Ми читаємо захопливі описи фантастичних міст, милуємося ними на екранах чи навіть блукаємо ними в іграх. Проте за кожним прекрасним текстом чи красивою картинкою стоять сотні годин роботи, десятки відкинутих концептів та стоси історичних книг. То на чому ж «збудовані» найвідоміші вигадані міста?

Королівська Гавань, «Гра Престолів»

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

GoT концепт-арт, источник karakter.de


Столицю Семи королівств у Грі Престолів часто порівнюють із середньовічною Венецією чи Флоренцією – за теплий клімат, витонченість смаків та дещо середземноморську архітектуру. Тим дивніше звучить зізнання Джемми Джексон (Jemma Jackson), яка створювала міста для серіалу: насправді вона надихалася Раджастаном – районом в Індії [1]. Аби місто виглядало більш європейським, до стрільчатих вікон та східних елементів Джемма додала європейську черепицю, бруківку та мозаїки, схожі на ті, що вона бачила у римському Пантеоні. Задум був саме такий: показати столичну велич та зарозумілість Риму, лицарські традиції Європи (якраз замкам і укріпленням дизайнери лишили традиційний європейський середньовічний стиль), естетизм та розкіш вільних італійських міст – та при всьому цьому скупченість, перенаселення і екзотичність Індії.

Королівська Гавань не мала чіткого плану забудови – якщо в центрі міста ще прослідковуються якісь урбаністичні ідеї, то околиці розросталися надто швидко, щоби там хтось переймався такими речами. Саме у міських нетрях набагато більше прослідковується вплив Раджастану.

А от знімалися кадри Королівської Гавані у хорватському місті Дубровник [2]. Замок біля води чудово зберігся, тому знімальна команда не потребувала майже ніяких додаткових декорацій, аби передати сувору красу стін, за якими і квітне розбещена столиця. Самі ж столичні краєвиди знайшли на Мальті.

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Королівська Гавань – це місто розкошів та бідності, екзотики та традицій. Незвичне поєднання архітектурних стилів дозволяє глядачам побачити його такими ж захопленими очима, якими дивилась в першому сезоні Санса Старк.

Анк-Морпорк, «Плаский Світ»

Як і з більшістю творінь своєї уяви, з Анк-Морпорком, мегаполісом Плаского світу, письменник Террі Пратчетт не приховував, звідки він брав натхнення. Архітектуру Анк-Морпорка було створено на основі краєвидів Таллінна та середньовічної Праги – одних із найготичніших міст у світі.Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Проте деякі елементи, особливо устрій і планування вулиць та адміністративних будівель, було взято із Лондона XVII сторіччя, Сіетла XIX сторіччя і сучасного Нью-Йорка [3].

Найбільш очевидним лондонським запозиченням є ріка Анк (Ankh). Незважаючи на назву на честь єгипетського символу вічного життя, ця річка настільки забруднена, що втопитися в ній майже неможливо: те, що тече через Анк-Морпорк, вже давно не нагадує за консистенцією воду. В сучасному Лондоні вода у Темзі почувається трохи краще, проте цей опис чудово би пасував їй три сторіччя тому.

Ділення міста річкою на заможний Анк та робітничий Морпорк натякає на ще одне (і також дуже готичне!) місто, не зазначене Пратчеттом: Будапешт. Збігається навіть те, що назви берегів (Буда і Пешт) складають повне ім’я міста. Кияни та дніпряни з їх «ти з якого берега?» також можуть відчути свою спорідненість з фантастичною столицею, хоча навряд чи автор «Плаского світу» відвідував ці міста…

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Мапа Анк-Морпорк. Автор Stephen Player

А от ситуація з криміналом (та захистом прав людини) в Анк-Морпорку – це вже пряма відсилка до Сіетлу. Як ви розумієте, з безпекою і законністю у казковій столиці… не дуже. Її правитель, лорд Гевлок Вітінарі – просто списаний з корумпованого сенатора якого-небудь Ґотем-сіті (себто Нью-Йорка, якому не пощастило). Загалом, система правління патріціїв, цинізм, прагматизм і корумпованість відсилає нас до фільмів та літератури про темний бік американського управління.

