Усі персонажі вигадані, будь-які збіги в одних обставинах випадкові, в інших — наперед визначені. У другому випадку можна втішитися фаталістичною ідеєю, що від долі не втечеш, і змиритися із невідворотним. Але ж і в першому випадку не варто плекати ілюзій, оскільки віра у випадок породжена людським незнанням.
Неомарксист
Насправді — старий марксист, просто ніколи у цьому не зізнається. На столі лежить недочитана «Одновимірна людина» Герберта Маркузе, а за підставку для фікуса править томик Теодора Адорно. На зблідлих шпалерах сліди від картини. Згідно з однією версією, колись там висів портрет Зигмунда Фройда з сигарою в руці, з іншою — стіну прикрашав радянський плакат зі словами: «Наші цілі зрозумілі, завдання — визначені. За роботу, товариші!», проте був давно знятий як такий, що втратив актуальність. Книжкова шафа заповнена збірками праць Карла Маркса, Фрідріха Енгельса та Великою Радянською Енциклопедією.
Неомарксист шалено ненавидить капіталізм, масову культуру та всі форми експлуатації людини людиною. Він вважає, що суспільство дегуманізоване, а люди зазомбовані речами, споживання вийшло за всі рамки пристойності. Сучасний капітал створює хибні потреби та все навколо перетворює у товар. У тому числі людину. Неомарксист переконаний, що технологічні суспільства повністю контролюються. В інтернет заходить тільки для того, щоби відправити статтю на конференцію «Відчуження — проблема XXI століття!» та завантажити нову серію «Чорного дзеркала».
Дегустатори оцту: три вектори китайської філософії
Прагматист
Керує кількома невеликими фірмами і заразом завідує кафедрою в університеті, де також очолює Центр ефективності та Відділ впровадження. Мріє про посаду декана, проте побоюється бюрократичної роботи. На стіні офісу висить плакат із написом «Практика — критерій істини», на столі лежать книжки Уїльяма Джеймса та Джона Дьюї англійською. В академічних стінах з’являється лише для того, щоби почитати аспірантам лекцію на тему: «Істина — це те, що вигідно!». Сподівається зосередити увагу молодих науковців на Справі, цебто на Практиці.
Прагматист вважає, що коли й присвячувати себе науці, то слід займатися не аналізом чуттєвого досвіду або міркувань, а братися виключно за доцільні дії. Якщо якась ідея вам здається істинною, покажіть, яку користь вона принесе. На думку Прагматиста, повне розуміння об’єкта вичерпується практичними ефектами, які він може зробити. Тому Прагматист схиблений на вигідних знайомствах і зв’язках, колекціонує візитні картки та завжди online у соціальних мережах.
Екзистенціаліст
Безнадійно розчарований у житті, але вважає, що, на відміну від багатьох, просто подорослішав. Йому несила зносити реальність, він змучений безсонням і п’є антидепресанти. Безрезультатно. Все його життя — це боротьба зі світом за сенс існування. Улюблений режисер — Ларс фон Трієр, улюблений письменник — Франц Кафка. В юності розмірковував про суїцид, але передумав. Самогубство робить абсурдною смерть, воно протилежне бунту, безцільне та безглузде, втім, як і життя. Дуже багато часу проводить в мережі. Учасник груп: «Нудота», «Або-або», «Страх і трепет», «Буття і ніщо» та інших. Коментує рідко, лайкає демотиватори та пости про абсурдність реальності.
Тяжіє до помежівних ситуацій, бо вважає, що лише дивлячись в очі трагедії, можна зрозуміти хто ти, на що здатний та хто ті, котрі тебе оточують. Війна, катастрофа, невиліковна хвороба — умови, коли розкривається екзистенція та проявляється свобода волі. У любові нещасний. Бо ж зустріч із Іншим — це не ванільні хмари та рожеві поні на галявині, а нестерпне усвідомлення власної самотності й неможливості осягнути свідомість іншої людини.
Структураліст
Активіст, учасник щонайрізноманітніших громадських слухань, страйків, процесій та інших соціальних рухів. Носить футболку з портретом Фердинана де Сосюра і бейсболку з написом: FOLIE ET DÉRAISON. Йому прикро, що мало хто здатний оцінити образ. В молодості підробляв у психіатричній лікарні, в’язниці та школі. Виявив, що у цих закладів багато спільного, а мрію дитинства про розкопки трансформував у археологію знання.
Структураліст цікавиться лінгвістикою, психологією, етнографією, а також мистецтвом. Улюблена книжка — «Ім’я троянди» Умберто Еко (подарунок Постструктуралістки), улюблений режисер — Педро Альмодовар. У всіх способах вираження культури виявляє структури — жорсткі конструкції для позначення та наділення смислами явищ світу. Структури зумовлюють поведінку, задають культурні й мовні коди, пронизують всі сфери життя. Структураліст ходить в те ж кафе, що й Неомарксист. Там вони обговорюють сучасну культуру, читають стрічки новин і за заголовками ставлять діагнози суспільству.
Постструктуралістка
Замість столу використовує зняті з завіс двері, замість стільця — стос книжок Жиля Дельоза, Жана Бодрійяра, Жака Дерріди та Фелікса Ґваттарі. Після прочитання сторінку вириває та складає з неї оригамі. П’є чай зі смаком кави, посипає огірки цукром. Вважає, що в процесі пізнання будь-яка центрованість, лінійність, фундаментальність і стійкість неприйнятна. У цій нескінченній грі правил не існує — структури мінливі й пластичні. Множинність смислів проступає, наче мереживо деревини крізь лак. Потоки змішуються, прискорюються, сповільнюються, лабіринт перетворюється на паркову алею, рекурсивну петлю, сад каменів.
Улюблений письменник — Віктор Пелевін, улюблений мультфільм — «Південний парк», улюблений музикант — Джон Кейдж. Ще в школі зробила перше татуювання: 4’33’’. Таємно закохана в Структураліста. Невзаємно. Передплачує журнал Charlie Hebdo, колекціонує симулякри сучасної культури, грає в «Рослини проти зомбі». Пише дисертацію на тему: «Порівняльний шизоаналіз творчості Oxxxymiron і Мацуо Басьо».
Вам може бути цікавоо: Философские звери и места их обитания
Герменевтик
Дуже багато читає. Але не тому, що література для нього — це життя, а тому, що життя — це література. На Ю-Тубі слухає лекції Дмитра Бикова, перед сном перечитує «Істину та метод» Ганса-Ґеорґа Ґадамера, залишає нотатки на полях, в основному запитання: «Що це означає?». Володіє англійською, французькою, німецькою та італійською мовами. Прочитав усього Поля Рікера в оригіналі, написав кілька критичних статей, але публікувати передумав. Побоюється, що написане буде неправильно витлумачене.
Герменевтик вважає, що світ може бути прочитаний та зрозумілий як текст, але не знаючи частин, не зрозумієш цілого, а осмислення цілого неможливе без знання складових. У підсумку все впирається в горизонт — горизонт розуміння. Мріє написати роман і навіть почав потай над ним працювати, але думає, що ніколи не закінчить, бо ж переконаний, що тлумачення — це нерозривне коло. Щонайменше допоки не буде отриманий бодай якийсь задовільний результат — тобто ніколи. Розуміння нескінченне, нелінійне і, ймовірно, недосяжне. Однак ніякого іншого, більш гідного для людини заняття нема. Герменевтик часто розмовляє сам із собою і товаришує з Екзистенціалістом.
Читайте ще: Іммануїл Кан вічне сяйво разуму
Далі буде!
Текст: Євгенія Іванова
Иллюстрации: Олена Зублевич
