На початку жовтня усі ми раділи «бабиному» літу. Утім, розплата за тиху та теплу погоду настала дуже швидко — столицю накрив смог, датчики (не)якості повітря гнівно почервоніли і в деяких інших українських містах. Для Києва явище не нове, але і Пекіном ставати не хочеться. Тож пропонуємо ознайомитися із закордонним досвідом боротьби за право вдихнути на повні груди.

Київ під «ковдрою»

Смог стояв над містом і влітку, але такого резонансу в суспільстві не викликав. Кияни скаржаться на кашель, пекучий біль у очах, горлі та грудях, втомлюваність та зниження працездатності, загострення хронічних хвороб. Facebook та Instagram майорять скріншотами показів різноманітних датчиків та мап забруднення. Креативні кияни встигли намалювати іронічні ілюстрації та зняти відеопародію на рекламу неіснуючого бренду респіраторів.

Міська адміністрація після кількаденного мовчання спочатку оголосила, що причиною смогу є горіння 1,4 гектарів торфяників у Обухівському районі Київської області. Згодом на брифінгу заступник начальника Управління екології та природних ресурсів КМДА Олександр Савченко розширив список забруднювачів: автомобільні гази, сезонне спалення сміття й листя на присадибних ділянках та діяльність підприємств. Причина збільшеного накопичення у приземних шарах атмосфери — інверсія повітря, що виникла через велику добову амплітуду температури. 

Чиновник порадив киянам викликати поліцію, коли бачитимуть багаття з листя. Також з’явилася інформація, що в наступні роки буде збудований комплекс з переробки й утилізації рослинних решток, який продукуватиме компост та біогаз.

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Київ

Є обнадійлива новина і у транспортній царині — радник мера Києва Максим Бахматов повідомив про початок діяльності робочої групи з планування та покращення міського трафіка. До неї увійшли чиновники, правоохоронці та представники профільних комунальних підприємств. Звісно, робоча група — не гарантія успіху та врахування інтересів неавтомобілістів. Але увага місцевої влади до дуже ускладненого руху на київських дорогах — однозначно плюс. 

Підприємств у сучасному Києві набагато менше, ніж за радянських часів, але, як бачимо, їхня діяльність також викликає питання. Найбільше нарікань — на сміттєспалювальний завод «Енергія» та Бортницьку станцію аерації. У Facebook ширилися і підозри, що «виробниками туману» є найбільша на Київщині Трипільська ТЕС та Дарницька ТЕЦ, яка обігріває жителів лівого берега столиці. 

Розмови про модернізацію і навіть закриття згаданих об’єктів ведуться не один рік. І якщо удосконалення навіть бажане, то закриття може стати небезпечним — а чи маємо ми притомну та швидко втілювану альтернативу поводженню з відходами (звалища!) та опаленню житлових районів? 

Від автора: отямившись від гугління квитків у Швецію чи хоч кудись, де легше дихається, я згадала, що переїзд мені зараз не по кишені. Прокашлялася і поставила пошуковику питання 2.1 після напівриторичного «Хто винен?» — «А що роблять у них, за кордоном?».

Дисклеймер 1: в жодному разі не стверджую, що наведена нижче інформація тотожна відповіді на питання 2.2 «А що ж робити нам?». У нас свої потреби, реалії та обмеження. У них свої прорахунки, поразки та приводи для невдоволення, які варті окремих досліджень та статей. Але як натхнення для рішучих та ефективних дій подана нижче добірка досвідів та ініціатив цілком згодиться.

Дисклеймер 2: не претендую на повноту огляду випробуваних у світі методів «очищення» повітря. Можу лише показати, що ми не самі під димовою завісою, але водночас є у кого вчитися боротьбі. Якщо ви чули-бачили про незгаданий у статті досвід — опишіть його у коментарях на сайті чи в соцмережах, обговоримо.

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Чисте повітря: декларації та дії

Більше ніж 90 мегаполісів із усього світу входять у мережу С40, головний фокус діяльності якої — протистояння негативним змінам клімату та забезпечення більш здорового та сталого розвитку. На саміті організації в середині жовтня 2019-го 35 мерів підписали Декларацію міст про чисте повітря. Вони визнали його невід’ємним людським правом та зобов’язалися спільно забезпечити його якість для більш ніж 140 мільйонів жителів своїх міст. 

До декларації долучилися Амман, Остін, Бангалор, Барселона, Берлін, Буенос-Айрес, Копенгаген, Делі, Дубай, Дурбан, Гвадалахара, Гейдельберг, Х’юстон, Джакарта, Лос-Анджелес, Ліма, Лісабон, Лондон, Мадрид, Медельїн, Мехіко, Мілан, Осло, Париж, Портленд, Кесон-Сіті, Кіто, Роттердам, Сеул, Стокгольм, Сідней, Тель-Авів, Токіо, Варшава, Вашингтон, округ Колумбія.

