Як організатори масштабних культурних подій балансують між спричиненими пандемієюобмеженнями, запитами глядачів і бажанням працювати на повну потужність

Коронавірус став викликом для багатьох індустрій. Хтось втримався у звичному режимі, а комусь довелося повністю переналаштовуватися та швидко шукати нові засоби для існування. До другої категорії належить культурна галузь. Через санітарні вимоги усі масові заходи були заборонені (а їх на весну та літо було заплановано чимало).

Ті, кому довелося скасовувати давно узгоджені офлайн-програми навесні, або змінили дати, або обрали онлайн-формат, як наприклад Міжнародний фестиваль документального кіно Docudays UA. Оргкомітети літніх подій обережно запускають офлайн-заходи для обмеженої кількості відвідувачів. Серед таких сміливців і ARCHIKIDZ! — всеукраїнський фестиваль архітектури для дітей. Цьогоріч він тривав майже три тижні в одному із павільйонів ВДНГ.

Довше, тихіше, продуктивніше

Це не просто фестиваль, а і програма архітектурної освіти Національного центру «Мала академія наук України». Її головним завданням вважається збагачення  шкільної  програми  вивченням предметів крізь призму  архітектури.

ARCHIKIDZ! розпочав свою історію у 2017 році. Але 2020 рік зустрів команду новими викликами. «Раніше наш фестиваль тривав 2 дні, під час яких на одному майданчику одночасно працювали 20 команд. Цьогоріч вирішили зробити його набагато довшим. Справа в тому, що через санітарно-епідеміологічні обмеження ми не можемо збирати більше ніж 10 дітей на одній локації. Тому, щоби попрацювати із 20 командами, ми вирішили провести захід на 20 днів: новий день — нові учасники», — розповіла директорка фестивалю Ольга Глініна.

За цей період, із 27 червня по 23 липня, діти від 7 до 12 років могли долучитися до безкоштовних майстер-класів і відчути себе архітекторами та містопланувальниками.  Загальною темою фестивалю-2020 була «Природа у місті. Жити разом», тому серед проєктів можна побачити альтернативний комплекс ВДНГ, місто на воді, вертикальні дитячі майданчики посеред парку тощо. Кураторами юних талантів традиційно стали сучасні архітектори, урбаністи та дизайнери, зокрема Катерина Бабушкіна, Ігор Редкін, Сольмаз Фуляди, Євген Засуцький, Володимир Висоцький, Андрій Каранда й інші. Дорослі професіонали намагалися вести продуктивний діалог із дітьми, які тільки починають досліджувати місто. Щодня їм допомагали волонтери — студенти Київського національного університету будівництва й архітектури.

Ігор Редкін, який був одним із вчителів і головних архітекторів фестивалю, вважає, що різниця між попередніми фестивалями і «коронавірусним» форматом справді відчутна. «Раніше на фестивальному майданчику одночасно збиралося кількасот дітей. 20 команд одночасно та дуже інтенсивно проєктували згідно з наперед оголошеною темою протягом двох днів. У такому режимі атмосфера насичена духом змагання», — згадує архітектор. «Ця версія фестивалю дуже нагадала формат роботи професійних архітектурних бюро. Коли, наприклад, команди Рема Колхаса чи Захи Хадід беруть участь у архітектурному конкурсі, вони працюють окремо від колег, а потім видають унікальний готовий продукт. Так і наші учасники могли зосередитися на своїй розробці, не відволікаючися на інших дітей. Завдяки цьому вони створили дуже несхожі проєкти».

Інша головна архітекторка фестивалю, Ольга Цуркан, задоволена тим, що цього разу була можливість дати дітям ширшу теоретичну базу. «Ми мали достатньо часу на спілкування, обговорення ідей, спільними зусиллями розвивали концепцію», — каже вона. — Цікаво було взаємодіяти з дітьми, ставити їм питання та чути відповіді, бачити їхню зацікавленість. Минулого року було складно утримати фокус великої кількості учасників, цього разу камерна обстановка дозволяла їм почуватися вільніше, а отже і макети вийшли більш детальними та пропрацьованими».

