Ера Водолія, аура, фен-шуй і чакри — всі ці слова прийшли до нас у 1980–1990-і роки. Своєю появою вони завдячують руху «нью-ейдж», що об’єднав у другій половині минулого століття десятки містичних вірувань. Розповідаємо детальніше, що це був за рух і як склалася його доля.

Назва буквально перекладається як «нова доба» або «нова ера» і описує сучасні навколорелігійні й філософські течії, поєднані спільними ідеями особистісного розвитку й прийдешньої трансформації людства. Зазвичай у них не практикується поклоніння якомусь конкретному божеству. Роль вищої сили відіграють енергії різного штибу — наприклад, космічна, або навіть сама людина.

Предтечі: теософи, Тибет і «Таємна доктрина»

Західний світ, що тривалий час вважав християнство єдиною можливою релігією, почав активно цікавитися східними віруваннями й практиками ще в позаминулому сторіччі. Цьому сприяли доступніші подорожі до Індії та Китаю, послаблення авторитету християнської церкви, а також науковий прогрес, який багатьох лякав і змушував шукати альтернативні пояснення світобудови.

Основу вірувань нью-ейдж заклала в середині XIX століття Олена Блаватська (1831–1891), яка заснувала в 1875 році Теософське товариство. За походженням російська дворянка, вона багато подорожувала (деякий час жила й в Одесі), захоплювалася спіритичними сеансами, проповідувала, вивчала індуїзм і буддизм. У своїй «Таємній доктрині» Блаватська розповідає про зниклі материки Лемурію та Атлантиду, стверджує єдність усіх людських душ із «Наддушею» та описує «формулу космічної еволюції».

За життя Блаватська неодноразово потрапляла в різноманітні скандали й авантюри. Сьогодні її теорія «корінних рас», що нібито ділить людство на «вищі» та «нижчі» раси, викликає багато питань. Водночас її Теософське товариство проголошувало себе «поза расами, кольором шкіри, статтю, кастами й віросповіданням».

Вважають, що термін «нью-ейдж» вперше використала письменниця Аліса Бейлі (1880–1949). Почавши як християнська проповідниця, згодом вона захопилася ідеями теософії. Бейлі, як і Блаватська, написала ряд книжок, нібито надиктованих телепатично духовним учителем з Тибету. В одній з них і з’явилася ідея нової ери, яка має привести людство до оновлення й трансформацій.

Після Другої світової: НЛО, саєнтологи та Бітлз

Після Другої світової війни жителі Західної півкулі особливо активно занурилися в духовні пошуки. Стара віра більше не заспокоювала: пережиті жахи й тривога, спричинена Холодною війною та ядерними перегонами, вимагали простіших і водночас ефектніших учень.

У 1950-і роки поширилися так звані «релігії НЛО»: віра у позаземні цивілізації, які увійдуть у контакт з Землею та покладуть край насиллю, війнам і бідності. Чутки про загадкову «Зону 51», де Пентагон начебто зберігав розбиті «літаючі тарілки», та розповіді в ЗМІ про контакти з прибульцями лише додавали популярності таким віруванням. Серед відомих сучасних «релігій НЛО» можна назвати Академію наук Юнаріуса, Міжнародний рух раелітів і Товариство Етеріуса.

Тоді ж набула популярності діанетика Рона Хаббарда — вчення в основі саєнтології. Ця релігія досі має чимало прибічників серед голлівудських зірок і ще більше противників, які вважають її деструктивною сектою. Саєнтологію теж іноді відносять до «релігій НЛО», оскільки в ній згадуються позаземні цивілізації.

У 1960-х роках несподіваний поштовх розвитку неформальних релігій дали The Beatles. Учасники групи практикували трансцендентальну медитацію, використовували в своїх піснях індійські інструменти та зверталися до східної філософії. З їхньої подачі медитація стала популярною: в США почали відкриватися навчальні центри та студії. Тоді ж з’явилися комуни хіпі та екопоселення, що створили благодатний ґрунт для ідей «нової ери».

Кастанеда, Ошо та комерціалізація

У 1970–7980-і роки значний вплив на культуру «нью-ейдж» справили Карлос Кастанеда і Ошо.

Карлос Кастанеда (1925–1998) вивчав антропологію в Каліфорнійському університеті. У 1968 році він видав книгу «Вчення Дона Хуана: шлях знання індіанців Які», присвячену його подорожам і навчанню духовним практикам у мексиканського індіанця Дона Хуана Матуса.