Якщо конкретніше, то мери зобов’язалися скорочувати викиди у своїх містах та регіонах, стимулювати зниження забруднення на національному рівні та публічно звітувати про досягнення. Усе це відповідно до керівних принципів та рекомендацій ВООЗ по чистоті повітря. 

Якщо підписанти знизять рівень PM2,5 (дрібнодисперсного пилу) до середньорічних 10 мкг/м3, то можна буде уникнути 40 тисяч смертей за рік! А якби всі міста С40 очистили свій транспорт, будівлі та промисловість, це скоротило би рівень РМ2,5 майже на 50% і дозволило би уникнути більш ніж 220 тисяч передчасних смертей на рік. Є у Всесвітньої організації охорони здоров’я рекомендації і по рівнях озону, двуокисах азоту та сірки в повітрі, перевищення яких теж згубно впливає на здоров’я. 

Мери визнають: окремо взяте місто без порозуміння на національному рівні неспроможне усунути всі причини забруднення, особливо якщо це столиця та/або великий діловий чи туристичний центр. Але все ж вони мають відносно широкий спектр інструментів, який уже результативно застосовують. 

Лондон запустив першу в світі зону наднизьких викидів, і після 4 місяців її існування більш ніж 75% машин у центрі відповідає жорстким стандартам. Місто також розширює мережі моніторингу якості повітря та електротранспорту. На моніторингу роблять акцент і Лісабон та Берлін: вони збільшують кількість датчиків, щоб отримати багато якісної інформації для подальшого планування розвитку міст, розподілу інвестицій та превентивних екологічних заходів. Згодні з такою політикою і в Бангалорі: на їхню думку, показники якості повітря — хороший «підручник» для виховання у громадян екологічної свідомості та розуміння себе і свого впливу на світ.

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Великий смог у Лондоні

Керівництво Делі створило 269 водойм у місті, озеленило 500 кілометрів доріг та запустило близько 1000 електричних автобусів. Влада Буенос-Айреса за найближчі 4 роки планує висадити 100 тисяч дерев, щоб насичувати міську атмосферу киснем. Така ж стратегія і у Гвадалахарі, плюс скорочення використання викопного палива та комплексне управління відходами. Підхоплюють озеленювальну естафету і в Медельїні, додаючи акцент на «чистому» в плані енергетики громадському транспорті. 

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Електроавтобуси у Делі

У Мадриді теж просувають електричну мобільність, розширяють кар- та байкшерінг, оновлюють та розширюють мережі та парк громадського транспорту. Як і в Лондоні, тут створили зону низьких викидів, плюс збільшили пішохідні зони та кількість паркомісць. У столиці Еквадору Кіто діють постанови про декарбонізацію транспортного сектору та заходи для зменшення кількості приватних автівок у місті. 

У Варшаві є плани демонтажу твердопаливних котлів та пічок. Там також інвестують у громадський транспорт (переважно електричний) та велоінфраструктуру. Сідней так само виступає за нові захоплюючі транспортні проєкти та банальні, але дієві електроавтобуси та велодоріжки.

Париж, мер якого Анн Ідальго очолює С40, забороняє в’їзд автомобілів у багатьох історичних центральних районах у вихідні дні, а в окремі будні забороняє в’їзд парним чи непарним номерам автівок. Регулюється заборонами тут і вік авто та мотоциклів — старим та димним пряма дорога на утилізацію. Обмеження м’якші до машин із 3+ пасажирами та іноземців. У періоди сильного смогу громадський транспорт роблять безкоштовним, щоб зменшити кількість машин та викидів.

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Відстояти своє право на подих

Всесвітня організація охорони здоров’я, ООН Довкілля, коаліція «Клімат та чисте повітря» і Світовий Банк ініціювали глобальну кампанію BreatheLife. Вона спрямована як на залучення влади різних рівнів до вирішення кліматичних проблем, так і підвищення екосвідомості окремих громадян. Для двох цих цільових аудиторій —окремі переліки рішень.

У рекомендаціях для міст ідеться перш за все про сильну систему громадського транспорту, розвинену й якісну пішохідну та велоінфраструктуру для прогулянок та поїздок із мінімумом викидів; жорсткіші вимоги до викидів автомобілів та забезпечення альтернативи для масових переміщень. Далі — управління відходами: рекультивація газу на полігонах та ретельніша очистка стічних вод. 

