1 листопада в Українському інституті майбутнього (Київ) відбулася презентація звіту «Міста 2030: модернізуйся або вимирай», присвяченого майбутньому українських міст в епоху глобальних технологічних та соціальних викликів.
В рамках заходу автори звіту – експерти та дослідники процесів урбанізації – поділилися своїм баченням урбаністичних проблем в Україні та шляхів їх вирішення. З дозволу Українського інституту майбутнього публікуємо доповідь Олени Дронової, доцента кафедри економічної та соціальної географії КНУ ім.. Т. Г. Шевченка.

Моя доповідь сформувалась відразу на основі фрази «Модернізуйся або вимирай». Мене лякає слово «вимирай» і в мене є три тези, які я хочу сьогодні донести.

Перша – міська політика держави.

Ми говоримо про місто, про домівку людей, які в нинішній ситуації виявились заручниками простору. Або заручниками долі. Чому я так кажу? Бо 55% населення України проживає у стагнуючих, згасаючих поселеннях. У своєму дослідженні Григорій Підгрушний виокремив динамічні, згасаючі, стагнуючі [поселення – прим. ред.]. Так, дійсно, 42% населення України проживає у селищах міського типу, у малих та середніх містах. Багато тих, чиї батьки були переселені, інколи навіть примусово, до цих міст при створенні так званого єдиного господарського комплексу Радянського Союзу.


55% населення України проживає у стагнуючих, згасаючих поселеннях.


Коли створювались оці промислові підприємства, наприклад, гусениці від танків збирали під Житомиром, а самі конструкції – десь під Ростовом. Тому звичайно більшість українських міст є монофункціональними. Таких в Україні понад сто. Вони втрачають свою містоутворювальну базу і знаходяться у дуже важкій ситуації. Вони були створені у середині минулого сторіччя, тобто 50-70 років тому. Розпався Союз – і ці міста нікого не цікавлять. Мешканці або переїздять до міст, які динамічно розвиваються, це у кращому випадку, у гіршому – за кордон. 621 село втрачене в Україні з часів здобуття незалежності.


621 село втрачене в Україні з часів здобуття незалежності


У великих містах, куди переїжджають ці люди, також виникають проблеми. Ми бачимо приклад Києва. Це перенаселення, зникнення зелених зон, забудова громадських просторів. Цей постійний міграційний потік посилює розбалансованість міської системи. Таким чином, проблеми виникають і у малих, і у великих містах.

Ще на початку ХХІ століття у країнах ЄС почала формуватися пряма, експліцитна міська політика, яка цілеспрямовано, на державному рівні, реалізує задекларовану державою політику щодо розвитку міст через спеціально створені органи, через законодавство, відповідне фінансування. З 2010-го року це вже абсолютно сформований інструмент. Політика держави активно діє в унісон з регіональною політикою.

Територіальний порядок денний ЄС до 2020-го року встановлює пріоритет просторового розвитку Євросоюзу. Серед цих пріоритетів головними є поліцентричний та збалансований територіальний розвиток, а також інтегрований розвиток міст. Індикатори саме такого пріоритету можна знайти майже в усіх національних політиках.

Наприклад, у Німеччині вживається термін «децентралізована концентрація». Її мета – зміцнення та розвиток центральних міст та локальних ресурсів в регіонах, віддалених від метрополітарної зони, що спрямовано на зменшення однобічного акценту групи зростаючих регіонів. Поліцентричність і збалансованість. Фінансується європейська політика з Європейського фонду регіонального розвитку. За 2014–2020 роки фінансування інтегрованого розвитку міст становило 10 мільярдів євро. Близько 750 міст вже реалізовують ці інтегровані стратегії. Ще є Європейський соціальний фонд, Фонд гуртування, Європейська мережа спостереження за територіальним розвитком та згуртованістю. Загальний бюджет на 2014 – 2020 роки становить 48,5 мільйонів євро.

Україні вкрай необхідна цілеспрямована міська політика. Вона повинна спрямовуватись на те, щоб створювати нормальні умови життя для людей у малих містах, середніх, великих містах, селищах міського типу: підняття локальної економіки, створення робочих місць, забезпечення закладами соціальної інфраструктури. Це дуже важливо і повинно регулюватися на державному рівні. Удосконалення системи міського розселення є однією з найважливіших і найпріоритетніших проблем, і вона не може відбутися за відсутності відповідної регіональної міської політики.

Друга моя теза – поєднання науки і управління.

Міста та їх системи є надзвичайно багатогранними утвореннями. Різні науки вивчають міста: соціологія, економіка, містобудування, архітектура, географія. В цьому аспекті важливим є те, що різні наукові школи свої дослідження, як правило, виводять на наукові конференції та наукові публікації. На сьогодні наука і процеси управління розірвані й не знаходять точок дотику. Вкрай важливо встановити контакт між науковцями та управлінцями. На кафедрі економічної географії вже фактично сформована школа вивчення трансформації міського простору. Вже є необхідні напрацювання. Науковці можуть і хочуть працювати з громадою, урядом, муніципалітетом.

Моя третя теза – які підходи застосовувати до модернізації міст.

Ми часто сперечаємось, чи це має бути модернізм, конструктивізм, чи новий урбанізм. Думаю, що питання вибору між цими двома течіями не є правильним. І конструктивізм, і новий урбанізм у своєму зародку несли високогуманні ідеї, цілі. Результати відрізняються. Це відбувається, коли вольовим перстом зверху приймаються рішення при розрахуванні природної еволюції розвитку міст та бачення громади щодо свого району, кварталу, будинку.


І конструктивізм, і новий урбанізм у своєму зародку несли високогуманні ідеї, цілі.


Мені подобається новий урбанізм, але для Троєщини ми не можемо будувати місто нового урбанізму. Тому має бути більш гнучкий підхід, який застосовує різні підходи і враховує природну еволюцію міст. Коли ми будемо поширювати знання й докладати зусилля для їх застосування, можливо, міста не вимиратимуть.

Віктор Андрусів, директор Інституту майбутнього:

Сьогодні багато згадується інтегрований розвиток. Колись ми з Григорієм Мельничуком переклали Стратегію Берліна-2030. Це якраз продукт, який повністю створений саме за цією моделлю. Маю відзначити, що сьогодні українські міста реалізовують такі проекти. До речі, Григорій зараз відповідає за подібний проект створення інтегрованої концепції у місті Житомирі. Ми дуже поспішали зробити цю доповідь до міжнародного саміту мерів.


Читати далі: Як українським містам вирішити проблеми з транспортом: 10 принципів Дмитра Беспалова