Вже кілька десятиліть поспіль фільми, ігри та літературні твори у жанрах, до назв яких додано «-панк», ведуть нас у світ активного протесту проти негуманної дійсності в різних її проявах. Про особливості цих жанрів, схожість та розбіжності розповідає Кирило Степанян.
У вузькому розумінні посткіберпанк, який ми вже згадували в одному з матеріалів, є свідченням того, що уявлення та прогнози авторів доби «касетного футуризму» 1980-х років не здійснилися. Однак паралельно із формуванням та розвитком кіберпанку виникали його відгалуження чи близькі жанроутворюючі сетинґи (від англійського setting — «оточення»). Пропонуємо оглянути, які провідні та периферійні похідні виникли з кіберпанку протягом майже 40 років.

Так, до прикладу, знаменитий роман «Schismatrix» Б. Стерлінга 1985 року по суті оформив жанр біопанку, позаяк роман, окрім пролонгації кіберпанку в далекосяжну перспективу освоєння космосу, протиставляв йому лінію «шейперів», супротивників «механістів». А його спільна із В. Гібсоном «The Difference Engine» 1990 року вплинула на формування стімпанку. В свою чергу, основним твором нанопанку з його темами важкопрогнозованого впливу складних нанотехнологій на природне та соціальне середовище, став «The Diamond Age or, a Young Lady’s Illustrated Primer» (1995) Ніла Стівенсона. Автор перейшов до цієї роботи опісля підсумовування спадщини кіберпанку в «Snow Crash» (1992) та перед тим, як розпочати «Кріптономікон» (1999) і «Барочний цикл» («Єнох Роот»), присвячений формуванню наукової парадигми та картини світу.

Шифропанк (cypherpunk) значно відійшов від кіберпанку і максимально наближений до поточних реалій. Цей жанроутворюючий сетинґ загострює увагу на шифруванні та криптографії, хакінгу та нет-сталкінгу, дарк-нету або гіпотетичного кріпт-нету, антиглобалізму та анонімізації, кріптоанархізму та групускул, мережецентризму та онлайн-всесвітів, гібридних кібервоєн та промислового шпіонажу тощо. До творів цього напряму в тій чи іншій мірі можна віднести «Cryptonomicon» (1999) та «Dodge» («Richard Forthrast») (1997-2019); «Mr. Robot» (2015-2019).

Від кіберпанку до посткіберпанку: образ майбутнього, що вабить і лякає

Крім цього оформились такі актуальні проблеми техно- та екосфери напрями, як екопанк, який іноді називають також «грінпанком», та новіший, оптимістичний соларпанк. Тематика тут варіюється в спектрі конфлікту природи та екології (серія відеоігор 1992-2000 років «Ecco the Dolphin», «Avatar»), або ж конфлікту чи навіть симбіозу кібернетичної та біоінженерії, боротьби і подолання наслідків деформації біосфери.

«Ретро-панк» —так можна умовно узагальнити спектр похідних від кіберпанку жанрів, кожен з яких замість «касетного футуризму» свого прародителя застосовує «контркультурний» підхід до дистопійних тенденцій у вигаданих альтернативних світах. Таких, що являють собою гілки альтернативного розвитку людства, вибудувані авторами на основі спекулятивного припущення, а саме — форсованій реалізації того чи іншого технологічного потенціалу та її соціальних наслідків. Зокрема — потенціалу доби Ренесансу (клокпанк), вікторіанської епохи (стімпанк), міжвоєнної (дизельпанк) та другої повоєнної доби (атомпанк).

Отже, такі жанри близькі альтернативній історії, проте базуються не на реаліях, а відштовхуються від вінтажного футуризму тієї чи іншої епохи. В цьому вони абсолютизують та гіпертрофують тогочасне бачення близького майбутнього. За сюжетами вони ближчі «контркультурній» до тематики канонічного кіберпанку, яку актуалізує складова «панк». Таким чином ці «ретро-футуристичні» похідні переносять особливості grimdark-естетики кіберпанку на кілька епох технологічного та соціокультурного розвитку, які передували «касетному футуризму» 1980-х років.