Побутове забруднення (про що у нас говорять менше) – низькоемісійні печі та види палива, плюс поради з енергозбереження: покращене освітлення (зокрема сонячні панелі), вдосконалене пасивне проєктування будівель — максимальне використання сонця та природних потоків повітря для вентиляції. Безумовно, відновлювані джерела енергії та заміна дизеля й бензина. Насамкінець рішення для промисловості (нові технології, альтернативне паливо та фільтрація викидів) та сільського господарства (альтернативне зрошення, мінімум відкритого спалювання, хімікатів та харчових відходів тощо).

Є на сайті і розділ із цікавими кейсами з різних міст. Розглянемо декілька.

Група екологічних досліджень Королівського коледжу Лондона створила мобільний додаток Sarajevo Air, який розраховує маршрут із найменшим рівнем забруднення між двома точками у столиці Боснії та Герцеговини. 

Норвезька столиця Осло на початку цього року обмежила рух у центрі прибрала більш ніж 700 паркомісць, замінивши їх велодоріжками, скверами та лавочками. Це не тільки зменшило викиди у повітря від автотранспорту, а й розчистило простір для піших прогулянок та відпочинку. Паркувальні гаражі є на периферії, у центрі залишається кілька місць для людей з інвалідністю та зарядки електрокарів, відкритий доступ для швидкої допомоги та для розвантаження товару на деяких вулицях. Для підтримки цих змін в Осло також додають нові маршрути громадського транспорту та знижують вартість квитків. 

Безумовно, був і спротив, особливо з боку автомобілістів та власників бізнесу. Були побоювання, що місто стане привидом. Але представники влади запевняють: після ліквідації парковок у центрі стало на 10% більше пішоходів, ніж за рік до того. І це тільки початок. Норвежці хочуть змінити принципи проєктування нових районів та комунікацій так, щоб їхні жителі могли обходитися без машин.

Попри те, що Пекін вважають одним із найяскравіших прикладів токсичної атмосфери, за останні роки місто має чималий прогрес у очищенні повітря. Наприкінці ХХ століття основними джерелами забруднення були спалення вугілля та автотранспорт. За наступні 15 років влада Пекіна оптимізувала енергетичну інфраструктуру (з акцентом на чистіше паливо та управління вугільними котлами) та почала контролювати викиди з транспорту. Станом на 2017 рік рівень дрібнодисперсного пилу в повітрі знизився на 35%, а рівні решти забруднювачів упали наполовину. Незважаючи на це, забруднення досі значно перевищує норми, встановлені ВООЗ. Тож у Пекіні продовжують посилювати обмеження та моніторити джерела забруднення й кількість викидів.

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Пекін

Сингапур наприкінці зими 2019 року удвічі збільшив акциз на дизельне паливо. Це останній захід у рамках довготривалої системи зниження кількості авто в країні. Мати власну машину тут дорого — діє система націнок залежно від рівня викидів. Плюс власникам потрібне спеціальне свідоцтво — таким чином контролюють кількість автівок. Водночас створюється противага — широка мережа швидкісних залізничних перевезень та нарощення автобусного парку, а також велоінфраструктура.

Рівні забруднення зашкалюють і у Бангкоку (Таїланд). Уряд відреагував швидко, обмеживши автотранспорт, направивши поліцію на перевірку викидів із промислових об’єктів та випустивши літаки для засіювання хмар. Це хороший початок, але термінові заходи згодом повинні доповнитися довгостроковою стратегією.

Як уже було згадано, у Парижі є ситуативна практика скасування оплати у громадському транспорті. У Таллінні та деяких інших округах Естонії проїзд безкоштовний для резидентів міста. Така ж практика є у Дюнкерку, Темпліні, Хасселті. А наступного року до них приєднається Люксембург. 

Країна, як відомо, невеличка, тож доволі низький тариф у 2 євро покриває майже будь-яку поїздку. Але влада все ж сподівається, що така міра стимулює місцевих жителів та туристів користуватися громадським транспортом.

Гроші: кнут чи пряник?

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Київ

Ще один інструмент впливу на національному рівні — екоподатки, які накладають за шкідливі для довкілля дії. Це, наприклад, податки на використання та видобуток викопного палива, вирубку лісів, шкідливі стоки та відходи, реєстрацію транспортних засобів тощо.

Свіжий приклад — кліматичні податки для авіакомпаній. У 2018 році такий запровадили у Швеції — за політ всередині країни та ЄС треба було доплачувати 5,5 євро, а на інші континенти — у 4-7 разів більше. У 2020-2021 роках такі податки планують запровадити Німеччина, Франція та Нідерланди. Відчутно це вдарить по лоукостах та їхніх відданих користувачах: квитки по 10 євро до цих країн, імовірно, зникнуть. Отримані таким чином кошти можуть спрямувати на здешевлення залізничних перевезень.

