Розвиток освіти не стоїть на місці. Окрім традиційних шкіл у світі постійно з’являються альтернативні навчальні методики і напрямки, а за останні кілька років їхня кількість суттєво зросла, і наша країна у цьому процесі не є винятком. Сьогодні можна обрати навчальний заклад відповідно до потреб дитини, її інтересів і побажань. Про те, чим відрізняються сучасні школи одна від іншої розповідає Наталія Рябчун.

Нова українська школа

Програма Нової Української Школи (НУШ) створена в рамках реформування системи освіти України і впроваджується в державних і приватних школах. Її основна мета — не просто дати дітям знання, а й навчити використовувати їх у повсякденному житті. Для цього було розроблено перелік «компетентностей», які повинен опанувати учень за 12 років навчання. До нього належать володіння держаною та іноземною мовами, математичні, природничі технологічні, екологічні, соціальні та громадські, інформаційно-комунікаційні компетентності, фінансова грамотність та вміння навчатись впродовж всього життя. Кожна з цих компетентонстей являє собою комбінацію знань, умінь, способу мислення і ціннісних орієнтирів.

Одна з основних особливостей НУШ — це інтеграція навчальних дисциплін. Програма складається таким чином, щоб максимально використовувати міжпредметні зв’язки. Це особливо важливо для молодшої школи. Діти не сприймають світ окремими галузями знань, тому й розповідати про нього слід саме як про єдину систему. До того ж, зараз існує низка глобальних проблем людства, які не вирішити без комплексного підходу.

Друга особливість — значна кількість практичних завдань. За допомогою навчальних ігор учні отримують велику кількість побутових навичок. Малечу вчать не тільки писати, читати, рахувати, а й мити посуд, платити за проїзд тощо.

Планується, що всі державні школи України в найближчі роки перейдуть на програму НУШ. Як це буде насправді — сказати важко, адже перепідготовка вчителів ще триває.

Школа Монтессорі

Школи, які працюють за методикою Марії Монтессорі, сьогодні є практично в будь-якому великому місті України. В основному, це заклади дошкільної освіти і початкові школи. Але є й такі, де діти навчаються з дошкільного віку до одинадцятого класу.

Основний принцип шкіл Монтессорі — це виховання без примусу. Тому при організації освітнього процесу враховують можливості дитини відповідно до віку та бажання. Виховання повинно пробудити в дитині природний інтерес до навчання і пізнання.

Навчання у школах Монтессорі будується за такими принципами:

• Учитель повинен ретельно вивчити дитину, її характер та інтереси, щоб виявити індивідуальні особливості та зробити навчання цікавим.
• Стосунки вчителя та учня будуються на засадах гуманізму, тоталітарний спосіб виховання є неприйнятним.
• Дитина має почуватися максимально вільною. Її енергію треба не пригнічувати, а направляти в конструктивне творче річище.
• Дорослий не повинен впливати на рішення дитини і тиснути на неї. Функція вчителя в тому, щоб допомогти у прийнятті рішень.
• У процесі виховання вчитель орієнтується на вік дитини, її інтереси та особливості характеру.

Методика Монтессорі передбачає поділ території навчального закладу на декілька зон. У кожній з них є відповідні дидактичні матеріали та іграшки. У практичній зоні є те, що допомагає засвоювати побутові навички. Це може бути посуд, приладдя для прибирання тощо. Також активно використовуються «бізіборди» — спеціальні дошки з різними елементами,  це можуть бути, наприклад, замки та ключі.

У сенсорній зоні можна знайти все те, що допоможе дитині розвивати тактильні навички, розрізняти геометричні форми тощо. Це можуть бути пірамідки, вкладиші, тканини з різною фактурою і «мішечки Монтессорі» з піском, камінцями, іншими матеріалами.

До математичної зони входять предмети, що допомагають розвивати абстрактне мислення та виконувати арифметичні вправи. Йдеться про палички, рахівниці, набори геометричних фігур, різні лото, намистинки та інші подібні речі.

У мовній зоні дитина може навчатись грамотності. Тут лежать книги, картки зі словами, літерні дошки, мовні лото.

У природничо-науковій зоні дитина може знайомитись із навколишнім світом, природними явищами та культурою різних країн. Тут розміщують гербарії, домашні рослини, фігурки тварин, колекції мінералів тощо.

Вальдорфська школа

Вальдорфські школи також досить поширені. Це і великі навчальні заклади, і маленькі школи на декілька класів, і навіть окремі класи. Їхні методики базуються на філософській концепції Рудольфа Штайнера — антропософії. Згідно з нею основне завдання педагога — допомогти дитині пізнати світ, розвинути свої природні здібності та отримати максимум можливостей. Мета вальдорфських шкіл полягає не в тому, щоб учні накопичували знання, а у вихованні людини, що відкрита для сприйняття нового, вміє робити усвідомлений вибір і відповідати за нього.

Педагогіка базується на знаннях про вікові особливості розвитку дітей і підлітків. Дитинство, згідно з концепцією Штайнера, умовно поділяється на три етапи по 7 років.