Від ар-нуво до ар-деко: естетика та семіотика

Також вони «ретроактивні», бо проєктують punk-компонент на минулі епохи чи естетичні стилі, транспонуючи реалії та соціальну напругу на історизований спекулятивний простір. Тому на відміну від деяких взірців альтернативної історії, максимально узгодженої з реконструйованими історичними реаліями, ці жанрові сетинґи часто застосовують пізні тенденції та дискурсивні моделі до змодельованих світів —альтернативно-історичних гілок, виведених з технологічного потенціалу попередніх епох. Певний технологічний уклад ніби консервується, і вся технологічна парадигма виводиться саме з нього, ігноруючи об’єктивні фактори, які ламають футуристичні візії минулих епох. Однак в цьому криється не просто творча свобода авторів, але свідомий естетичний задум стилізації. При цьому, своєрідна тенденція прото-‘панку, пов’язана із «контркультурним» переосмисленням поп-культури, проявляється набагато раніше. Так, до прикладу, 1968 року з’явилась «Барбарелла», що позначила остаточний «контркультурний» перехід від естетики «raygun gothic». Але які саме жанроутворюючі сетинґи слід відносити до спектру «ретро-панку»?

Клокпанк («годинниковий, заводний, механічний панк») змальовує механістичний та індустріальний переворот на фоні ранньомодерної (ренесансної) доби. Взірцями цього напряму є роман «Pasquale’s Angel» (1994) Пола Дж. Макоулі, ігрова cерія «Thief» (1998-2014), гра 2006 року «Rise of Nations: Rise of Legends».Стімпанк («паровий панк») змальовує світ, що консервував та розвинув технології вікторіанської доби (аеростати, парові двигуни тощо). Формально жанр започатковано романом «Infernal Devices: А Mad Victorian Fantasy» (1987) К. В. Джеттера цикл подовжився до 2017 року), однак найбільш відомою та «канонічною» роботою виступає «The Difference Engine» (1990), написана в співавторстві творцями кіберпанку Вільямом Гібсоном та Брюсом Стерлінгом.

Дизельпанк («дизельний панк») змальовує світ, в якому дистопійні тенденції «епі-модерної», міжвоєнної доби загострились і викликали неконтрольований ріст технологій та дестабілізацію соціуму, умов життя, спричинили геополітичний дисбаланс та підвели до боротьби за першість в витворенні абсолютної зброї. Яскравими взірцями дизельпанку є гра 2000 року «Crimson Skies», фільм «Sky Captain & The World of Tomorrow», а доволі неканонічними пркиладами слугуватимуть аніме Х. Міядзакі «Порко Россо» та «Вітер кріпне». Сетинґ дизельпанку — це також світ протиборчих ідеологій, що підривають зсередини соціуми в умовах глобальної конкуренції блоків.

 Х. Міядзакі «Порко Россо»

Атомпанк («атомний панк»; «ядерний панк», nuclear punk) змальовує наступ Атомної доби з її тріумфом повоєнних технологій реактивної авіації (Jet Age) в умовах гібридної «Холодної війни» геополітичних блоків. Атомпанк представлений в іграх «BioShock», «Prey» 2017 року та в «Atomic Heart». Одним з відгалужень є альтернативно-історичний піджанр, в якому країни блоку Осі здобувають перемогу — взірецевою роботою тут є визнаний шедевр Філіпа К. Діка «The Man in the High Castle» 1962 року.

Постатомпанк (postnuclear atompunk) — так умовно можна назвати піджанр, який експлуатує посткатастрофний сетинґ після активної фази так званого «ядерного голокосту» та «zero hour» («нульової години») — початку і кінця тотального взаємознищення. Найяскравіші приклади тут — ігрові серії «Wasteland» та «Fallout», а також взірцева робота «Mad Max: Fury Road» (2015) Джорджа Міллера.

Кадр з фільму «Mad Max: Fury Road» (2015)

Рейпанк («променевий панк») експлуатує естетику утопій космізму (наступу Космічної доби) та pulp fiction1920-1960-х років, змикаючись із жанрами експлоративної наукової фантастики, космоопери і супергероїки . Жанр пропонує «контркультурне» переосмислення наївних мрій та спекулятивної фантастики ракетної доби.

