На нещодавньому Фестивалі Ідей наша головна редакторка Євгенія Селезньова виступила із доповіддю «Як медіа впливають на ідентичність міста», де розповіла, що це, власне, таке – ідентичність міста, навіщо вона потрібна і як медіа та самі мешканці можуть вплинути на її розвиток. Пропонуємо до вашої уваги конспект.

Як медіа впливають на ідентичність міста – і що це, до речі, таке?

Що таке ідентичність, і що вона нам дає?

Перш ніж говорити про ідентичність міста, треба зрозуміти, що таке ідентичність взагалі. Окрім міст, вона є в кожного з нас. Це комплекс якостей та особливостей, що вирізняє нас поміж інших та дає відповіді на запитання «хто я є?», «яке моє місце в світі?», «що я маю та можу робити для інших, що інші можуть та мусять робити для мене?», «чого мені очікувати від світу, чого світ може очікувати від мене?» та «чим я відрізняюсь від решти людей?».

Кожен та кожна з нас має гендерну ідентичність, сексуальну, етнічну, мовну, професійну, релігійну та ще декілька додаткових: впродовж життя вони можуть змінюватись, а в певних ситуаціях мінятися місцями за пріоритетністю.

Окрім того, що ідентичність допомагає нам відокремити себе від оточуючого світу та в такий спосіб стає стрижнем нашої особистості, вона також закріплює нас у часо-просторі – зберігаючи пам’ять про те, ким ми були впродовж свого життя; розуміння, ким ми є і що маємо робити зараз, та генеруючи бажання – ким ми хочемо бути в майбутньому. Якщо за будь-яких причин будь-яка з цих ланок випадає, людина фактично позбавляється можливості вести нормальне життя.

В кожного з нас також є ідентичність мешканця того чи іншого міста. Вона не є такою значущою та проявленою як, наприклад, гендерна ідентичність – проте також чинить вплив на наше життя і відповідає на питання «хто я?» і «чого інші можуть від мене очікувати?» — згадаємо усі стереотипи про «справжніх одеситів», «шляхетних львів’ян» тощо – хоча звісно, не завжди добре, що такі стереотипи існують.

Як медіа впливають на ідентичність міста – і що це, до речі, таке?

Чим є ідентичність міста?

Міста так само мають ідентичність, що вирізняє їх, визначає місце серед інших та диктує, що вони можуть дати своїм мешканцям та гостям. Звичайно, місто – набагато складніший організм, аніж одна людина, і ідентичність міста – теж складніше явище. Вона не така чітка, ми не завжди встигаємо відстежити її зміни і не завжди взагалі усвідомлюємо її існування.

Якщо ми спробуємо дати визначення ідентичності міста, то можемо схарактеризувати її як сталий образ, що виникає внаслідок змішування в колективній свідомості фактичних особливостей та відмінних ознак з уявленнями про нього – тобто тим, як жителі та відвідувачі міста сприймають його на емоційному рівні, якими смислами наповнюють.

Взагалі, говорити про ідентичність міста непросто – адже її неможливо виміряти, вона не існує у фізичному світі. Це сукупність дуже суб’єктивних вражень та домовленостей, фактично – це міф. Але такою самою невимірюваною сукупністю домовленостей є наші релігії, політичні, правові та економічні системи, що працюють лише тому, що більшість погоджується їх підтримувати, вірити в ці міфи – і вони теж впливають на наше життя.

Отже попри невимірюваність ідентичності міста, гадаю, нам краще взяти до уваги високу ймовірність її існування, придивлятися до неї та за можливості вивчати.

Як медіа впливають на ідентичність міста – і що це, до речі, таке?

Хто і з чого її конструює?

Є елементи, «кубики», з яких складається ідентичність міста – і є актори, «діючи особи», що ці кубики складають, конструюючи її.

До елементів ідентичності міста належать:

  • Архітектура – історична забудова та її поєднання з сучасною, наявність так званих іконічних будівель, які стають впізнаваною частиною міського бренду або навіть окремим символом міста (наприклад, Ейфелева вежа в Парижі).
  • Природні особливості – клімат, ландшафт, наявність водойм, рослинний та тваринний світ.
  • Символічне наповнення – історія + культура: що відбувалося в місті впродовж його існування, як його відображали в масовій культурі та творах мистецтва.
  • Економічний та політичний бекграунд – бідне місто чи багате; індустріальне чи, приміром, курортне – хоча зараз такого чіткого поділу по функціях вже практично немає.
  • Стиль життя та повсякденність містян.

