Міська планувальниця та дослідниця Яна Голубєва очолює бюро MLA+ у Санкт-Петербурзі та Москві та відповідає за інтеграцію міжнародного досвіду бюро у російський контекст. Під час своєї лекції на нещодавньому Міжнародному архітектурному фестивалі CANactions Яна розповіла про своє дослідження потенціалу розвитку різних районів Санкт-Петербурга. Публікуємо конспект її виступу. Зображення окрім першого взято з презентації проекту на сайті бюро, повна презентація доступна тут.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої


«Річні кільця» міста

Більшість великих пострадянських міст розвивалися схожим чином. Їх можна порівняти з цибулиною: кожен етап залишав певний шар, яких ми під час дослідження виділили вісім. Ядро – історичний центр із класичною сіткою вулиць ще з імперських часів. Його оточує пояс промислової забудови, що сформувався за часів бурхливої індустріалізації. Навколо заводів де-не-де зберіглася так звана «тимчасова забудова», яка певним чином випала із радянської ідеології, — «робочі селища» та приватні будинки. Далі – сталінські квартали, хрущовки, брежнєвки і, нарешті, сучасна масова забудова, розміщена вже на віддалених околицях. Більше нагадує нове місто.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої

Досліджуючи Санкт-Петербург таким чином, ми поставили собі питання: а яким має бути шар ХХІ століття? До попередніх шарів підходили з ідеологічної точки зору, а сучасна забудова – суцільний хаос. Далеко, некомфортно, немає необхідної інфраструктури. Ми намагаємося боротися із такою концепцією забудови своїми проектами. Минулого року запросили на практику студентів, щоб разом із ними попрацювати над цими шарами. Для себе ми сформулювали наступний підхід: оновлення існуючих шарів та вибудовування нових каркасів у місті. Вони необов’язково будуть вуличними, є варіанти водних, зелених каркасів, а також по лініях загальноміського залізничного чи рейкового транспорту.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Сьогодні в Росії будується близько 80 млн м2 житла в рік. У планах влади – вийти на цифру 120 млн м2 за рік. У Петербурзі за останні 5 років збудовано майже 7 млн м2 житла. Ми пропрацювали кожен шар і підрахували: якщо точково ущільнювати забудову, то в місті можна додати 77,9 млн м2 житла. Тобто, навіть за збільшених темпів будівництва 10-15 років сміливо можна працювати із наявною забудовою, не створюючи квазімісто на околицях. Розглянемо специфіку та варіанти «втручань» у кожен шар.

Подрібнити ділянки, об’єднати власників

Історичний центр Санкт-Петербурга – класична щільна мережа вулиць, у якій де-не-де є пустоти. Їх можна заповнювати будівлями із додатковими функціями, шукати альтернативні варіанти використання території. Парцеляція ділянок (поділ на дрібніші, — Ред.) та виділення землі під невеликі приватні проекти можуть додати до 10% забудови тут.

Важливо зазначити, що перед початком таких проектів у будь-якій зоні існуючої забудови потрібно розбиратися із земельними відносинами та власністю, визначати, хто той агент, який може змінювати забудову. 85% інвестицій у будівництво в російських містах – великі девелопери. Їхня робота – не той результат розвитку міста, який ми би хотіли бачити. В історичному центрі можливі ділянки під забудову будуть маленькими і складними для розробки. Класичному масштабному девелоперському бізнесу це не цікаво. Альтернативне рішення може бути схожим на так звані «баугрупи» у Берліні – колектив майбутніх власників, які отримують такі ділянки на пільгових умовах і самі собі будують об’єкт.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Так званий сірий пояс – це промислові будівлі, які оточують історичний центр. Часто вони вже не функціонують за прямим призначенням, але все ще залишаються недосяжними для людей.  У Європі муніципалітети виконують роль master developers та реорганізовують такі території. На пострадянському просторі чиновники нічого не роблять, чекають, поки власники чи інші ініціативні групи візьмуть на себе відповідальність за ревіталізацію.

Роботи тут багато, оскільки ці території невідомі людям, їх треба відкривати і досліджувати. Якщо у територій та будівель є приватні власники, то їм варто було б об’єднатися та разом сформувати доступний публічний простір. Навіть якщо просто відкрити територію та дати людям доступ до набережної, як це сталося на петербурзькому Севкабелі, або запустити туди бари, фестивалі, які оживили мінську Жовтневу вулицю, то це активізує усіх навколо. Є й інший варіант – замінити промзону новими квадратними метрами від класичних девелоперів. Якщо попрацювати над розвитком інфраструктури, то будуть прекрасні для життя райони, не треба буде йти у поля.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Зберегти специфіку, доповнити функції

Коли йдеться про реконструкцію чи додаткову забудову, то обмежуються зазвичай центром та його історичною специфікою. Рідко дивляться у сторону типових районів, але ж тут найцікавіше.

