NFT називають одиницю даних у блокчейні — цифровому журналі записів операцій, у якому кожен елемент унікальний і не взаємозамінний. Через здатність цієї технології забезпечувати унікальний підпис і право власності вперше NFT почали масово використовувати саме у сфері цифрового мистецтва.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Анастасією Глєбовою, СЕО та співзасновницею арт-тех стартапу V-Art, першої платформи, створеної в Україні, для демонстрації, продажу та колекціонування творів цифрового мистецтва.

Останнім часом тема цифрового мистецтва стала чи не найбільш обговорюваною в культурному просторі. Формально інформаційним приводом став продаж на аукціоні Christie’s цифрової роботи «Everydays: The First 5000 Days» художника Beeple за 69.9 мільйонів доларів. Але ця подія радше стала своєрідним прожектором, який дозволив опинитись у центрі уваги тим страхам і пристрастям, що вже кілька років хвилюють різношерстий світовий арт-простір.

Як технології змінюють наше уявлення про мистецтво, що робить художника художником, хто формує та визначає ціни на диджитал-твори та яке місце у цьому цифровому бумі належатиме фізичним творам мистецтва?

Про ідею створення

Я юрист та економіст за фахом. Декілька років працювала з Ольгою Сімсон, наразі це наша директорка із стратегії та співзасновниця. Ми супроводжували проєкти, пов’язані з мистецтвом та креативними індустріями, тож як ніхто розуміли усі можливості та виклики, які цифровізація надає митцям. Вже тоді ми зрозуміли, що це — тільки початок. Мистецтво змінюється так само стрімко, як і все навколо, й це тепер ставатиме нашою новою реальністю. Крім того, ми почали співпрацювати з Романом Мініним — піонером цифрового мистецтва в Україні.

Новое общество: сильные стороны «слабого» искусственного интеллекта

Ми побачили, що у цій сфері не вистачає не тільки грамотних юридичних механізмів, а й взагалі наявності інфраструктури ринку. Це велика проблема — як правильно оформити, як передати права на показ, на подальше користування. Чомусь, коли мова заходить про мистецтво, покупці часом обурюються, що вони не мають особливо ніяких прав на картину, що авторське право залишається за автором. Я тут проводжу аналогію з книгами. Коли ми купуємо примірник, не починаємо копіювати сторінки і розповсюджувати їх. Ми придбали, щоб самим її прочитати. От з книжками або музикою це зрозуміло усім, а з картинами — часто доводиться пояснювати. Тож ми прийшли у сферу культури якраз з юридичного боку, але з потужним творчим бекграундом.

Про стартап V-Art

Спершу в нас була лише ідея — створити платформу для демонстрації, продажу та колекціонування цифрового мистецтва. Але вже на цьому етапі, у лютому 2020, нас раптово відібрали в американський бізнес-інкубатор й все завертілося.

Цікаво, що на початку ми пояснювали нашим американським менторам, що таке цифрове мистецтво. Не всі розуміли, як це — люди купують файли, які і так є в інтернеті. Навіщо це комусь потрібно? Тоді це справді вважалось чимось абсурдним. Але розпочалась пандемія, і, звісно, кожному довелось переглянути своє уявлення про можливості та значення цифрового світу.

Про вплив пандемії на ринок фізичного мистецтва

Карантин створив потужні умови для розвитку цифрового мистецтва. Увесь світ перейшов в онлайн, і якщо комусь це було зробити відносно легко, то для багатьох залишалось абсолютно незрозумілим, що робити в таких умовах.

Це стосувалося також і багатьох митців та галеристів. Зачинені музеї, виставкові простори, неможливість проводити аукціони… І тоді ми вирішили, що з трьох цілей нашої платформи — демонстрації, продажу на колекціонування, — зараз саме час втілити першу.

Ми зробили мобільний застосунок. І важливо, що нашими партнерами стала команда, яка ще шість років тому створила перший в Україні застосунок доповненої реальності, у якій представила роботи Романа Мініна, Юлії Бєляєвої, Катерини Білокур.

Застосунок має функціонал доданої реальності, і вже було проведено 14 цифрових виставок. Ми сконструювали віртуальні галереї, тож виставки можна проводити в уже існуючих, або ж ми спільно можемо створити новий простір, який підходить суто під запити цього митця, галереї або колекціонера.

Про NFT та цифрову Мону Лізу

Зараз ми працюємо над розробкою NFT + рішення. Це те, що дозволить і митцям і користувачам цифрового мистецтва почувати себе більш впевнено у цьому середовищі.

