На жаль, навіть у XXI сторіччі утопічний світ не став реальним. Міста так само руйнуються дощенту під час воєн, а їхні мешканці змушені тікати світ за очі, лишаючи позаду рештки своїх домівок. Та якщо людство досі не вміє припиняти війни, можливо, воно хоча би частково навчилося краще виправляти їхні наслідки?

Друковані будинки

Ідея швидкого зведення дешевого житла існувала ще до появи та масового розповсюдження 3D-друку. Ле Корбюзьє та Кісьо Курокава з їхніми ідеями «машини для житла» та «капсул-клітин живої істоти» створили концепцію однакових приміщень, які вироблялися одразу готовими до життя. Здавалося б, їх можна було замінити на інші, щойно виготовлені на заводі, — і власники нічого би не помітили.

Віктор Папанек у своїй книзі «Дизайн для реального світу» [1] також наводить багато способів швидкого зведення будівель. Один із них навіть схожий на сучасний метод 3D-друку купольних будівель. Щоправда, замість робота у пристрої сидів оператор, який і регулював подачу цементної суміші на нові шари будівлі.

Певний час друковані будинки вважалися або примхою екзотичних архітектурних стилей, вимушеним рішенням для незахищених верств населення, або тимчасовим житлом. Так, сучасні технології дозволяють надрукувати цілком комфортний будиночок на добу, і коштуватиме він як смартфон. Проте зараз (особливо зважаючи на останні екологічні тренди в архітектурі) друковані будинки починають переходити до мейнстріму. Так, американські будівельні компанії New Story та ICON і нідерландська Van Wijnen уже надрукували перші свої «звичайні» будинки. У Штатах це було пов’язане зі здешевленням, у Нідерландах – із нестачею цегли, але обидва проєкти вже показали себе успішними та пройшли перше випробування часом. [2]

Такі будинки вже можуть не лише вживатися у звичному сенсі, але й виглядати геть традиційно. Наприклад, професор Університету Південної Каліфорнії Берок Кошневіс (Behrokh Khoshnevis) розробив робота, що здатен надрукувати цілком звичний нашому оку будинок за ту ж саму добу. [3] Тож форма, розмір, час і навіть кошти вже не є проблемою. І новій технології почали шукати інші, сміливіші застосування.

Цей дім можна збудувати за добу. Зображення: Inhabitat

Нове життя повоєнних міст

Від будівництва таборів і поселень для біженців від війн і катастроф дизайнери й архітектори зробили очевидний крок уперед. Адже за допомогою технологій 3D-друку тепер можна не лише дати людям тимчасове житло, але й відбудувати їхнє власне.

Наприклад, урядовець із іракського міністерства Аббас Фаді Аббас Ка Демі (Abbas Fadi Abbas Ka Demi) звернувся по допомогу до китайської компанії WinSun — одного з лідерів на світовому ринку 3D-архітектури. Його супроводжували також представники Курдистанського регіонального департаменту планування. Іракський уряд серйозно зважує можливість швидкого відновлення зруйнованих ІДІЛ міст за допомогою 3D-друку. [4]

Архітектурна студія Reparametrize Studio також використовує технології, необхідні для 3D-друку. Не займаючись власне друком, команда студії створила комп’ютерну модель зруйнованих районів міста Замалка в Сирії. Відсканувавши рештки будівель, архітектори змогли відновити образ довоєнного міста, а потім на основі отриманої моделі створили новий: одночасно і впізнаваний, і вдосконалений. [5] Незважаючи на те, що студія не заявляла про наміри самостійно займатися відбудовою, створені ними моделі можуть бути дуже корисними саме для 3D-друку майбутніх будівель за цим віртуальним «кресленням».

Художнє представлення відновлення міста. Зображення: Reparametrize Studio

Відродження втраченої історії

Проте існують і більш амбітні проєкти, аніж відродження цілих міст. Після пожежі в соборі Нотр-Дам плани його відновлення створювалися десятками. Розробники гри Assassin’s Creed кілька років детально вивчали собор, щоби відтворити його як ігрову локацію, навіть запропонували передати  уряду створені ними моделі. Французька влада відмовилася: як виявилося, у них була точніша модель, створена за допомогою лазерних вимірювань. [6] Саме ця модель наштовхнула Аві Рейхенталя (Avi Reichental), виконавчого директора компанії XponentialWorks, на зухвалу думку. Замість того, щоби шукати вже неіснуючі матеріали XIV століття, можна використати 3D-друк, із міліметровою точністю відтворивши колишні обриси собору. Більше того, вцілілі матеріали, що втратили форму, можна буде використати у якості «чорнил» для такого друку, відновивши споруду максимально автентично. [7]

Для Франції це все ще лишається тільки ідеєю. А от зруйновані ІДІЛ пам’ятки Пальміри вже почали відроджувати за допомогою технологій. Звісно ж, ніщо вже не зможе повернути древні споруди та скульптури до життя, але 3D-друк дає можливість побачити те, якими вони були. Проєкт Мосул [8] зараз просить усіх відвідувачів Музею Мосула, що мають фотографії знищених ІДІЛ артефактів, надсилати їх до музею. Вони будуть використані для створення повних 3D-реплік експонатів із автентичних матеріалів. Співробітники музею кажуть, що для них відродження експозиції Пальміри є не лише питанням збереження культурної спадщини, а й справою честі. Два бюсти, що постраждали менше за інші, вже були відновлені в Італії та повернені до Мосула як «акт культурної дипломатії». [9]

Один із відновлених в Італії бюстів. Фото: Альберто Піццолі

Зараз 3D-сканування давніх пам’яток, що можуть постраждати від війни, стихійних лих або просто від часу, розглядається вже як обов’язковий крок збереження їх для майбутніх поколінь. Неприбуткова організація CyArk займається лазерним скануванням таких пам’яток по всьому світу, створенням їхніх комп’ютерних моделей та зрештою «віртуальних музеїв», де відвідувачі можуть побачити ці споруди та артефакти крізь окуляри доповненої реальності. За потреби ці віртуальні музеї можуть стати кресленнями для відновлення. Таким чином, наприклад, була створена копія Тріумфальної арки, також знищеної в Пальмірі. Її було надруковано з єгипетського мармуру і, за винятком розміру, вона абсолютно схожа на втрачений оригінал. [10]

Війни завжди завдають непоправних збитків. Ніколи і нікому не вдасться цілком виправити їхні наслідки. Проте трохи втішає, що людство продовжує вчитися це робити. Можливо, колись нам доведеться захищати безцінні історичні пам’ятки лише від плину часу?

Текст: Дар’я Цепкова
Фото обкладинки: ICON

Джерела

[1] Design for the Real World. Viktor Papanek

[2] A 3D Printed House Built in 24 Hours Costs Just an iPhone. The Education Magazine

[3] 3D printing is revolutionizing the future of cities. Modeleur

[4] Iraqi government looking at WinSun’s 3D printed homes for post-war rebuilding efforts

[5] Reparametrize Studio Envisions the Future of Post-War Smart City. ArchDaily

[6] Ctrl+S реальність: комп’ютерні ігри як музеї та заповідники. Ігровимір

[7] 3D Printing Notre Dame’s Restoration: Thinking Outside The 14th Century Box. Avi Reichental

[8] Project Mosul — Artifacts Destroyed by ISIS Will be Restored Thanks to 3D Printing

[9] Two Busts Destroyed by ISIS Return to Syria After Restoration in Italy. Amah-Rose Abrams

[10] 3D-printing is helping to restore the world’s destroyed heritage sites. Rob Smith