Розкрити злочинну змову чи знайти ліки проти епідемії неможливо без побудови причинно-наслідкових зв’язків. Але дослідники часто забувають про вплив іноді незначних, з їхньої точки зору, дрібниць. Все ж, існує теорія, здатна виправити цю несправедливість.
Можливо, ви уявляєте, що в наукових лабораторіях панує порядок, розміреність та зосередженість? Дисципліновані та незворушні науковці проводять експерименти, про результати яких ми будемо читати у ЗМІ та яким беззастережно віритимемо? Якщо так, то ви сильно помиляєтеся, — вважає сучасний соціолог науки та філософ Бруно Латур.
Місце, де народжуються наукові факти та де висувають гіпотези, — епіцентр розбіжностей та незгод. А вся наукова діяльність скоріше нагадує суперечку депутатів Верховної Ради під час голосування, ніж тиху розмову взаємно ввічливих науковців. Що ж насправді стоїть за невидимими мурашиними доріжками соціальних зв’язків?
Перезбирання соціального
Акторно-мережева теорія (ANT — Actor-network theory) — це сукупність ідей, котрі сформувалися під впливом семіотичної школи Альгірдаса Жюльєна Греймаса та яскраво представлені у роботах Мішеля Каллона, Джона Ло й Бруно Латура. Головне, на що вказують представники акторно-мережевої теорії — усепроникну соціальність будь-якого знання: з галузі фізики, хімії, біології чи історії. Не існує розділення на соціальний контекст і науку. Наука всуціль соціальна, всі дії виконують актанти (актори).
Актант — це не обов’язково людина, це будь-яка дійова особа. Приміром, наукове твердження, якщо воно чинить будь-яку дію, науковець у лабораторії, мікроби, виступ політика, дерево, що впало, та автобус, котрий запізнився, двері, котрі зламалися — всі вони можуть бути актантами. На думку Бруно Латура, дії не обов’язково пов’язані з людьми, а наукові факти насправді — це соціальні конструкти, яким вчені намагаються надати статус фактів. Латур поширює на світ ті стосунки, котрі на початках семіотики досліджували в текстах, а також сутності, котрі виникли в текстах, і їхню взаємодію.
Речі, котрі діють
Актанти мають значення тільки завдяки розташуванню та взаємодії з іншими — вони впливають або пручаються впливу одне на одного. Якщо ви працюєте в офісі, то є частиною акторної мережі, в котру входять ваші колеги, комп’ютер, робочі крісло, стіл, папери, ручки, машинки, кавомашина та звіти. Всі ці об’єкти можуть здійснювати певні дії стосовно вас, або ж бути бездіяльними.
Приміром, якщо ваш комп’ютер зламається, то це позначиться на вашій роботі. Звісно, ви шукатимете інший пристрій, щоби продовжувати роботу. Проте, якщо виявиться, що файли не збережені на жорсткому диску, то ваша ситуація ускладниться. Ви намагатиметеся відновити втрачену інформацію, проте, якщо все виявиться безнадійним, вам доведеться виконувати всю роботу із самого початку.
А тепер уявіть, що події відбуваються в хімічній лабораторії, де прилади відіграють чи не найважливішу роль в усій акторній мережі. У такому випадку з’явиться новий елемент — передавання (перенесення) результатів, котре виконує вчений, фіксуючи дані у звіті. Проте в процесі також можуть брати участь інші актанти — застаріле приладдя, неретельно вимиті пробірки, асистент, який не виспався, інструмент, котрий треба замінити, зависока температура, радіо з найновішими новинами, бутерброд і муха, котра на ньому сидить.
Тут важливо відзначити, що пробірка в лабораторії стає частиною мережі не сама по собі, а тільки тою мірою, в якій її дія впливає на інших актантів. І, якщо ми хочемо зрозуміти, яким чином виникає нове знання, нам потрібно розглянути всю акторну мережу від початку до кінця.
Хвороботворна спонтанність
У роботі «Пастер: Війна й мир мікробів» Бруно Латур досліджує історію відкриття пастеризації — революційного способу боротьби з мікробами. Епідемії, котрі виникали у різні часи в Європі, викликали в науковців відчуття безсилля. Іноді холера виникала, а іноді — ні; в одних містах хвороба викошувала чи не всіх людей, в інших бували тільки поодинокі випадки. Єдиною причиною, якою можна було пояснити виникнення цих хвороб, була «хвороботворна спонтанність». У той час, коли рух гігієністів боровся за оздоровлення міста й видалення відходів життєдіяльності з населених пунктів, Луї Пастер все більше схилявся до думки про існування мікроорганізмів.
Бруно Латур вважає, що протистояти панівному переконанню про «самозародження життя» та «хвороботворну спонтанність» можна було тільки враховуючи діяльність актантів, тобто мікробів. Таким чином, соціальні зв’язки — це не тільки ті, котрі виникають між людьми, а й ті, котрі виникають між бактеріями. На думку Латура, пастерівські ідеї заново структурували суспільство, залучене у війну з невидимим ворогом.
Детективна історія
Бруно Латур стверджує, що «битви виграють не визначні полководці, а армії, не одиниці, а множини». Як же виникають ці множини, здатні діяти як бойові одиниці? Як на війні з’являються союзники та укладаються альянси? Згідно з Латуром, дії Луї Пастера варто розглядати на штиб того, як Лев Толстой конструював зв’язки, у які були включені Наполеон чи Кутузов. Чотири томи «Війни і миру» присвячені встановленню множини сил, котрі вплинули на світові події. Історики ж приписують заслуги героїзмові та мужності окремих людей, не враховуючи нескінченних взаємодій між актантами, котрі, зрештою, і створюють полководців.
Мікроби для Луї Пастера — це своєрідна нитка Аріадни, котра з’єднує всі точки під час розгадування загадки. І те, що раніше мало вигляд не пов’язаних між собою явищ, вибудовується в унікальну акторну мережу. Так пов’язуються моряк, котрий помер у прибережному французькому місті Тулон, його скриня з речами, котру товариш прихопив із собою, поїхавши залізницею до рідного міста, і, коли дістався туди, віддав сестрі, те, що вона попрала їх на спадистій вулиці, вода, що, стікаючи з білизни, потрапила у міський фонтан… і спалах холери в Іпорі.
Мікроби дали нагоду зрозуміти логіку епідеміологічних проблем, де численні та неочевидні причини завжди стояли на перешкоді аналізу. Латур говорить, що робота дослідника схожа на роботу Шерлока Голмса. Можливо, більш сучасний персонаж, з котрим можна порівняти дослідника, — Доктор Гауз, котрий вміло розмотує клубок подій та знаходить усе нових актантів, котрі беруть участь в тому чи іншому медичному випадкові.
