Поки половина планети змітає з полиць супермаркетів туалетний папір, а інша страждає через закриті (анти)кафе, ми вивчаємо історію карантинів, добровільного чи примусового усамітнення та способів, якими людство боролося з головними своїми ворогами в цей час – нудьгою, панікою та безсиллям.

Що би робили наші видатні предки, якщо б їх застав карантин COVID-19?

Гіппократ

Визначив би тривалість ізоляції

Ми не знаємо, чи сидів на карантині сам «батько медицини». Але, зважаючи на свідчення, що він особисто приймав хворих пацієнтів і наполягав на соціальній ізоляції у разі підозри на зараження, думаємо, що так, і не раз.

На думку Гіппократа та його колег і співавторів фундаментальної медичної праці «Hippocrates corpus», захворювання поділялися на ендемічні (ті, що існують всередині суспільства) та епідемічні (занесені ззовні). Тому він радив тримати мандрівників, що прибули з місць поширення хвороби, в ізоляції. Гіппократ був переконаний: якщо за сорок днів у людини не виникло гострих симптомів захворювання, вона є безпечною для оточення [1].

Читайте також: Світло та стерильність: як туберкульоз змінив архітектуру

Число сорок, як і число сім, і він, і його однодумці-філософи, вважали значущим для здоров’я людини. 4х7 складало 28, тобто один менструальний цикл, 40х7 давало 280, тобто термін вагітності жінки. Тому 40 днів обрали цілком достатнім періодом для «народження» хвороби [2].

Пізніше, до речі, на це ж саме число наклалися біблійні мотиви (сорок днів поста Христа), і той же термін був застосований для торгових кораблів, що прибували до Венеції у XIV сторіччі. Навчені гірким досвідом ледь пережитої чуми, венеційські дожі вимагали дотримання quarantinario – сорокадення. Пізніше, коли загроза епідемії пішла на спад, термін зменшили до тридцяти днів, але назва збереглася і донині [3].

Марк Аврелій

Зрозумів би, що навіть хвороба краща за політичні інтриги

Під час правління Марка Аврелія (чиє повне ім’я Марк Аврелій Антоній) йому двічі пощастило, а двічі – ні. Епідемія віспи (чи то кору), що почалася під час його правління, забирала на день понад дві тисячі життів мешканців Риму. Від епідемії помер і Луцій Вер – колега-імператор (тоді у Римській імперії їх було двоє), лишивши Маркові всю повноту влади. Невідомо, чи врятував Марка Аврелія карантин, якого він дотримувався, але факт лишається фактом – йому пощастило вижити й успішно правити далі. Але й не пощастило теж, бо цей жахливий період в історії Риму навіки запам’ятався як «Антонієва чума» (за його другим іменем). Бідолашний Луцій усе ж уник причетності. [4]

Читайте також: Урбан-лікнеп: санітарні норми у населених пунктах

Проте навіть одноосібне правління виявилося геть не настільки прекрасним, як можна собі уявити. Пізніше у своїй книзі «Роздуми», що була напівщоденником-напівкредо, Марк Аврелій писав, що навіть смерті та хвороби навколо нього вражають менше, ніж фальшивість, злостивість та відсутність емпатії у його оточення. І навіть перед смертю, багато років потому і з природних причин, прославлений імператор просив плакати не за ним, а за тими, хто хворіє і помирає.

Пережита епідемія та карантин сильно вплинули на особистість Марка Аврелія, якщо судити по його книзі. Цей досвід ще більше навернув імператора до філософії стоїцизму та змусив вище цінувати людські життя, здоров’я та щирі стосунки. [5] Самоусвідомлення – це не менш важливо, аніж наукові досягнення. Будьмо як Марк Аврелій та розберімося ж нарешті, чого ми хочемо від життя. Карантин – вдалий час.

Да Вінчі

Спроєктував би епідеміологічно безпечне місто

Якщо ви думаєте, що концепція «розумного міста» – це новітній винахід, ви сильно помиляєтеся! Леонардо да Вінчі спроєктував подібне 500 років тому. Він був щиро вражений епідемією бубонної чуми (тією самою, що подарувала людству слово «карантин») та присвятив багато часу розробці ідеального з точки зору санітарії та епідеміологічної безпеки міста. Да Вінчі прагнув, щоби людству більше ніколи не довелося страждати від хвороб настільки ж сильно, як у його час, тож детально описав, як цього досягти, у своєму Codex Atlanticus (або Атлантичному Кодексі) [6]

Читайте також: Что такое «идеальный город»: концепции от Античности до XVIII века

«Ідеальне місто», на думку да Вінчі, мало бути збудоване за принципами класичної архітектури та сучасної урбаністики. Геній Відродження продумував, як збільшити кількість сонячного світла та свіжого повітря на вулицях міста (вони вважалися основними чинниками для зміцнення здоров’я). Він розробив план підземних каналів із протічною водою, що використовувалися би для доставки вантажів (аби не захаращувати пішохідні вулиці) та були джерелом свіжої води для потреб будинків. Так само під землею проходили би і траси для вантажного транспорту, а широкі вулиці (такі ж широкі, як і будинки обабіч, щоби уникнути повного блокування шляхів евакуації у разі землетрусу) були би центрами соціального життя.