Пізніше вийшли ще дві його книжки: «Окрема реальність» (1971) і «Подорож до Ікстлану» (1972). У них автор описує досвід вживання психотропних рослин, «вихід з тіла», астральні практики та спілкування з потойбічними істотами. Якщо до Кастанеди культура «нью-ейдж» підживлювалася переважно індійською та буддистською філософією, то його праці внесли до неї елементи центральноамериканського індіанського фольклору.

Кастанеда уникав публічності й намагався заплутати факти свого життя: це входило до концепції «відмови Воїна від особистої історії». До початку 1990-х років він оточив себе невеликим колом учениць і почав просувати вчення «тенсегріті», засноване на «магічних пасах» Дона Хуана. У 1998-му році Кастанеда помер від раку печінки, а п’ятеро його найближчих соратниць — Тайша Абеляр, Флоринда Доннер, Патриція Партін, Талія Бей і Кайлі Лундал — незабаром безслідно зникли. Пізніше були знайдені останки лише однієї з них.

Ошо (уроджений Чандра Мохан Джеїн, 1931–1990) був індійським містиком, що створив мережу ашрамів. Його надзвичайно еклектичне вчення поєднувало риси найрізноманітніших напрямів: від традиційного буддизму до давньогрецької філософії.

Головною «фішкою» Ошо була динамічна медитація, під час якої практикуючі спочатку доводили себе до знесилення, виплескуючи всі емоції в рухах, криках і плачі, а потім переходили в фазу глибокого розслаблення і спокою. Окрім цього, він широко використовував різноманітні сексуальні практики, стверджуючи, що «ми мусимо подружитися з сексом, а не воювати з ним».

Сперечання щодо того, чи була здоровою атмосфера в Ошо-русі та чи безпечні запропоновані ним практики, тривають і досі. Втім, це не заважає мільйонам людей з усього світу купувати його книжки та ділитися цитатами (що не завжди насправді йому належать) у соцмережах.

У 1980-х роках рух нью-ейдж характеризувався стрімкою комерціалізацією. Якщо в попередні два десятиліття нові ідеї цікавили переважно хіпі, що прагнули відмовитися від будь-яких взаємодій із капіталістичною системою, то тепер потяг до духовного росту поєднувався з прагненням кар’єрного зростання. Поки одні винаходили способи заробітку в ролі наставника й продавця духовних послуг, інші шукали тих, хто навчить бути багатими й «продасть» успіх.

Занепад руху: «Матриця» замість «астралу»

У 1990-х роках культура нью-ейдж почала втрачати популярність. Померли Ошо й Кастанеда; теракт у Токіо, здійснений сектою «Аум Сінрікьо», і розслідування діяльності інших деструктивних сект викликали недовіру до нових рухів. Попереду вже майоріла нова, комп’ютерна ера, і подорожі Нео в Матриці скоро затьмарили подорожі Кастанеди в астралі.

Проте пострадянського простору спад зацікавлення нью-ейджем зовсім не торкнувся. Навпаки, після розпаду СРСР тут лише почалася перша, вкрай інтенсивна хвиля зацікавлення езотерикою.

Серед впливових російськомовних нью-ейдж-рухів можна відзначити «живу етику», вона ж Агні-йога Миколи Реріха. Цей синтетичний рух увібрав у себе ідеї з теософії, індійської та буддистської філософії. Створений ще в 1920-і роки, він значно поширився після Перебудови.

Більшість рухів і сект, що розповсюдилися територією колишнього СРСР, змішували вже давно існуючі ідеї: йога, медитація, зв’язок з космосом. Проте виникали й оригінальні явища. Наприклад, бажовці вважали, що в казках Павла Бажова зашифровані таємні послання, які роблять їх своєрідним Євангелієм Уралу, а сам Урал як стик Європи й Азії стає сакральним центром.

Подібно до неодруїдів і вікка в Європі, на пострадянському просторі почали з’являтися неоязичницькі рухи на основі давньослов’янського пантеону. Іноді можна побачити химерні змішання давньослов’янських і навколоіндуїстських елементів, обігравання гіпотези, що арійці-автори священних індійських текстів і слов’яни — по суті одне й те ж саме.

У наші дні пошуки людством духовного задоволення продовжуються, змінилися лише методи. Тепер дедалі більше людей намагаються пізнати себе не за допомогою чарівних кристалів і «виходу в астрал», а шляхом психотерапії, практик усвідомленості й ембодімента, наукових напрямів на кшталт нейропсихології. Зникає цікавість до загадкових «посередників» між людиною та її сутністю. Втім, не в усіх і не до кінця: комусь завжди хотітиметься знайти «чарівну паличку», яка вирішить усі проблеми сама собою.

Slider

Текст: Євгенія Селезньова

Зображення: Катерина Цвентух
Переклад з російської: Міла Кац