Прямі кути та рівна сітка вулиць красиво виглядають з висоти чи на генеральному плані – проте недавнє дослідження команди з Масачусетського технологічного інституту показало, що вони роблять міста гарячішими. Розташування будинків та вулиці прямо пов’язане із так званими «міськими островами спеки». Красива та впорядкована сітка вулиць затримує температуру набагато краще, аніж звивисті вулички. На думку Earther, ці результати можуть стати корисними для урбаністів в епоху кліматичних змін. Якщо, звісно ж, вони підтвердяться подальшими дослідженнями.

Ефект міст, як теплових ловушок, добре вивчений: вони гарячіші порівняно з приміськими територіями – здебільшого через матеріали, з яких міста будують. Бетон та асфальт накопичують тепло вдень та випромінюють його вночі. Такий ефект може підняти температуру всередині міста на 5-7 градусів та стати причиною зневоднення та теплових ударів влітку.

Команда вчених з Масачусетського технологічного інституту адаптувала для вивчення міст модель, яка зазвичай використовується для дослідження атомних граток. Цю модель вони поєднали із інформацію, зібраною в місті та у передмістях та супутниковою зйомкою міського планування 22 американських міст. Пізніше цю модель розширили, дослідивши з її допомогою міста світу.
Аналіз показав, що міста, які мали структуру подібну до кристалічних граток (тобто геометрично правильну забудову), були більшими «островами спеки», аніж невпорядковані, подібні до структури скла міста. Вчені стверджують, що ця різниця виникає через можливість будинків накопичувати тепло від своїх сусідів, що стоять навпроти, а також із тим, наскільки будівлі закривають небо.
Неупереджений вчений, що вивчає атмосферу, Скотт Крайєнхоф (Scott Krayenhoff), називає це дослідження «цікавим випадком застосування технік просторового аналізу в урбаністичній кліматології». Проте він зауважує, що у дослідженні є кілька проблем: воно «здається, змішує температуру поверхонь та повітря, які не завжди залежать одна від одної та інших факторів», та що інші фактори, такі як матеріали будівель та їхня теплоємність можуть мати більше значення в деякому контексті.
Джеймс Вугт (James Voogt), географ Університету Західного Онтаріо, що також не був залучений до дослідження, написав Earther, що варто було б взяти до уваги ще й рослинність, що «має великий потенціал зміни міських температур».

Менше з тим, дослідження підіймає суттєве питання: чи завжди і для всього добра така мила людському оку геометрія?

Текст: Дар’я Цепкова