А ще на початку нового століття у Анк-Морпорка з’явилося місто-побратим у Круглому Світі (тобто на планеті Земля). Террі Пратчетт офіційно відвідав церемонію побратимства у місті Солсбері, Англія [4]. Шкода тільки, що законом заборонено встановити офіційну меморіальну табличку про побратимство з вигаданим містом. Цікаво, а в Анк-Морпорку така з’явилася?

Мінас-Тіріт, «Володар перснів»

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Досліджувати світ Володаря Перснів, створений Джоном Рональдом Руелом Толкієном – одне задоволення! Кожне сюжетне рішення, кожен опис і діалог мають під собою детально описане підґрунтя. Не став виключенням і головний замок сил добра – Мінас-Тіріт.

Незважаючи на його суворий і доволі північноєвропейський вигляд у фільмі, сам Толкієн описував Мінас-Тіріт під враженням від краєвидів італійського міста Равенна [5].

Проте загальне планування міста-фортеці режисер передав абсолютно точно – єдиним відступом від канонічного опису Толкієна був виступ скелі на самій верхівці фортеці. А прототипом для локації в фільмі (як стверджується у додаткових інтерв’ю в розширеній версії) стала гора святого Михайла у Франції [6].

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Як і більшість локацій у «Володарі Перснів», Мінас-Тіріт має довгу історію, яка також відображена в його архітектурі. Так, наприклад, перший, зовнішній мур фортеці був не білим, як у фільмі, а абсолютно чорним, мов стіни цитаделі Сарумана – Ортханка. Справа в тому, що ці фортеці (як і Мінас-Моргул, цитадель назґулів) було збудовано древніми з використанням одних і тих самих знань. Стіни, що нагадували обсидіан, було майже неможливо зруйнувати ані катапультами, ані требушетами.

Також, до того як стати столицею, Мінас-Тіріт був простою фортецею – а справжнє життя кипіло в місті на великому острові перед ним, Осґіліаті. Саме Осґіліат (і його руїни в фільмі) набагато більше нагадував розкішне італійське місто пізнього середньовіччя, з його численними човнами, мостами та легкою і теплою архітектурою. Мінас-Тіріт та Осґіліат було обнесено спільною стіною, що мала назву Раммас Ехор, та яку зруйнували під час захоплення столиці. 

Важко сказати, що саме надихнуло Толкієна на опис такої гігантської фортифікаційної споруди. Здогадки фанів розходяться від культури ольмеків (привіт, обсидіан та втрачені технології будівництва!) до Великої Китайської стіни, Адріанова Вала та лінії Мажино (останні дві здогадки також мають право на існування, зважаючи на захоплення Толкієна англійською історією часів Риму та його участі у Другій Світовій війні). Шкода, що автор лишив набагато менше згадок про архітектуру його світу, аніж про мову.

Корусант, «Зоряні Війни»

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Назва столиці Республіки, планети-міста Корусант походить від латинського «coruscant» – осяйний. Мабуть, всі ми пам’ятаємо з дитинства краєвиди цього міста із «Зоряних Воєн»: високі будівлі у стилі ретрофутуризму, м’які лінії дахів та куполи парків, підсвічені заходячим сонцем, нескінченні багатошарові потоки летючих автівок… Здавалося б, концепцію Корусанту вигадали на рівному місці: просто сферичне у вакуумі (це планета, еге ж) місто-мегаполіс для космоопери.

Проте, цікавість Корусанту полягає не в його архітектурі (або не лише в архітектурі – неоднозначне ставлення Джорджа Лукаса до життя у мегаполісі та його відсилки до криміналізованого Лос-Анджелеса заслужили окремого розділу досліджень [7]). Саме принцип побудови і функціонування космічної столиці Республіки відсилає нас до іншої столиці іншої Республіки – давнього Риму.

Хоча ми не знайдемо на Корусанті тріумфальних арок та амфітеатрів, саме цей кіномегаполіс вивів на екрани концепцію «вічного міста», столиці, яка існує на вершині технологічного прогресу, і в якій прірва між багатими та бідними настільки ж глибока, як відстань від шпилів хмарочосів до їх підніжжя.