В Україні також є податок на забруднення навколишнього середовища. Із 1 січня 2019 року ставка екологічного податку за викиди двоокису вуглецю (СО2) стаціонарними джерелами була підвищена з 0,41 грн/т до 10 грн/т. Але заковика у тому, що ці кошти використовуються неефективно.

Теоретично, податок має економічно стимулювати підприємства до зменшення шкоди від їхньої діяльності. Вітчизняні ж підприємства часто не в змозі самостійно перейти на енергозберігаючі технології та модернізувати виробництво. Щоб пройти усі перевірки, вони занижують обсяги шкідливих викидів на папері, а не в реальності. Так і виникає ситуація, коли за статистикою та державними даними все в нормі, а люди чомусь задихаються.  

Підвищення ставки податку без запровадження прозорого механізму використання коштів на енергоефективні заходи для промисловості не сприяє зменшенню викидів парникових газів. Треба шукати й інші можливі моделі підтримки модернізації промислових об’єктів із боку держави чи різноманітних донорів. 

Немає в Україні й системи значних штрафів та покарань за шкоду довкіллю, зокрема і забрудненню повітря. Процес реформування природоохоронних служб у Державну екологічну інспекцію просувається дуже повільно. Штрафи у законодавстві, звичайно, є. Але, по-перше, вони мізерні та не дуже стимулюють відмовитися від шкідливої діяльності. По-друге, порушників доволі важко притягнути до відповідальності.

І що ж нам робити?

Вдихни життя: як очистити повітря у мегаполісі

Київ

Так, штрафи та невсипущий контроль — важливий елемент відповіді на це питання. Проте неправильно вводити їх, не забезпечивши людям альтернативні виходи із ситуації.

Украй незадовільний стан громадського транспорту — головний аргумент автомобільних адептів Києва. І хай вони марнуватимуть години свого життя у заторах, зате із комфортом та сидячи, а не у консервних банках із табличками «маршрутка номер ХХХ». Насправді, маршрутки стали рятівною паличкою для транспортної системи столиці за часів розрухи 90-х. Зараз це радше милиці, які тріщать від різкого збільшення населення міста та його сателітів. 

Парк громадського транспорту періодично оновлюється, зокрема за кошти Світового банку. Але не дуже розширюється: більш застарілі машини списують, а менш «літні» часто просто «нудьгують» у депо. У 2014-2015 роках на основі транспортної моделі міста компанія А+С Україна експерти Світового банку надали місту низку пропозицій. Вони стосувалися зокрема і розвитку мережі комунального транспорту — нових маршрутів і навіть нових видів транспорту (трам-трейн по малому кільцю із Троєщини на Солом’янку). Втілено було дуже небагато.

Нинішній мер Києва Віталій Кличко пишається великою кількістю реконструйованих парків. Але реконструкція парку у столиці часто є синонімом «закатати у плитку та бетон», а не «висадити тисячу дерев». Зелені зони на міжквартальних ділянках поступається місцем новим висоткам. Та й не тільки там — чого варті Протасів Яр, озера на Осокорках, Совські ставки, урочище Горбачиха…

Для покращення ситуації не потрібні масштабні проєкти. Принаймні на перший час буде достатньо точкового, але ефективного впливу. Такими методами Жайме Лернеру, чия книга «Акупунктура міста» дуже надихає автора тексту, вдалося вдосконалити бразильську Курітібу. Впевнена, і не тільки йому на всій планеті. Можна почати з одного нового автобусного маршруту, однієї приведеної до ладу пустки, пішоходизації однієї вулиці тощо.

Варто зазначити, що подібні кроки є. У багатьох випадках завдяки об’єднаним зусиллям небайдужих містян. І тут наступні елементи, без яких нічого не запрацює, — системна дія, політична воля влади, відповідальність та відкритий діалог із громадянами.

Ці якості чудово було би продемонструвати, створивши відкриту міську систему моніторингу повітря. Зараз влада орієнтується на дані від Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського, а кияни — на датчики різноманітних місцевих ініціатив та міжнародних систем.

І наостанок — критично важлива у даній ситуації громадянська та екологічна свідомість. Кожен із нас мусить знати та розуміти, яку шкоду він може нанести своїми діями довкіллю та ближнім. Кожен із нас має вимагати від влади захисту наших інтересів, які вона представляє. В екологічній сфері та не тільки.

Текст, фото Києва: Дар’я Трапезнікова