Перша стадія — це діти від 0 до 7 років. У цей час дитина імітує те, що бачить у навколишньому світі і співпереживає побаченому. Найважливішим для малюків цього віку є ігри на розвиток уяви. А вчитель у педагогічному процесі бере на себе важливу місію — дати дитині відчуття безпеки і розуміння, що світ хороший, цікавий і його варто досліджувати.

Друга стадія — діти від 8 до 14 років. Навчання дитини відбувається через оповідь і мистецькі завдання, які допомагають розвинути почуттєву сферу. Учитель допомагає дитині зрозуміти, що світ прекрасний.

Третя стадія — діти від 14 до 21 року. Діти цього віку пізнають світ через критичне мислення та формування власних суджень. Старшокласники мають зрозуміти, що світ — правдивий.

Основна ідея вальдорфської школи — навчання для життя, а не для оцінок. Тому школярі тут навчаються не від контрольної до контрольної, а постійно, отримуючи новий особистий досвід. Такі школи мають ряд особливостей, які відрізняють їх від інших:

• Діти починають навчання у 7 років, а весь процес триває 11–12 років.
• Предмети розподілені за «навчальними епохами», кожна з яких триває від 1 до 4 тижнів. Загальноосвітні предмети вивчаються циклами максимально концентровано — по два уроки на день. Це дозволяє учням зосередитись на вивченні тієї чи іншої дисципліни і глибоко зануритись у її зміст. Предмети, які вимагають постійного тренування (правопис, образотворче мистецтво, фізична культура тощо) викладаються кожного тижня.
• З першого по восьмий клас всі предмети викладає один учитель, який за цей час встигає стати авторитетом і зразком для наслідування.
• Розклад у таких школах ритмічний і складається з трьох частин. У першій частині дня проводиться головний урок, на якому приділяється увага основній дисципліні. У другій частині увагу приділяють тим предметам, які побудовані як процес вправ: музика, евритмія (схожа на танець особлива вальдорфська дисципліна), іноземна мова (дві мови з першого класу). А третя частина дня — обов’язкове виховання ремеслом. Діти вчаться готувати, в’язати, шити, майструвати.
• Велика увага приділяється мистецтву. Учні займаються музикою, вокалом, живописом, художніми промислами.
• Школярі не використовують підручники. Усе необхідне вони записують в робочому зошиті. Таким чином у дітей з’являється підручник, який створюють вони самі.
• У вальдорфській школі не ставлять оцінок і не проводять контрольні роботи. Наприкінці навчального року учитель надає характеристику на кожного учня.
• Школярам до 10 років не рекомендовано користуватись комп’ютером та іншими гаджетами. Перед тим, як знайомитись із віртуальним світом, учень має пізнати реальний, розвинути навички спілкування та творчі здібності.

Батьки беруть активну участь в організації навчального процесу. Для них проводяться зустрічі, на яких вирішуються організаційні питання. Школа регулярно проводять спільні свята. До того ж, раз на тиждень батьки приходять на уроки мистецтва чи евритмії і займаються там разом з дітьми.

Дистанційні школи

Останнім часом з’явилась велика кількість шкіл, навчання в яких взагалі не передбачає очної форми. Учень може отримувати знання, не виходячи з дому. Особливої популярність такі школи набули в часи пандемії, коли постало питання, як одночасно забезпечити безпеку дитини і не переривати навчання.

Дистанційне навчання підходить тим, кого задовольняє зміст шкільної програми. Але за рахунок гнучкого графіку у дитини лишається більше часу на хобі або додаткові активності. А батькам не треба самим подумувати програму та шукати якісні навчальні посібники та добирати вправи. Усі школи надають доступ до текстових і візуальних навчальних матеріалів, списків літератури, обов’язкових і додаткових завдань, тестових контрольних робіт.

Але дистанційні школи теж бувають різними. Основна відмінність між ними — наявність або відсутність «живих» уроків.

Одні навчальні заклади прикріплюють до дитини вчителя, з яким можна консультуватись в індивідуальному порядку. Учень працює вдома, самостійно виконує завдання і здає контрольні роботи. У разі необхідності можна звернутись до вчителя і отримати пояснення в режимі реального часу. В інших школах є фіксований час для групових та індивідуальних консультацій. Але відвідувати їх не обов’язково. Такі варіанти освіти обирають, як правило, ті, хто проживають за кордоном, діти, які спеціалізовано займаються спортом, музикою або іншими видами діяльності.

І третій тип шкіл передбачає «живі» уроки в реальному часі. У них є розклад, як в очних навчальних закладах. Такі школи підходять тим, хто хоче дотримуватись чіткого графіка і постійно працювати з наставником.

Також існує велика кількість альтернативних шкіл, які використовують елементи різних методик. Вони забезпечують навчання й розвиток дитини у комфортному для неї середовищі. Батьки беруть активну участь у організації навчального процесу, часто долучаються до обговорення навчальної програми і позаурочних заходів.

Авторка: Наталія Рябчун

Ілюстрації: Катя Березовська