Записи творчого процесу кожної групи викладалися на сторінках фестивалю у с

оціальних мережах. Таким чином діти з різних міст України також могли дізнатися щось нове із майстер-класів. Долучилися учасники зі Львова, Дніпра, Одеси та Харкова. Загалом за фестивалем спостерігали онлайн близько 20 тисяч людей. Усі охочі могли побачити роботи учасників у павільйоні протягом фестивалю.

Важливо, що після такого тривалого та масштабного заходу діяльність ARCHIKIDZ! не зупиняється. У вересні організатори оголосять дати нових онлайн-занять для дітей. Якщо епідеміологічна ситуація у Києві дозволить проводити їх офлайн, то деякі майстер-класи відбудуться на території Міжнародного дитячого центру «Артек» у Пущі-Водиці. Туди ж переїдуть яскраві декорації, що використовувалися під час літнього фестивалю.

On/off line: чи потрібен баланс?

Своїм досвідом роботи із дітьми під час культурних подій і пристосування своїх заходів до карантинних реалій поділилися і представники інших фестивалів.

Очільниця відділу комунікацій Docudays UA Дар’я Аверченко підкреслила, що цей фестиваль став першим, що мігрував у онлайн під час епідемії коронавірусу. «Усі фільми можна було переглянути на спеціальній інтернет-платформі. Щоби транслювати зустрічі з документалістами та правозахисні події, ми обладнали щось подібне до телевізійної студії у нашому офісі, — ділиться подробицями вона. — У роботі з дітьми онлайн були як плюси, так і мінуси. Ми щороку готуємо програму фільмів «Docu/Діти», на показах якої юні глядачі спілкуються із авторами. В онлайн-режимі діти залишали свої питання на сторінці фільму у нашому онлайн-кінотеатрі DOCU/SPACE, і автори відповідали там само. «DOC/САДОК» цьогоріч ми перейменували у «DOCU/ТАБІР». Там запропонували дітям від 10 до 14 років зняти документальне кіно про їхню самоізоляцію. Разом зі Школою документального кіно ми змонтували фільм із відео від 8 фіналістів». Аверченко наголошує: у 2020 завдяки онлайн-формату аудиторія фестивалю розширилася від району навколо кінотеатру та Києва в цілому до всієї України.

До карантину довелося адаптуватися ще одному заходу для дітей та підлітків —фестивалю  «Чілдрен Кінофест». Про досвід роботи команди у цей період розповів  генеральний директор фестивалю та очільник кінокомпанії  Arthouse Traffic Денис Іванов.

«У нас є традиція — після завершення навчального року ми організовуємо у 24 містах України Чілдрен Кінофест, куди приходять діти з батьками або бабусями та дідусями. Ця подія минулого року зібрала більше ніж 50 тисяч глядачів. Цього разу до онлайн-заходів  долучилося 136 тисяч глядачів. Більше ніж 22 тисячі голосували за кращі фільми, — розповідає він. — Попри те, що доступ до фестивальних стрічок був майже у всіх регіонах України, дивилися їх переважно у Києві та тих містах, де раніше Чілдрен Кінофест відбувався офлайн. І це при тому, що ми мали медіапартнерів у кожному обласному центрі та інформаційну підтримку з боку регіональних адміністрацій. На жаль, це не впливає на культуру кінопереглядів. Взагалі, за час карантину ми провели вже 5 онлайн-фестивалей, але все одно дуже хочеться повернутися у кінотеатри».

Справді, незважаючи на досі високий рівень захворюваності, серпнева афіша рясніє офлайн-заходами, зокрема й назвами відомих фестивалів. Поки важко сказати, якою стане культурна індустрія після спаду епідемії та як швидко оговтається ця галузь, але вже зараз очевидно, що успішний досвід масштабних онлайн-івентів буде дуже цінним у подальшому. Ми можемо тільки радіти, що в Україні вже є першопрохідці.

Текст: Дар’я Трапезнікова