Знакові будинки, біля яких зупиняються, щоби зробити фотографії під час подорожі, навряд чи займають 1% міського простору. Значно більше місця відведено під обрамлення для цих акцентів — архітектуру тла, яку ще називають фоновою. На такі споруди мало звертають увагу, мало хто говорить про їхніх архітекторів, але саме вони формують загальний вигляд міста.

Про те, якою має бути фонова архітектура та чому вона теж є мистецтвом, розповів Антон Коломєйцев головний архітектор Львова, доцент кафедри архітектурного проєктування та інженерії Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка». Пропонуємо конспект його лекції.

Декорації життя: що таке фонова архітектура і якою вона має бутиНаприкінці XIX століття в Європі піднімалися питання про те, яким чином працювати із фоновою житловою забудовою. У 1909-1910 році у Відні архітектор Адольф Лосс спроєктував будинок без типового на той час декорування фасаду, який викликав справжній фурор. Одразу з’явилися карикатури, які зображали цю будівлю у вигляді піднятого каналізаційного люка-решітки, типового для тогочасного Відня. Скандальності додавало ще й те, що збудували його якраз навпроти покоїв королівської сім’ї, де зараз знаходиться музей королеви Сісі.

Такий стиль із глухими вирізаними вікнами і без декору не був новим для світу. Він перегукується з моделлю чиказької архітектури кінця XIX століття. Європейські архітектори вивчали досвід Америки, де в такому стилі будувалися не лише житлові, а й ділові квартали. Незважаючи на те, що поняття фоновості й акцентів умовне, фонова архітектура більше, ніж акцентна, говорить про те, в якому місті знаходиться людина. Зокрема і тому, що такі будівлі споруджені з традиційних для цієї місцевості матеріалів. Наприклад, якщо глянути на фотографію Амстердаму, одразу зрозуміло, яке місто зображене, тому що такий фон, притаманний тільки цьому місту.

Декорації життя: що таке фонова архітектура і якою вона має бутиТака ж ситуація із Парижем — легко впізнати його архітектурне обличчя, сформоване Османівською реконструкцією. Під час перепланування міста барон Осман «порізав» його бульварами та вулицями і сформував дуже цікаве однорідне архітектурне тло. Будівлі-домінанти займають 20-30% від загального візуального об’єму, а 70-80% відведено підтримувальній архітектурі. Звичайно, це дуже умовно, оскільки певні акценти можна виділити і у фоновій архітектурі. Наприклад, кутові будинки, які називають шіфами, що є характерними для Парижа, адже тут бульвари розташовані під різними кутами, а не ортогонально.

Фонова архітектура — це таке ж мистецтво, що має творців, у ній дуже багато думок, ідей і творчості, які можуть бути недооціненими. Тут є і свої правила. Наприклад, існує 5 аспектів фоновості. Насамперед це адекватність функції, тобто другорядна архітектура має відповідати тим завданням, які вона виконує. Якщо це житло, то воно не має бути більш кричущим, аніж громадська будівля по сусідству.

Також це вписання в габарити фону. Мова іде про масштабність і висотність, пропорції окремих елементів. Будинки мають гармоніювати із загальною структурою квартальної забудови. Хорошу фонову архітектуру вирізняє типовий матеріал, тон, колір, завдяки якому формується єдине ціле. Вдалим прикладом у цьому плані є Єрусалим. Він збудований із притаманного цій території жовтого каменю. Навіть банальна житлова шестиповерхівка виглядає привабливо та шляхетно із таким оформленням фасаду. Окремі будівлі, які доповнюють сформоване середовище, звичайно, можуть відрізнятися, якщо таким є авторський задум.

Також один із аспектів — пропорції, композиція, ритміка, яка виходить за межі єдиного об’єкту. Вона має бути притаманна середовищу як такому. І останнє — щільність, масивність фасаду, тому що дуже часто сучасні будівлі втрачають відчуття певної маси, вони виглядають надто делікатними та невагомими. Завжди має бути рівновага між глухими поверхнями та віконними дверними прорізами. У цьому і відчувається певне обрамлення, гармонійність чи то вулиці, чи то міської площі. Натомість коли це зникає, з’являються просторові провали. Навіть коли у склі відображається фасад будинку навпроти, це не зовсім той ефект, який формує комфортне середовище перебування.

Антон Коломєйцев виділяє ознаки, які роблять фонову архітектуру мистецтвом. На його думку, це завжди поєднання непоєднуваного. Це дихотомія в межах якогось фасаду та об’єкта, мімікрія, тобто подібність до контексту, і індивідуальність.

Декорації життя: що таке фонова архітектура і якою вона має бутиФонова архітектура мусить мати відбиток часу, який її породив, але при цьому і певну позачасовість. Такі будівлі живуть довго, вони можуть змінювати свої функції. В Парижі є приклади будівель, які сьогодні навмисно проєктуються універсальними. Тут одночасно зводять будинки, які можуть бути і офісами, і житлом, це дуже цікавий підхід до фонової архітектури.

З огляду на свою другорядність фонові будинки повинні мати певну простоту, стриманість, і одночасно, якщо говорити про архітектуру як мистецтво, мати привабливі деталі. Другорядність такої забудови зовсім не означає, що її можна робити абияк, вона не має бути наївною. Знову ж таки, це має бути архітектура, яка поєднує щось локальне, притаманне певній місцевості і водночас універсальне та характерне для загальносвітових процесів. Це певна типологічність, орієнтованість на ту чи іншу функцію, гнучкість.

Звичайно, фонова архітектура зовсім не анонімна, хоч її автори недооцінені. Є цілі архітектурні студії, які не проєктують театри, вокзали, аеропорти, але від того не є менш цікавими. Вони створюють фонову архітектуру, яка не кидається в очі, але насправді робить середовище значно багатшим і повноцінним. Чудовим прикладом є площа Пікассо в швейцарському місті Базель. Вона складається тільки з фонових будівель, кожна з яких є акцентом свого кварталу, тому що на площі сходиться багато вулиць. Тут добре продумані деталі фасадів. Це рядова, фонова архітектура, але кожен будинок спроєктований видатним швейцарським архітектором.

Найважливіше, для чого фонова архітектура формує єдиний цілісний простір, — міське життя. Така забудова цікава тим, що вона є класним бекґраундом всього, що відбувається. Вона служить тлом для людей, емоцій і подій навколо.

Записала Ірина Пельц