Субжанри стімпанку

Gaslight-romatic — цей субжанр стімпанку, що актуалізує вікторіанський неоромантизм та романтичний готицизм («Order 1886»), в тому числі — куртуазні мотиви. Victorian-gothicpunk актуалізує вікторіанський готицизм та трансгресивний косміцизм в стилі «Міфів Ктулху» Г. Ф. Лавкрафта. Boilerpunk (gaspunk, industrial-punk, smokepunk) — цей субжанр стімпанку в свою чергу актуалізує пролетарську долю доби індустріалізації та концепцію «класової боротьби» («Frostpunk»). Mannerpunk розкриває потенціал «комедії норовів» та актуалізує складну ієрархію соціальних ролей та функцій у стратифікованому суспільстві доби індустріалізації, використовує мотиви вікторіанського ханжества, гайнування та декадансу.(Існує і посткатастрофний субжанрстімпанку, який використовує мотиви катастроф та виживання в посткатастрофних умовах . Sciencepunk актуалізує мотиви електрифікації та неймовірних технологічних винаходів ( як у творах «Steamboy», «Avril et le monde truqué»), мотиви винаходів Беббіджа, Марконі, Едісона. В свою чергу vernepunk відштовхується від ідеї реалізації задумів, описаних у науковій фантастиці Ж. Верна: «Univerne», «Robur», «20 000 siècles sous les mers». Electropunk (teslapunk) пов’язаний із дослідами Н. Тесла, взірцями є «Prestige», «Close to the Sun». Whalepunk — напрям, в якому основним паливом індустрії слугує ворвань; він виник з особливостей сетинґу ділогії «Dishonored» від Arkane Studios.

Кадр з «Avril et le monde truqué»

Соціальні дистопії

Liberpunk актуалізує мотиви дистопійних тенденцій, спричинених комерціалізацією, індустріалізацією, капіталізацією («Iron Storm», «Bet on Soldiers»), консюмеризмом, «фордизмом», стандартизацією та автоматизацією виробництва,, корпоратократією («Crimson Skies», «Mirror’s Edge») лібертінізмом, монополіями («BioShock») та лібертаріанством («Crimson Skies», «BioShock»). Flapperpunk акцентує на темах емансипації, лібертинізму та експресивної декадентської розкоші доби буремних 1920х напередодні Великої депресії. Socpunk слідом за «1984» Орвелла актуалізує мотиви соціального популізму та соціалістичного утопізму.

Тематичні жанри

Nowpunk — це близький технотриллеру жанр, який відштовхується від контемпорарних, сучасних нам реалій та поточних подій, і тому максимально наближений до дійсності. Як приклад наводиться роман згадуваного Брюса Стерлінга «The Zenith Angle».

Salvagepunk це піджанр дистопійної або посткатастрофної фантастики, пов’язаний із ідеями утилізації чи переробки ресурсів, мотивами порятунку людських спільнот шляхом переоблаштування чи нейтралізації технологій, переходу на «економіку речей» та взаємообмін, сталкінгу артефактів тощо. Найяскравішими прикладами тут слугуватимуть стратегічна гра «Hostile Waters: Antaeus Rising» та фільми «Waterworld» і «Repo Men».

Кадр з фільму «Waterworld»

Aeropunk (aviapunk) експлуатує тему авіатехніки та суспільств із повітряною гегемонією, утопій авіаторів тощо. Яскраві приклади жанру — «Crimson Skies», «Sky Captain & The World of Tomorrow», «Laputa: The Castle in the Sky».

Witpunk акцентує на гумористичному, сатиричному або іронічному аспектах, відомий за назвою збірника «Witpunk» (2003) Клода Лалюмьера та Марті Галперна.

Carniepunk питомий темами ілюзіонізму, карнавально-фестивальної естетики. Назву отримав за збірником «Carniepunk» (2013) Річарда Кейна.

Stitchpunk (toypunk) розкриває тему одухотворених іграшок та маріонеток у творах «Unravel», «9», «City of Metronome», «Little Nightmire», «Coraline», «The Nutcracker in 3D».Silkpunk експлуатує теми альтернативної індустріалізації або гегемонії східноазійської цивілізації та культури як у «The Green Bone Saga», «The League of Extraordinary Gentlemen», «The Shadow».

Middlepunk (сandlepunk, dungeonpunk) спиратється на мотиви та образи раннього та розвиненого Середньовіччя, наприклад, у грі «Age of Decadance». Plaguepunk як піджанр middlepunk використовує тему чумної пандемії, відтвореної в іграх «A Plague Tale: Innocence» та «The Black Masses».

Swordpunk в міру близький до попереднього і є проміжним сетинґом, що межує також із ретроградними утопіями та акцентує на темі «нового Середньовіччя» зокрема, на поверненні до культивування холодної зброї, орденських структур та воїнських кодексів, як до прикладу, у «Warhammer 40 000». Французький відповідник альтернативної історії — uchronie мав втілитись у грі «Crossing» від відомої французької студії Arkane, однак так і не побачив світ: ця робота мала стати виразним поєднанням альтернативної історії (uchronie), middle- та swordpunk.

Нарешті, існують та заслуговують особливої уваги такі жанрові напрями як Gothicpunk та Splatterpunk — вони базуються на спадку відповідно романтичного готицизму та горору, тому мають особливу специфіку, яка заслуговує окремого огляду.

Автор: Кирило Степанян