На цих вихідних в Києві проходитиме черговий Фестиваль Рівності. Ми зацікавилися цим івентом та зв’язалися з організаторками – попросили розповісти, що це за фестиваль, як він проходить та в чому його мета.
Хто започаткував Фестиваль, хто займається ним зараз?
Фестиваль Рівності був започаткований у 2014 році громадською організацією «Інсайт» і власне продовжує проводитися нашою організацією. Координаторка Фестивалю – Світлана Малишева: вона формує програму, комунікує з партнерськими організаціями, митцями та мисткинями, здійснює пошук локації та долучає до Фестивалю усіх зацікавлених людей та різноманітні об’єднання.
Хто підтримує Фестиваль?
Основна цінність Фестивалю – це люди: учасники та учасниці, художники та художники, партнерські правозахисні організації – як національні, так і міжнародні, без співпраці з якими він був би неможливим; окремі активістки та активісти.
Які його основні структурні складові?
Програма кожного Фестивалю є унікальною, ми намагаємося складати її з урахуванням актуального для регіону контексту. Спільним є те, що про проблеми, з якими зустрічаються різні групи, ми говоримо мовою, засоби якої є зрозумілими і виразними – мовою мистецтва. Це виставки, кінопокази, лекторії, майстерні. Раніше ми завершували Фестивалі вечіркою за участі сучасних альтернативних гуртів, виконавців та виконавиць. Деякий час навіть організовували квір-каплицю – простір, де умовно можуть взяти шлюб будь-які дорослі люди, без жодних обмежень та дискримінації.
Чи беруть, або брали в ньому участь в минулому іноземні митці, лектори? Чи, можливо, хтось із українського арт-культ-мейнстріму?
Наш постійний і давній партнер – це кінофестиваль «Молодість» та програма «Сонячний зайчик». У 2016 році ми співпрацювали з кураторками Лізаветою Герман та Марією Ланько, які підготували для Фестивалю виставку сучасного мистецтва «Let’s Queer, Let’s Art», в якій взяли участь досить багато відомих сучасних українських митців та мисткинь. В тому ж 2016 році ми запрошували на фестиваль команду з проекту про гендер та сексуальність MAKEOUT з кінопрограмою з їх фестивалю «Meta». Співпрацювали з міжнародною кураторською групою Qrators. Дуже довго нас підтримував Толік Бєлов та гурт «Людська подоба».
Яка основна аудиторія Фестивалю, приблизний її обсяг?
У всіх містах, де проводився Фестиваль, кількість відвідувачів та відвідувачок була доволі різною. До того ж, іноді Фестиваль тривав один день, а іноді і кілька днів, тому кількість людей завжди змінювалася. Найбільше людей збирає Фестиваль у Києві – все ж таки, найбільше місто України. Тут може бути тисяча-півтори відвідувачів. В регіонах – до 100. У Фестивалю онлайн аудиторія взагалі була – 10000 глядачів.
Фестиваль приваблює переважно творчих людей, які самі є митцями та мисткинями; різноманітні спільноти людей, які в Україні вважаються маргіналізованими або «меншинами», адже наш Фестиваль завжди був про них: людей з інвалідністю, представників та представниць різних етносів, національностей, ЛГБТКІ-людей. Проте приходять люди дуже різних професій, різноманітного віку. До речі, в Одесі також проводили Фестиваль, два роки тому.
Чи є зв’язок поміж Фестивалем та Прайдом, якщо так – які поміж ними відмінні та спільні риси?
Ні, зв’язку між цими двома подіями немає. Ми є арт-фестивалем, під час якого розповідаємо про різні спільноти людей. Прагнемо мовою мистецтва донести до суспільства, що всі люди повинні мати рівні права, незалежно від будь-яких ознак. Спільність може полягати хіба що у тому, що під час Фестивалю ми також обговорюємо проблеми ЛГБТКІ-людей та намагаємося через мистецтво боротися із дискримінацією.
Які основні складнощі під час організації Фестивалю?
Перш за все, це пошук локації. Це може здатися цілком неочікуваним, проте в українських містах є дуже обмежена кількість просторів, де можна проводити усю програму Фестивалю: не лише лекторії, але і виставки, кінопокази, вечірки. Для нас є проблемним пошук таких просторів у Києві, не кажучи вже про інші міста. Більшість приміщень є дуже «формальними», орієнтованими на проведення подій бізнес-формату, конференцій. Натомість, Фестиваль потребує розкутої та мистецької атмосфери.
По-друге, це проблеми постійних атак з боку ультраправих груп. Саме ця проблема стримує нас від частішого проведення Фестивалю у різних регіонах України, адже вже два рази через блокування нам не вдалося його провести: перший раз у Львові, а другий раз у Чернівцях. Також блокувалося проведення Фестивалю у Запоріжжі, кілька людей постраждали від нападів. У Києві також були різноманітні провокації, та, на щастя, обійшлося без постраждалих. Реакція місцевої влади дуже слабка – хоча було подано заяви до поліції, дії нападників жодного разу не кваліфікувалися як злочини на ґрунті ненависті, а судові процеси дуже затягуються. В деяких містах, наприклад, у Львові та Чернівцях, місцеві органи влади взагалі виступали проти проведення Фестивалю.
Які очікувані результати, довгострокові цілі?
Соціальні зміни, поштовх розвитку соціального мистецтва – під соціальнім мистецтвом ми розуміємо вираження різноманітних соціальних проблем та повістки різноформатних спільнот у формі різних видів мистецтва: театру, фото, відео, кінематографу, перформансів, живопису.
За час існування Фестивалю, що в ньому змінилося, що вдалося розвинути? Як би ви могли порівняти перший та сьогоднішній Фестивалі?
Фестиваль з кожним роком розвивається, ми намагаємося підтримувати живий проект, який би відтворював актуальні соціальні проблеми та спонукав до змін. Для цього ми чи далі, тим більше використовуємо мистецьких засобів – це і сучасне мистецтво, і кіно, і театр. Так, вже вдруге створили власну кінофестивальну програму.
Чи проходять в рамках фестивалю діалоги, дискусії?
Так, звісно! Наприклад, на попередніх Фестивалях проводили дискусії «Кому потрібне суспільство рівності?», «Невидимі: як вижити в Україні зі статусом ВІЛ+», «Право на місто. Бар’єр» та інші. Намагаємося обирати найрізноманітніші формати для того, щоб зробити Фестиваль максимально цікавим для усіх.
Розклад Фестивалю. Зверніть увагу, що на всі заходи потрібна попередня реєстрація, посилання можна знайти на сторінці в Facebook
Простір та трансгендерність: як зміна гендерної експресії впливає на життєвий простір
