Лейпцизька хартія може здатися ще одним теоретичним документом «за все хороше проти всього поганого», але крім чергового наголошення на значущості сталого розвитку, у ній є кілька важливих моментів, що вирізняють її з-поміж інших угод про розвиток.

Лейпцизьку хартію «Міста Європи на шляху сталого розвитку» було затверджено з нагоди неофіційної зустрічі міністрів з питань міського розвитку і територіальної єдності, проведеної в м. Лейпциг 24-25 травня 2007 року. Через формат зустрічі, документ також носить скоріш рекомендаційний характер і може сприйматися як збірка корисних порад.

Міністри зобов’язалися розвивати як політичну ініціативу, необхідну для впровадження принципів Хартії, так і адміністративну і громадську. Загальні рекомендації звучать так:

  • Активніше втілювати в життя принципи політики інтегрованого міського розвитку. Під «інтегрованим розвитком» мається на увазі всебічний розвиток міста з урахуванням усіх можливих напрямів, без «перекосу» в якийсь бік. В Україні це актуально для міст-промислових гігантів, які утворені навколо одного чи кількох підприємств. На жаль, іноді навіть сама адміністрація таких міст забуває, що мешканці – це не додаток до виробництва. Лейпцизька Хартія ж пропонує провести детальний аналіз сильних та слабких сторін міста та визначити, що треба «підтягнути».

  • Створювати та утримувати якісні публічні зони. Важливо: не «багато», а «якісні»! Лейпцизька хартія наголошує на важливості впровадження культури будівництва і натякає, що стратегічно розміщені публічні простори можуть змінити звичні маршрути пересування містян та вдихнути життя у колись депресивні та похмурі райони. Гуляти ж можна не тільки в центрі.

  • Модернізувати мережі інфраструктури і підвищити енергоефективність. Цей пункт для українських міст потрапив просто «в яблучко». Древня проводка просто не витримує кількості електричних пристроїв на одну квартиру, тому старі будинки ризикують отримати не лише «вибивання» пробок, а й пожежі. Те саме стосується і водогонів і доріг… єдине питання: де взяти кошти на втілення в життя такого чудового пункту?
    Енергоефективність – ще одна болюча точка України. Багато хто звик гріти вулицю взимку, щоби, отримавши платіжку, бідкатися і розводити руками. Енергоефективні рішення, особливо для старих будівель, потрібні нашим містам як повітря (повітря, до речі, теж не вистачає, але про це далі, в розділі про екологію). За умови грамотної інформаційної кампанії, можливо буде навіть впоратися з цим пунктом краще ніж з попереднім – бо містяни прорахують довготривалу вигоду для своїх гаманців.
Вам буде цікаво: Урбан-лікнеп: 17 цілей сталого розвитку ООН
  • Мабуть, неочікуваною рекомендацією стане більш грамотне планування міста і уникнення скупчень житлових кварталів на околицях. Економічно, будувати хмарочоси за межею міста, щоби продавати дешеві квартири – вигідно. А от для інфраструктури, як виявилося, ні. У всіх мережах на з’єднаннях таких кварталів з містом утворюються «горлечка пляшки», що перевантажує систему. Цікаво, чи побачимо ми колись виконання цієї рекомендації?

  • Провадити активну політику інновації і освіти. Хартія стверджує, що ніякі зміни неможливі суто «згори» – потрібно виховувати ініціативних людей, що самі генеруватимуть проекти, вболіватимуть за них та активно допомагатимуть у їх втіленні. Від патерналістської моделі «хай у мера голова болить» міста мають перейти до концепції спільної справи – коли саме громада, причому громада освічена та розуміюча, що вона робить, вирішує яким буде її місто.

  • В загальноміському контексті приділити особливу увагу міським кварталам, які опинилися у скрутному становищі. Це, на мою думку, «родзинка» Лейпцизької хартії. Якщо зазвичай концепції розвитку міста ідуть шляхом найменшого спротиву, покращуючи те, що вже і так гарно, що може стати туристичною принадою, чи «зіркою» річного звіту – тут міських голів активно просять спуститися з небес на землю. А от наступні пункти пояснять – яким саме чином.

  • Стратегії підвищення цінності в галузі містобудування. Зазвичай, у «поганих» районах будується «погане» житло – з найдешевших матеріалів, з нехтуванням екологічними, будівельними та іншими нормами. Вважається, що район все одно пропащий, і заможні люди туди жити не підуть. Лейпцизька хартія застерігає від такої поведінки: витратитися на будівництво сучасного та енергоефективного житла, дотриматися норм, побудувати садочки і школи буде дешевше, ніж потім намагатися зупинити «штопор» району, що розрісся.

  • Зміцнення місцевої економіки і місцевої політики на ринку праці. Потрібно відходити від концепції «спальних» і «робочих» районів. Саме в районах що занепадають, мають створюватися нові малі та середні підприємства і робочі місця. Це дозволить місту самовідновитися. Хай на початку і важко буде вмовити підприємців переїхати зі звичних офісних кварталів – це можливо.

  • Активна політика освіти і професійної підготовки для дітей та молоді. Улюблений аргумент любителів повчати молодь таки має в собі раціональне зерно. Наявність біля дому гуртків за інтересами, професійних курсів, що справді можуть допомогти отримати пристойну роботу, вирішують одразу дві проблеми: зменшують криміногенність району та збільшують кількість фахівців на ринку праці. Не кажучи вже про таку ефемерну субстанцію як рівень щастя району.

  • Сприяння розвиненому міському транспорту за доступними цінами. Тут усе просто: людині з бідного району, що має мало грошей, важко влаштуватися на роботу чи навчання у більш престижний район – бо щодня вона має витрачати суттєву для неї суму на проїзд. Здавалося б, кілька гривень не роблять погоди, але якщо дивитися на ситуацію в масштабі хоча б місяця – стає зрозуміло, чому недосконала система громадського транспорту може зацементувати нерівність людей та поділити їх на «елоїв» і «морлоків», які рідко перетинаються, навіть живучі в одному місті.

Лейпцизька хартія цікава і добра тим, що, наслідуючи основні принципи Цілей Сталого Розвитку, вона наголошує на необхідності розвивати саме слабкі сторони. Цей невеликий документ має стати настільним для міських голів, в яких за блискучим фасадом туристичного центру ховається неприємний виворіт буденності. Вихід є. Хай нелегким і довгим шляхом. І досвід європейських міст це доводить. Чудово що українці це розуміють – на основі Хартії розробляються місцеві плани розвитку міст, такі як інтегрований розвиток Полтави чи Львову.

Читати далі: Урбан-лікнеп. Інтегрований розвиток міст в Україні

 

Текст: Дар’я Цепкова