«…не обов’язково малювати картини, щоб бути художником».

(Отті Бергер, з інтерв’ю 1928 року)

27 січня відмічався Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, запроваджений ООН в 2005 році, та день загальносвітового трауру. «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв та незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередженість» — йдеться в супутній резолюції Генеральної Асамблеї.

За підрахунками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни стали 4,5 мільйонів дорослих, та разом з ними – півтора мільйони дітей. За цими жахливими цифрами хочеться побачити й не забувати людей, які теж хотіли жити, любити, творити, радіти – та життя яких обірвало зло. І тим більше щемить, що від їхніх світів найчастіше збереглися самі рештки, інколи – хіба кілька слів та потьмяніле фото. Сьогодні згадуємо історію та творчість Отті Бергер, художниці, яка також загинула в концтаборі.

Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв ГолокостуХудожниця по текстилю і ткаля Отті Бергер народилася 4 жовтня 1898 роцу в Змаєваці, Угорщина, наразі – частина сучасної Хорватії. Бергер мала югославське громадянство, але часто вважається угорською мисткинею. 

Вона отримала хорошу освіту в університетській школі для дівчат у Відні, а потім продовжила навчання в Королівській академії мистецтв та ремесел у Загребі, в Академії витончених мистецтв Загребського університету. Там Бергер навчалась до 1926 року, аж доки не вирішила відвідати Баугауз, тоді вже в Дессау.

Після цього, захоплена побаченим Отті, познайомившись із викладачами та студентами, продовжує навчання вже тут, у Ласло Могой-Надя, Пауля Клее та Василя Кандинського. Її описували як «одну з найталановитіших студенток у ткацькій майстерні в Дессау». 

Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Основна представниця у Школі експериментального підходу до текстилю, Бергер досліджувала матеріали та методи, аби врешті-решт включити пластикові текстильні матеріали до виробів, призначених для масового виробництва. 

Поряд із Анні Альберс та Гунтою Штольцель, Бергер протестувала проти пануючої точки зору, нібито текстиль – це суто жіноче ремесло, та обстоювала, що це мистецтва. Для опису своїх робіт вона використовувала дефініції та підходи, що були більш звичними у фотографії та живописі. 

Під час перебування в Дессау Отті також написала трактат про тканини та методологію текстильного виробництва – який, втім, залишився у Вальтера Гропіуса та ніколи не був опублікований. Цікаво, що Бергер – єдиний дизайнер з Баугаузу, що отримала патенти на свій текстиль.


Бергер – єдиний дизайнер з Баугаузу, що отримала патенти на свій текстиль


Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Через деякий час Отті стала заступницею дизайнерки Ліллі Райх в текстильній майстерні в Баугаузі. Вони створила свій власний навчальний план та була наставницею для молодих студентів, зокрема, паризької ткалі на ім’я Жужу Маркос-Ней та Етель Фодор-Міттаг Зсузу, який згодом стала однією з найвідоміших ткаль Південної Африки. Після того Бергер певний час виконувала обов’язки керівника ткацької майстерні Баугаузу, але, так і не отримавши постійного призначення, йде з нього та відкриває в Берліні власне «Ательє по текстилю», яке стає дуже успішним.

Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
Жінки Баугаузу: Отті Бергер. До Дня пам’яті жертв Голокосту
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Біла смуга закінчується, коли в 1936 році Бергер забороняють працювати в Німеччині через єврейське походження. Їй доводиться закрити свою компанію.

Саме в цей період більшість професорів Баугаузу, включно із нареченим Отті Людвігом Хілберсеймером, встигають отримати візи та виїхати до Америки. Отті Бергер намагалася зробити те ж саме – в 1938-ому Ласло Могой-Надь запросив її приєднатись до Нового Баугаузу в Чикаго. В очікуванні візи художниця провела певний час в Лондоні. Але хвороба матері, нездатність найти роботу в Англії – Отті не говорила англійською, бо мала порушення слуху, а без супроводу друзів для англійців вона перетворювалась на німкеню – незабаром змусили Отті повернутись в Змаєвац.

Шість років потому, в квітні 1944 року, Отті разом з сім’єю відправлять до Освенциму, де вона й загинула – та листи до друзів вона перестала надсилати ще в 1941-ому, і як пройшли останні три роки її життя, наразі невідомо. Проте збереглася її творча спадщина, що експонується в різних музеях світу та приймає участь у виставках, присвячених школі Баугауз.

Текст: Наталія Марків-Буковська