25-31 серпня український ПЕН клуб разом із об’єднанням translit e.V. проведе онлайн-резиденцію для німецьких перекладачок та перекладачів української літератури. Результатом проєкту стане збірка есеїв на тему «Майбутнє, якого ми прагнемо» українською та німецькою мовами.
Десять досвідчених українських есеїстів та есеїсток: Катерина Ботанова, Володимир Єрмоленко, Сергій Жадан, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Курков, Тарас Лютий, Таня Малярчук, Тарас Прохасько, Юрій Прохасько, Наталка Сняданко, – наразі розпочинають роботу над есеями.
Упродовж семи днів учасники онлайн-резиденції у тандемах працюватимуть над перекладами есеїв по відеозв’язку. Крім того, відбудеться п’ять онлайн-лекцій про сучасну літературу та книжковий ринок України, жанр есею та перекладацькі техніки. Доступ до них отримають не лише учасники резиденції, а й усі охочі — на сторінках Українського ПЕН у соцмережах.
Андрій Курков, письменник, президент Українського ПЕН, наголосив, що кожен перекладач стає амбасадором країни, з мови якої перекладає. У деяких країн є тисячі таких амбасадорів, тож їм не бракує культурних зв’язків і впізнаваності. Україна ж, за словами письменника, зараз лише на початку довгого шляху культурної інтеграції із зовнішнім світом. «Саме тому в літературному середовищі регулярно виникають ідеї перекладацьких конференцій і семінарів. Саме тому нарешті запрацювала державна програма підтримки перекладів української літератури. Саме тому Український ПЕН розуміє важливість співпраці із закордонними перекладачами. Враховуючи той факт, що жанр есею набув такої популярності серед розумних читачів, ми вирішили об’єднати промоцію цього жанру в Україні з одночасною промоцією українського есею за кордоном», — зазначає Андрій Курков.
Керівниця об’єднання translit e.V. , перекладачка Клаудія Дате зазначила, що коли в Україні відбувалися такі драматичні політичні події, як, наприклад, Євромайдан, німецькі читачі цікавилися есеїстикою на цю тему в медіа, але нині розмова про Україну затихла. «Це, між іншим, пов’язано із складністю ситуації. А говорити потрібно. Ми чуємо голоси одних і тих самих мегазірок, приміром, Юрія Андруховича чи Оксани Забужко, хоча варто залучати й інших, знайомити читачів із різними досвідами. Я дуже сподіваюсь, що наш спільний із ПЕН проект сприятиме багатоголоссю українських есеїстів у Німеччині», — зазначає пані Дате.
Про майбутнє проєкту та подальші перспективи ексклюзивно для журналу «Про|Стір» розповіла Тетяна Терен, віце-президентка Українського ПЕН та керівниця проекту онлайн-резиденції. «Ми би дуже хотіли, щоб під егідою Українського ПЕН постійно організовувалися резиденції для перекладачів і перекладацькі тандеми, оскільки підтримка перекладацької діяльності та налагодження зв’язків між культурами – одні з головних пріоритетів ПЕН у світі. Тож, безперечно, ми прагнемо, щоб ця робота була системною і щоб, окрім перекладачів з Німеччини, ми могли активніше співпрацювати й, приміром, із перекладачами з Польщі, Білорусі, Великої Британії, Америки, Франції, балтійських і балканських країн. Уже два роки ми також реалізуємо програму міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants. У її рамках ми підтримуємо переклади іноземними мовами і промоцію за кордоном творів українських авторів, що зазнають переслідувань через свою професійну діяльність. Наприклад, збірка оповідань Олега Сенцова «Жизня» минулого року була перекладена англійською, німецькою і польською мовами. Також збірка есеїв Станіслава Асєєва «В Ізоляції» восени вийде друком в Німеччині й навесні – в Америці. Цю програму ми теж плануємо продовжувати».
«У вересні в видавництві «Темпора» вийде друком збірка есеїв учасників онлайн-резиденції українською мовою. Запланована її онлайн-презентація за участі есеїстів з України та перекладачів із Німеччини. А за нормальної епідеміологічної ситуації команда проекту презентує книжку й офлайн. Переклад збірки вийде в Німеччині вже наступного, 2021-го року. Тоді ж сподіваємося презентувати збірку на одному з книжкових фестивалів країни», — додала Тетяна Терен стосовно популяризації проєкту.