Із районами приватної забудови працювати насправді непросто. Усе ж таки це приватна власність, окремі приватні будинки, кожен зі своєю ділянкою. Їхнє знесення роз’їдає та вимиває існуючу специфіку території. А якщо якийсь девелопер намагається втиснути новобудову поміж будинків, то це вже грубе витіснення. Схожа ситуація і з так званими робочими селищами навколо промислових об’єктів. Тільки у тамтешніх будинках кілька квартир. У радянські часи вважалося, що це тимчасово, і колись замість цих будиночків зведуть новий мікрорайон. Як бачимо, з часом нічого не змінилося.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

За парадним фасадом сталінських мікрорайонів часто ховаються величезні пусті площі. Тут явно могло б розміститися більше людей. Власники квартир не думають про раціональне використання землі, адже вона їм не належить. Вони не усвідомлюють, що могли б розпоряджатися дворовим простором ефективніше, якби об’єдналися в спільноту. На своїх ділянках такі товариства цілком могли б добудовувати невеликі будинки чи офіси, зокрема й для власного користування. Але тут треба бути обережним, щоб не з’явилася якась жахлива надбудова на кшталт непропорційної кімнати над гаражем. Формування свідомого власника, на мою думку, — також одне із важливих завдань для архітектора.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Окремі з вищеописаних районів навіть мають охоронний статус пам’ятки архітектури. Це їх рятує від знесення, але водночас і заморожує розвиток. У таких місцях треба зберігати існуючі образи ідеального міського району, але і впускати туди нове життя. Не зносити будинки з історією, а точково ущільнювати, доповнювати будівлі новими функціями, можливо, створювати багатофункціональні комплекси у ключових місцях.

Великі девелопери не зможуть так працювати із містом, на це здатні лише власники, які самі ініціюють і реалізовують перетворення в навколишньому просторі. Для влади це ідеальна історія, бо їм не треба планувати за усіх, варто лише випрацювати правила гри, в рамках яких кожен зможе реалізуватися.

Межа зростання

У Росії знесення хрущовок – питання політичне. У Москві реновація небачених масштабів: близько 20% такого житла буде знесено. У інших міст таких грошей немає, і вони думають, що ж робити.

Насправді лише кілька серій будинків справді краще знести. 90% інших хрущовок може прослужити ще якийсь час і витримати додаткові навантаження. Очевидно, що тоді будували 5-поверхові будинки лише тому, що ліфти ще мало використовувалися. У таких районів дві цінності – відносна близькість до центру міста та велика кількість простору.

Замовники (реальні або потенційні) діють згідно зі своїми економічними реаліями. Архітектори можуть діяти по-іншому: не чекати замовлень, звалюючи потім вину за неякісну чи некрасиву будівлю на клієнта, а самим ставати міні-девелоперами. Тобто не лише робити проекти на замовлення, а й шукати потенційні простори для інтервенцій та пропонувати надбудови, добудови тощо.

Над хрущовками можна надбудувати ще 20-30% житла. Хоча добудовані приміщення можуть мати й інші функції – офіси, дитячі гуртки тощо. Це можуть бути і мансардні поверхи, тераси. Побутує думка, що жителі таких будинків будуть категорично проти надбудов. Але кожен випадок індивідуальний, треба обговорювати. Немало людей потерплять незручності від будівництва, якщо натомість отримають ліфт, теплоізоляцію стін, благоустрій навколишньої території.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої

З брежнєвками складніше: вони вже високі. Є прецеденти «будиночків для Карлсона» на дахах багатоповерхівок. Над цим багато жартують, але потенціал дахів справді нереалізований. І якщо б власники квартир могли домовитися, то можна було б облаштувати там зелену зону, спільний простір чи щось інше. Їхні двори вже переповнені автомобілями чи гаражами, але де-не-де все ж можна реорганізувати простір, наприклад, побудувавши таунхауси. До речі, про гаражі. Ось такі конструкції можна перетворювати на спільні місця – майстерні, коворкінги тощо. Попит на робочі простори у подібних районах нині дуже високий, адже при проектуванні такого не передбачалося, а з часом виникла нова потреба.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

І, нарешті, пострадянські мікрорайони – дуже щільна висотна забудова, рай для автомобілів. Це не комфортний для людини масштаб. Як із цим працювати економічно, я не знаю, зараз маю лише одну відповідь – забороняти. Межа, після якої механізми природного розвитку території перестають працювати, досягнута. В одному з петербурзьких районів є новобудова на 3500 квартир. Із часом там виникне велика соціальна проблема, бо така кількість людей просто не зможе знайти спільне рішення щодо реконструкції свого будинку.

Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
Кожне місто - цибулина: як доповнювати новим житлом існуючу забудову. Конспект лекції Яни Голубєвої
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Отже, і зараз, і в майбутньому архітекторам слід думати про місто, як про уже сформовану систему. Придумувати оригінальні механізми впливу, тестувати їх у різних ситуаціях, а не бездумно добудовувати нові частини. Вчитися працювати не тільки з середовищем, а й зі складними замовниками. Воювати з машинами, створювати каркаси для пересування містом без них.

Записала Дар’я Трапезнікова

Зображення: Яна Голубєва, MLA+