По-перше, ми працюємо, як з цифровим, так і з оцифрованим мистецтвом. Місія нашої команди — це не роз’єднувати, а навпаки, знайти спосіб поєднати ринки цифрового та фізичного мистецтва.

По-друге, як чудово було би мати власну колекцію при собі! Щоб була можливість переглянути ваші роботи у будь-якій точці світу завдяки доданій реальності. Віртуальна колекція — це колекція, яка завжди з тобою. Тому зараз, у розпал буму NFT у багатьох виникає питання — купив я роботу, а далі що? А ми зараз розроблюємо такі умови, щоб навіть після покупки картина могла б продовжувати жити своїм життям — бути представленою на виставках, ярмарках, тобто підвищувати власну ліквідність.

Мені часто доводиться чути, що NFT — це гайп, бульбашка. Основний аргумент таких критиків в тому, що цифрове мистецтво має лише історію транзакцій. Але ж цінність художніх творів далеко не лише в цьому — хто й за скільки купив, а потім за скільки продав.

Новый способ 3D-моделирования сохранит инженерам сотни часов работы

Цінність роботи визначається самою її історією: має роль і особистість митця, і сенси, які він закладав у свій твір, і, звісно, виставкова історія. Дуже багато факторів!

Наразі ми розробили систему ліцензій, завдяки якій митець, який ще не готовий продавати свою роботу, може здавати її у віртуальну оренду, наприклад, провести виставку за кордоном. Або взагалі використати будь-який публічний простір для представлення своєї роботи.

З юридичного боку до NFT все ще дуже багато запитань. Наприклад, поки що ніяк не регулюється право на використання робіт, що є у публічному доступі. Наприклад, зараз закон не забороняє створити цифрову копію з Мони Лізи та заявити, що ви є власником цього цифрового активу, й задокументувати це як твій цифровий актив за допомогою механізмів NFT.

Тому ми стукаємось у музеї та галереї і кажемо, що вже немає куди тягнути — треба створювати цифрові копії робіт, які є в колекції та оформлювати підтвердження права власності на цифровий двійник самої роботи.

 Про формування ціни на цифрові роботи

Мені самій дуже сумно, коли я бачу роботи чудових українських цифрових митців, які виставляють свої роботи за 40-50 доларів. Дуже хотілося, щоб ця ситуація змінилася і вони оцінювалися так, як того варті.

ЗD-друк: довга історія технології майбутнього

Якщо узагальнити, то є два способи формування ціни. Перший — це продаж за фіксовану ціну, яку визначає сам автор. Як правило, він продає не одну роботу, а тираж, наприклад 10 копій, про що оголошує. Але бувають випадки, коли митець зробив тираж на 10 робіт, розпродав NFT, а потім подумав — ну, я ще хочу. Продам сто! А як ви розумієте, доробити 90 цифрових копій — це зовсім не важко. В ідеалі юридичний механізм мав би передбачати і такі речі й накладати юридичні та технічні обмеження.

Другий варіант — це аукціон. Коли початкова ціна дуже низька, а далі ставки підвищуються. Та ж сама робота Beeple пішла з аукціону. Вони розігналися до перших мільйонів за кілька годин, а найбільший приріст був, звісно, в останній день. Я була на клабхауз-тоці, де був і сам Майк Вінклеманн (Beeple). Він дуже живо реагував на момент, коли роботу було продано. Тобто саме ком’юніті дуже впливає на ціну, з’являється елемент гри, азарту.

У таких аукціонах є велика перевага перед класичними — з них роботу не треба чекати декілька днів чи тижнів. Вона прийде вам вже за кілька секунд або хвилин після покупки.

 Що формує популярність

Зараз цифрове мистецтво лише набирає обертів і тому важко сказати, що саме тут робить митця популярним. Часом це може бути успішна кампанія в соцмережах, часом на художника звертають увагу, тому що його роботу купив відомий колекціонер. А інколи — історія, бекграунд самої людини.

До того ж, зараз стає дуже багато контенту. І якщо одні його створюють, тому що в цілому не можуть жити без творчості і просто знайшли для себе додатковий інструмент у ній, то інші — швиденько «перекваліфікувались», й стали позиціонувати себе не, наприклад, дизайнером, а цифровим митцем. У будь-якому разі це процес, в якому ще тільки вибудовуються правила гри. А поки ринок цифрових мистецтв в цілому, і особливо мистецтво, яке продається, як NFT — це дикий Захід.

 Спілкувалася Оксана Грушанська