На архітектурному фестивалі PROSTONEBA своїм досвідом ділилися архітектори з різних регіонів України. Було чимало «сусідів», чиї проекти прямо між собою не пов’язані. Але з огляду на місцеву специфіку вони мають певні спільні риси та формують загальне уявлення про те, як можна чи хочеться трансформувати публічний простір у конкретному місті. Пропонуємо конспект фестивальних виступів дніпровських архітекторів Олексія Образцова, Сергія Філімонова та Наталі Каширіної.

Середовище для життя

У Дніпрі, так само, як і у багатьох інших містах України, ламається чимало списів навколо нових будівництв у центрі. Тут немає цілісного в архітектурному та історичному плані історичного центру. Для деяких архітекторів різноманіття стилів і дат – аргумент на користь точкової забудови ХХІ століття. 

Сучасні фахівці багато дискутували про концепцію Великого дніпровського ансамблю, яка народилася близько півстоліття тому. Тоді місто почали сприймати не лише як площу, розділену магістралями на ділянки, а як єдиний художній твір. Концепція засновувалася на особливостях дніпровського ландшафту, а саме пагорбах на узбережжі річки.  За замислом автора ідеї Євгена Яшунського, Преображенський собор, одну з найвідоміших пам’яток міста, мала оточувати «Корона» – група будівель заввишки 150-200 метрів. Дещо нижчі будівлі (до 120 метрів) мали оточувати цей пагорб комплексом «Еспланада-100». Архітектори теперішнього Дніпра зазначили: деякі елементи задуму вдалося втілити, але в цілому ідея не спрацювала, і навряд чи реально втілити її зараз. 

Вони погоджуються: у місті має бути узгоджена концепція розбудови, а не хаотичне будівництво. Але водночас нарікають на нав’язування міністерствами обмеження висотної забудови в центрі, мовляв, для Дніпра із «уламками» історичної забудови це не зовсім актуально і спричинить лише відтік інвестицій. 

Окремі фахівці, зокрема і співвласники бюро «FILIMONOV & KASHIRINA architects» Сергій Філімонов і Наталя Каширіна, беруться не лише за проекти хмарочосів, а й за переформатування навколишнього простору, щоб гармонізувати вигляд новобудов. Так, кілька років тому був введений в експлуатацію 20-поверховий ЖК Катеринославський.

Тепер архітектори взялися за розробку рекреаційного пішохідного простору, який може стати продовженням Катеринославського бульвару. Йдеться про вулицю Південну. За планом, вона завершить ланцюжок вулиць, що пов’язують центральний проспект із Довгою Балкою, на яку вже накинули оком забудовники. 

«Окуповану» нині машинами вулицю планують закрити для транспорту, розподіливши натомість на зони пішохідного транзиту та рекреації. Модульна сітка та типи мощення зроблені за зразком Катеринославського бульвару, щоб зробити дві вулиці схожими. Проте інколи доводилося відступати від креслень, особливо під час висадки дерев, щоб не пошкодити комунікації. 

«Під час проєктування ми шукали особливі риси та цікавинки на території, щоб у оновленій вулиці згадати про них та правильно подати, – кажуть архітектори. – Виявилося, що колись тут протікала річка Половиця, яка наприкінці ХІХ століття була переведена у колектор. Тож ми облаштували струмок 150-метрової довжини на згадку про неї». Окрім «водойми» у центральній зоні бульвару розмістять дитячі майданчики із м’яким покриттям, зони «тихого відпочинку» та місця для вуличних перформансів. 

Місток між річкою та центром

Тему пішохідних променадів продовжує потенційний бульвар Княгині Ольги. Цей проєкт керівник дніпровського бюро «АрхОбраз» Олексій Образцов представив на фестивалі разом із колегами – киянином Богданом Куцевичем та тернополянином Кирилом Чуйком. Він був розроблений під час воркшопу «Публічний простір» в рамках Першого архітектурного фестивалю «Міста України-2018».

Образцов повертає слухачів до старих планів міста, показує, як поступово змінювалося сприйняття річки. Так, у першій половині ХХ століття Дніпро сприймався радше як транспортна артерія, поруч «виростали» різноманітні промислові підприємства. У наступні півстоліття архітектори розгледіли там зону, яка може бути корисною та привабливою для містян. Тож для встановлення зв’язку між центром та Дніпром на набережній була спроектована низка громадських просторів – точок тяжіння. На жаль, не усі вони були реалізовані, тож і набережна досі не стала єдиним рекреаційним простором. Утім, архітектори і сьогодні вважають важливим містобудівним завданням поєднання центру міста та проспекту Яворницького із Дніпром комфортними бульварами. У якості прикладу вони спробували поєднати ринок «Озерка» та парк Лазаря Глоби із набережною та річковим вокзалом, створивши бульвар на вулиці Княгині Ольги. 

Група, яка працювала над проєктом, спочатку вивчила місцевий контекст, історію важливих об’єктів на цьому маршруті, а також спостерігала за місцевими мешканцями, які користуються вулицею, та безпосередньо їх опитувала. Виявилося, що сама вулиця є транзитною для транспорту. Пішоходи всіляко її уникають через запаркованість, відсутність безпечних переходів, якими можна зайти та вийти на бульварну частину. До того ж, ця зелена «стежка» не виводила людину до води, бо перепонами на її шляху стали магазин АТБ та автоцентр Volvo. Біля річкового вокзалу проходить естакада, яка теж певним чином перешкоджає прямому доступу до річки. 

