Житловий масив Троєщина — чи не найбільш стигматизований район Києва. Він вирішив житлове питання для 300 тисяч людей, а от питання дозвілля так і залишилося нерозкритим: Троєщина стала черговим спальним районом з нерозвиненою інфраструктурою.

З чого починалася історія Троєщини та які трансформації на неї чекають, дізнавалися на презентації «Феномен спального району» 22 листопада в рамках публічної програми CANactions. Лекторками були засновниці платформи TRSHCHN Анастасія Данилюк та Дар’я Придибайло-Пащенко.

Амбітний проект радянського модернізму

Історія спальних районів починається з містобудівних практик модернізму. Один з прикладів: будівництво Марсельської житлової одиниці (Unité d’Habitation) — винаходу теоретика та архітектора доби модернізму Ле Корбюзьє. 17-поверховий комплекс в Марселі має 337 квартир 23 різних типів. За тим же прототипом потім були побудовані у 1957-1959 рр. житлові одиниці в Нант-Резе, Берліні, Бриє-ан-Форе та Фірміні.

Марсельська житлова одиниця

«Якщо ви прагнете жити з вашою родиною в дружбі, тиші і спокої, серед природи, об’єднуйтеся по 2 тисячі осіб (чоловіків, жінок і дітей); входьте в будинок крізь одні двері; користуйтеся чотирма ліфтами, що вміщують по 20 чоловік, які довезуть вас в будь-яку з восьми внутрішніх вулиць, розташованих одна над іншою. Там ви будете жити в самоті й тиші; сонце, повітря і зелень заповнять ваші вікна. Діти ваші будуть грати на траві або в саду на даху будинку», — пише Ле Корбюзьє про ідею житлової одиниці.

Якщо не більше, то такими ж плідними були й радянські містобудівники-конструктивісти.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

«Протягом найближчих трьох п’ятирічок кожна родина отримає окрему квартиру», — прозвучало 1956-го року на XX з’їзді КПРС. З хрущовською постановою «Про усунення надмірностей у проектуванні і будівництві» починається будівництво мікрорайонів — програмного матеріалу радянської реальності від Оболоні та Виноградару до Троєщини.

Троєщина почала забудовуватися на початку 80-х років. Її основною задачею було забезпечити житлом та робочими місцями понад 300 тисяч людей. Метро, багато вільного простору, якісна інфраструктура, суперграфіка, що підкреслює динамічну форму архітектури — словом, ідеальний район в мріях радянських містопланувальників. Кінотеатр «Флоренція» (між іншим, останній збудований в СРСР) звести на Троєщині встигли, а от загальний проект мікрорайону і дотепер залишився незавершеним.

Як виглядає Троєщина зараз

Що ж ми отримали у спадок?

Троєщина опинилася на географічній та культурній периферії. Життя вирує у центрі Києва, а жителі Троєщини лишаються в спальному районі, що може задовольнити лише фізичні потреби — ніяк не культурні. І досі чути фразу: «Жизнь дала трещину — переезжаю на Троещину». У стереотипному уявлені район є помешканням гопників, має погану інфраструктуру та щільну забудову з мінімумом озеленення. Девелопери підтримують стару систему і при забудові не зважають на ці проблеми. Хоча якісний громадський простір та розвинена інфраструктура гарантовано піднімають престиж нерухомості.

Троєщина проектувалася з розрахунком на велику площу публічних просторів. На широких проспектах повинні були гуляти молоді родини, гратися діти. 30 років потому ми отримали лише пустки, а на тротуарах стоять машини. У району є потенціал стати простором, орієнтованим на людей. Засновниці платформи TRSHCHN кажуть: в назві ініціативи, де викинуті всі голосні, прихована ідея поки неповноцінного району з пустками—лакунами і потенціалом розвитку одночасно.

Троєщина мистецька

Навколо Троєщини є хайп. Тут знімали свої музичні кліпи MØ, Nothing but Thieves, Paolo Nutini та The Foals.

Кліп MØ — Kamikadze

Саме в тут знімали сцени радянського фільму «По главной улице с оркестром».

На фоні індустріальних пейзажів Троєщини робили фотопроекти культовий фен-фотограф Юрген Теллер та французький андеграундний фотограф Френсіс Мазює.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

TRSHCHN platform

Засновниці проекту TRSHCHN ставляться до таких проектів позитивно, але наголошують: важлива не просто екзотизація території та перетворення її на гетто. Троєщина — це перш за все дім для 300 тисяч мешканців. Займатися культурними проектами, сприяти низовим ініціативам та на місці старих стереотипів будувати образ нового району — така мета платформи.

Організація розпочала існування із фотопроекту Дар’ї Придбайло-Пащенко «Тріщина», де мисткиня рефлексувала своє життя в цьому районі. Проект був представлений в галереї «Квартира 14», заснованій в типовій двокімнатній квартирі на Троєщині.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Осмислення феномену району продовжилося з проектами «Влог молоді Троєщини» та «Пленером на Троєщині».

Така модель змін, — кажуть засновниці платформи, — може бути корисною і трансформувати й інші спальні райони в пострадянському просторі. Проблеми всюди схожі, тому ми легко можемо ділитися досвідом. Це лише один з мільйону проектів, які можуть бути реалізовані на території. Такі локальні зміни не потребують багато грошей, але можуть влучити в больові точки простору.

І нехай метро на Троєщину так і залишиться на найближчі роки примарою та приводом для жартів, проте в наших руках за допомогою локальних дій розгерметизувати район та запропонувати нові сценарії покращення життя. Як каже Йен Гейл, «спочатку ми формуємо місто, згодом міста формують нас».

Записала Вероніка Шустер