватись як символи країн, ідей чи цінностей. Наприклад, у місті Герніка (Країна Басків, Іспанія) росте дуб — Дерево Герніки, що був відомий з часів Середньовіччя як місце зібрань та присяги королів. Його безпосередній предок пережив бомбардування 1937 року і тоді ж уникнув нападу фалангістів лише завдяки захисту місцевих жителів. Відомий дуб символізує свободи басків. І сьогодні голови Басконії дають під ним клятву поважати ці свободи. Дерево Герніки зображено на гербі міста і оспівано в неофіційному гімні басків.

Дерево Герніки

Іноді дерева поєднують в собі одразу багато варіантів священного. У селі Алувіль-Белефос (Франція) стоїть дуб-каплиця. За легендою, його було посаджено у 911 році, в рік заснування князівства, що пізніше стало герцогством Нормандія; під ним зупинявся Вільгельм Завойовник. В XVII столітті блискавка повністю випалила дуб зсередини, але він не загинув, що місцеві священики визнали дивом. Під час війни Аугсбурзької ліги всередині дуба була збудована каплиця Діви Марії, в якій молилися за мир. Над каплицею також є невелика келія, куди можна піднятися по сходах. Сьогодні частина стовбура відмерла, але дерево живе і пишно зеленіє. Двічі на рік в дубі-каплиці проводиться меса. Переживши безліч війн та катаклізмів, дуб зараз має статус історичної пам’ятки, вважається найстарішим деревом Франції, а також символом її зростання та сили.

Дуб-каплиця

Багато дерев користуються особливим ставленням через зв’язок із відомими подіями або видатними людьми. В Англії зберігся Анкервікський тис, що ріс на лузі, де в 1215 році була підписана Велика хартія вольностей. У Полтавській області знаходиться дерево Григорія Сковороди. За переказами, філософ посадив три дуби (Минулого, Сучасного та Майбутнього) і це — останній живий із них.

Дерево Сковороди

У грецькому місті Кос зростає платан, нащадок того, біля якого, за легендою, працював і навчав Гіппократ. З цим деревом пов’язаний старовинний місцевий звичай. На початку вересня жінки беруть два маленькі букети (старий і новий), що сплетені із листя платана, оливи, гранатових і виноградних плодів та часнику. Старий букет кидають у море, а новий кладуть біля кромки води та чекають, поки його не накриє сорок хвиль. Потім, набравши трохи морської води, йдуть до платану Гіппократа і обіймають його, що, згідно з повір’ям, дарує здоров’я і довге життя. Після цього жінки повертаються додому, поміщають новий букет біля ікон і збризкують морською водою. Цей ритуал символізує початок нового року та покликаний захистити оселю від зла в наступаючому році.

У різних країнах існують дерева Богдана Хмельницького, Пушкіна і Шевченка; липа Наполеона, дуб Робіна Гуда та інші. І, звичайно, різноманітні дерева, що вражають своїм віком або незвичайним виглядом. Багато з цих рослин охороняються як історичні та природні пам’ятки. Їхня цінність настільки велика, що іноді їх захищають, ризикуючи життям (як Дерево Герніки), або розмножують, щоб зберегти хоча б нащадків на випадок, якщо саме історичне дерево загине (Анкервікський тис). Нерідко навіть після смерті дерева стовбур його з пошаною зберігають.

Анкервікський тис

В той же час не всі живі пам’ятники удостоїлися такого шанобливого ставлення. Багато історичних дерев загинуло через підпали або були знищені під забудову. Ставши масовим, культ дерев бажань викликає занепокоєння за долю його об’єктів та нерідко лякає. Однією з причин загибелі старої частини Мамврійського дуба називають те, що паломники відривали від нього шматочки кори.

Але, не зважаючи на це, сьогодні в різних країнах продовжують жити священні дерева. Вони дають радість і натхнення вірянам, вказують на цінності, часом об’єднують, допомагають підтримувати традиції та пов’язують із людьми і подіями минулого, значущими для нас.

Автор: Надія Ясінська