Вентиляція, сонячне світло та постійний доступ до протічної чистої води Леонардо визначав як базові чинники для запобігання епідеміям. Усі ці принципи він вивів, спостерігаючи за лікарнями (lazzaretto), де медики застосовували їх для пришвидшення одужання хворих. [7]

Вільям Шекспір

Написав би «Короля Ліра»

Прихильники та прихильниці творчості Шекспіра, мабуть, помітили, як часто у його творах з’являються відсилки до чуми. Частина із них стала крилатими висловами. Можливо, на його світосприйняття і творчість так вплинув пережитий ним під час чуми карантин? Або він просто, як зараз кажуть, вирішив «хайпонути» на гарячій темі?

Найдраматичніші п’єси Шекспіра «Леді Макбет», «Король Лір» та «Антоній і Клеопатра» справді були написані саме тоді, коли влада Лондона зачинила театри, щоби не збирати людей у тісних і погано вентильованих приміщеннях та не розповсюджувати хворобу далі. [8]

Читайте також: «Будь-які театральні закони можна порушувати». Інтерв'ю з засновником «Театру на Чайній».

Карантин також допоміг драматургові позбавитися головних конкурентів – іншої трупи, яка була молодшою, безтурботнішою та соціально активнішою. «Пересидівши» спалах епідемії, Вільям Шекспір зі своєю трупою «The Kings Men» вийшов на спустошений ринок, завоювавши його цілковито. Але ще довго після цього трагічного року в його творах – навіть у історії Ромео та Джульєтти, де трагедія геть в іншому, – з’являлися відсилки на чуму, карантин і заходи безпеки, пов’язані з ними.

Сер Ісаак Ньютон

Відкрив би три своїх закони

На що лише не здатна людина, коли їй не заважають працювати! Так, сер Ісаак Ньютон, у своєму добровільному усамітненні під час епідемії бубонної чуми лишився наодинці зі своїми думками, експериментальним обладнанням і недооформленими ідеями. Саме цей час став вирішальним для формулювання тих самих фундаментальних трьох законів класичної механіки, які ми й досі вчимо у школах.

І це було не єдиним його відкриттям. Перед карантином Ньютон якраз працював над розкладанням сонячного світла на спектр. Намагаючись зрозуміти цю таємницю (яким чином біле світло перетворюється на веселку) він перетворив свою кімнату у заміському будиночку в Лінкольнширі на лабораторію. Установивши призму на підвіконня, він щодня занотовував, у який час та під яким кутом на призму світило сонце, які кольори з’являлися на стіні навпроти. Кілька тижнів таких спостережень – і вчений відкрив закони рефракції, на яких побудовано усю сучасну оптику.

І, звісно ж, саме в Лінкольнширі росла та сама славнозвісна яблуня, плід якої і наштовхнув сера Ньютона на думку про земне тяжіння. Забудьте легенду про яблуко, що впало йому на голову, – зараз є більш актуальна (і що важливо – правдива) історія про те, як карантин став, за згадками самого Ісаака, «найпродуктивнішим періодом у його житті». [9]

Текст: Дар’я Цепкова

Читайте також: Железные аргументы философов: не облаками едиными

Джерела:

[1] The concept of quarantine in history: from plague to SARS.Gian Franco Gensini, Magdi H. Yacoub, Andrea A. Contia

[2] What is ancient Greek medicine? Yvette Brazier

[3] Awful Moments In Quarantine History: Remember Typhoid Mary? Eleanor Klibanoff

[4] Dio Cassius, LXXII 14.3–4

[5] Marcus Aurelius. Meditations

[6] A Complete Digitization of Leonardo Da Vinci’s Codex Atlanticus

[7] Clean, Safe, and Tidy: This Is the Smart City That Leonardo da Vinci Dreamed Up 500 Years Ago. Juan Samaniego

[8] Shakespeare Wrote His Best Works During a Plague. Daniel Pollack-Pelzner

[9] Sir Isaac Newton’s Self-Quarantine. Jeff Jacoby