Замість окремих вілл, обнесених високими парканами, на Корусанті виступають пентхауси, закриті від решти міста непроникними куполами, а концепція інсул – будинків, де від статків і класу мешканців залежить поверх, на якому вони живуть [8] – гіперболізувалася і перетворилася на класичне місто-вулик, де багатії насолоджуються сонячним світлом на вищих поверхах, бідні працюють на величезних фабриках у підніжжі, а в катакомбах під містом та старих будівлях, які давно пішли під землю, чаїться невимовне лихо.

Звісно ж, у Римі невимовного лиха не було (сподіваємося!) – але от катакомб і навіть цілих будинків, поверх яких потім будували нові, під землею вистачало. Вони слугували притулком для вигнанців, біглих рабів та просто розбійників, та іноді перетворювалися на справжні невеличкі поселення під таким чистим і чепурним зовні містом.

Корусант заклав підвалини телевізійного кліше, що називається «Wretched Hive» і описує мегаполіси такого типу у всіх подальших фільмах та серіалах. Фактично, для світу фантастики він і став новим Римом – еталоном міста.

Захват, BioShock

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

Місто, в якому відбуваються основні події культової відеогри BioShock, цілком виправдовує свою назву – Захват (Rapture). Із дна океану здіймаються величні хмарочоси (чи хвилечоси?), виконані у стилі нью-йоркського ар деко, прикрашені сяючими неоновими вивісками і з’єднані багатоярусними мостами. Та вся ця краса приховує темну і драматичну історію про утопію, що перетворилася на жахіття…

Гейм-дизайнер BioShock Кен Лівайн (Ken Levine) підтверджує здогадки про Нью-Йорк як прототип. Він особисто провів цілий день в Рокфеллер-центрі, фотографуючи кожну лампу, ручку дверей чи панно на стіні. Звісно ж, не обійшлося і без відвідин Емпайр-Стейт Білдінґ: його впізнаваний дизайн відбився у багатьох верхівках хмарочосів Захвату [9].

Фундамент для казки: реальні прототипи фантастичних міст

На окремий, пробачте за каламбур, захват, заслуговує реклама, якою розквітнуло місто. Більшість вивісок також мають реальні прототипи, і їх пошуку навіть присвячене окреме фан-дослідження [10]. Деякі з них перероблено так, аби вони відповідали атмосфері гри в стилі горор-нуар, проте для багатьох зразків вінтажної американської реклами це навіть не знадобилося. Вона й так змушує вкриватися гусячою шкірою…

Захват цікавий ще й тим, що Нью-Йорк для нього – це референс другого порядку. Адже малюючи деякі будівлі Лівайн надихався не реальним містом, а Ґотем-сіті зі всесвіту Бетмена, яке, в свою чергу, вже було списане з Нью-Йорка. І це неважко зрозуміти, адже Ґотем-сіті – це канонічний зразок мегаполіса у нуар-сеттінгу.

Та все ж жодна дизайнерська ідея не могла би реалізуватися без приземлених розрахунків економічної вигоди. Шон Робертсон (Shawn Robertson), арт-директор гри, додає, що ар деко не лише прекрасно виглядає на екрані – цей стиль ще й дуже поблажливо використовує ресурси комп’ютерів гравців завдяки простим формам і відсутності вигадливого декору. Тож стиль Захвату – нью-йоркський не лише за виглядом, а й за духом, як компроміс естетики та прагматизму.

Вам будет интересно: Жизнь как игра. Что такое игрофикация реальности и как она происходит?

Текст: Дар’я Цепкова


Джерела:

[1] Game of Thrones: 10 Secrets About HBO’s Adaptation of A Song of Ice and Fire by George R.R. Martin. Jace Lacob

[2] King’s Landing Dubrovnik

[3] The Art of Discworld

[4] Pratchett city twins with real town. BBC News

[5] Tolkien’s annotated map of Middle-earth discovered inside copy of Lord of the Rings. The Guardian

[6] Mont-Saint-Michel — Wikipedia

[7] Architecture and film Wretched Hives: George Lucas and the Ambivalent Architecture of Star Wars. Mark Lamster 

[8] Інсула — Вікіпедія

[9] Unreal Engine 3 Powers Critical and Commercial Success BioShock. John Gaudiosi

[10] The Origins of BioShock’s Vintage Art. András Neltz