Проєктанти вирішили дещо перекроїти транспортну схему: відвоювати у автомобілів не тільки «парковку на тротуарах», а й по одній смузі з кожного напряму руху. Громадський транспорт у вигляді трамвая залишатиметься обов’язково. Пішохідну частину бульвару в районі Вокзальної вулиці планувалося зробити безперервною, щоб пішоходи зайвий раз не перетинали проїжджу частину. Біля згаданих магазинів на перетині з вулицею Ярослава Мудрого дорогу теж планувалося звузити, а бульвар продовжити, повернувши так, щоб він таки «дійшов» до ріки в обхід будівель.

Загальне просторове рішення включало в себе нове освітлення, комфортні лавиці, оновлене озеленення, велодоріжки, зручне облаштування для маломобільних груп населення. Проєкт також передбачав залучення до взаємодії місцевої спільноти. Тут мав з’явитися простір для інсталяцій, велика шахова дошка для тих, хто освоює правила гри у місцевій школі, тощо. Знайшлося місце і для мистецтва: в одному із будинків уже розміщена галерея, а те, що залишилося від промислових комплексів, можна перетворити на арт-об’єкти. 

Естакаду біля річкового вокзалу спочатку хотіли знести, але потім вирішили перетворити на новий публічний простір, перенаправивши звідти потоки машин на інші смуги. До новоствореної площі Десантників обов’язково додали б наземні пішохідні переходи, оскільки підземний у тому районі існує, але у місцевих він ніколи не користувався популярністю. 

«Ось так можна переформатувати простір без жодних знесень та перебудов, лише дорожньою розміткою та світлофорами, – підсумував Образцов. – Такі заходи, як той воркшоп, дозволяють обдумати з точки зору стратегії, до чого прагнуть наші міста, як їм допомогти у розвитку простими засобами. Це місце дісталося нам за жеребом. Але так співпало, що невдовзі я отримав замовлення на проект реконструкції річкового вокзалу». 

Будівля, введена в експлуатацію наприкінці 1980-х, нині розподілена між різними власниками, частково закинута та занедбана. Сама по собі вона є цікавою хоча б тим, що розташована перпендикулярно до берегової лінії, тобто, частина стоїть на воді, тримаючись на балках, аналогічних мостовим. Замовник хотів не просто перетворити споруду на бізнес-центр на воді River Side із терасою з неймовірними краєвидами, а взагалі – привернути увагу дніпровської громади до будівлі та її відродження, зберегти функцію річкового транспортного вузла та наділити новими функціями.

Проєктувальники вивчили архівні дані та креслення, дослідили будівлю та зміни її стану протягом років, створили її тривимірну модель. Це допомогло наблизити вигляд оновлених фасадів до початкового замислу, а внутрішній простір споруди зробити гнучкішим у трансформаціях під час використання. 

Взимку Олексій Образцов презентував проект журналістам та громадськості, акцентувавши: благоустрій прилеглої території та поєднання із бульваром Княгині Ольги комфортними пішохідними зв’язками може забезпечити повноцінне використання та навіть розквіт цієї території. Але поки що позитивних зрушень немає.

Цирк і його вогні: єдність та функціональність

Ще один проект, презентований Сергієм Філімоновим та Наталею Каширіною, теж розташований біля Дніпра. Йдеться про «Вогні цирку», розважальний комплекс на Січеславській набережній. Тут колись працював ресторан-казино «Білий рояль», тепер будівля, яка є частиною стилобату цирку, пустує. 

Дніпровський цирк, яскравий зразок радянської архітектури, знаходиться біля передмостового транспортного вузла в центрі міста. Повз нього пролягає шлях до набережної, але простір навколо будівлі погано організований. У різний час сюди намагалися додати інші функції, але безуспішно. У фокусі проєкту – невелика будівля поруч із цирком, але автори охоплюють і усю площу.

«Треба було балансувати між побажаннями замовника та думкою громадськості. Ми мали пояснити замовнику, що це знакове місце, що він виграє, якщо розкриватиме потенціал і цирку також. А місту – що не можна залишати так як є, інакше простір тільки занепадатиме»,

— кажуть архітектори.

Тож «Вогні цирку» у проєкті із комерційного об’єкта приватного інвестора розрослися до комплексної реорганізації публічного простору, стали спробою розкрити дніпрянам потенціал цієї території. За словами архітекторів, новий комплекс дозволить розширити сценарії проведення часу в цій зоні та не сприймати її більше як транзитну площу.

Стилобат автори вирішили припідняти, додавши додаткові простори та пандуси. У цокольному поверсі розмістяться клуб та караоке, а також окремі кухонні та складські зони. На першому поверсі – власне кафе із кухнею, дитяча кімната, підсобні приміщення. На даху – сезонний бар із видом на Дніпро. Кожен поверх матиме окремий вхід із різних рівнів. Нагору можна піднятися сходами, розміщеними з ближчого до цирку боку будівлі. Ці сходи можна використовувати як простір для публічних заходів. Скляні фасади відкриють відвідувачам кафе краєвиди, а граніт в оформленні та мощення на площі візуально пов’яжуть нову будівлю із цирком. 

Територія навколо цирку з бетонної пустелі у проєкті перетворюється на зелені оази. Невисокі дерева, зони відпочинку, фонтани, вуличні скульптури, дитячі майданчики… Практичний замовник волів би бачити чималу парковку, але архітектори переконували: цю територію слід залишити у користування містянам, це працюватиме і на користь нового закладу. 

Імовірні терміни реалізації проекту – найближчі півтора роки. Автори кажуть: треба ще попрацювати із архівами, віднайти ідеї, сподівання, смисли, які закладалися при проектуванні цирку та площі навколо. Можливо, частину із них вдасться втілити у новій концепції.

Записала Дар’я Трапезнікова