До конструкторів ідентичності належать:

  • Міська адміністрація – може робити це на рівні офіційних програм з розвитку та брендінгу міста; самі наративи, те, як представники місцевої влади говорять про своє місто, вже впливає на його образ.
  • Туристичний сектор – від муніципальних департаментів туризму до приватного сектору – що пишуть про місто на сайтах типу TripAdvisor, як позиціонують себе місцеві готелі та ресторани.
  • Діячі культури та мистецтва – яскравим прикладом їхнього впливу на міську ідентичність є «Одеса Бабеля» — образ міста моряків, рибаків та бандитів, який досі є частиною міського міфу.
  • Дослідники – можуть розкривати досі незнані деталі історії та сутності міста. Для тієї ж Одеси, наприклад, важливим питанням є пам’ять та історія заснування: і зараз це є предметом суперечок – чи її заснували в 1794 році, чи в 1789, чи взагалі 600 років тому. Від того, яку відповідь врешті визнають вірною, значною мірою залежатиме вектор подальшого розвитку міста.
  • ЗМІ – доносять широкому загалові результати роботи перших чотирьох акторів, і також можуть формулювати і транслювати власну думку стосовно образу міста.

Нащо місту ідентичність?

Як медіа впливають на ідентичність міста – і що це, до речі, таке?

А чи потрібна взагалі місту ідентичність? Навіть якщо воно схоже як інкубаторський клон на десятки інших – хіба ж в ньому не можна нормально жити?

Жити, звичайно, можна. Але успішному місту потрібна ідентичність – а в багатьох її, дійсно, немає.

Міста, так само як і держави та корпорації, мають свій «товар» та конкурують за «покупців» — але валютою в цій торгівлі є не долари чи євро, а час – час, який люди проживають в місті, заодно витрачаючи гроші та енергію, роблячи свій внесок до міського буття. А «товаром» виступає якість та різноманіття цього часу, досвід, який можна отримати, зустрівшись із тим чи іншим містом.

Так було не завжди. Впродовж історичного розвитку головними товарами міст спочатку були безпека та доступ до освіти й культури, потім, після Промислової революції XVIII-XIX століть – капітали та робочі місця. Але в наш час можна перебувати в безпеці та отримувати знання, просто сидячі за комп’ютером десь на селі у Карпатах, і так само можна віддалено працювати або навіть вести бізнес. Та якщо ви забажаєте ввечері прогулятись по набережній чи піти до музею – зможете це зробити лише там, де вони є, тобто в місті. Саме тому основна принада сучасних міст – можливості для проведення вільного часу.

В містах з вибудованою ідентичністю – позитивною, звичайно, бо вона може бути і чітко негативною – час проводити цікавіше, вони мають більше можливостей та атракцій. Вони можуть навіть ставати фактором доповнення нашої власної ідентичності – мабуть, кожний знає або чув про людину, яка так сильно мріяла жити в якомусь конкретному місті, що все інше ставало неважливим – зокрема, чим в ньому займатися та як жити – аби лише бути там. Це про доповнення власної ідентичності ідентичністю міста, і це цілком життєздатний варіант.

Окрім нематеріальних переваг, наявність позитивної ідентичності також приносить місту цілком відчутні, земні дивіденди – у вигляді інвестицій, туристів та людських потоків.

Багато міст позбавлені ідентичності, і Одеса в тому числі. В нас є міф про «Одесу Бабеля», Молдаванку та «Костю-моряка», який остаточно застарів іще років зо тридцять тому – і на його місці досі нічого не виросло. В нас немає наразі згоди – яким містом є Одеса насправді? Чи вона українська, чи пост-радянська, чи взагалі пост-імперська? Де наше коріння? Це створює їй проблеми. Наприклад, з тією ж забудовою – коли забудовники, замислюючись, як вписатися у місцевий контекст, ідуть шляхом найменшого спротиву та будують палаци у стилі, який я називаю «причорноморським псевдокласицизмом» — але на 25 поверхів, бо, вибачте, прибуток треба отримати.

Інший сумнозвісний приклад міста, що втратило ідентичність – Брюссель, столиця Бельгії. В другій половині ХХ століття його так безпощадно забудовували модерновими багатоповерхівками, що з’явився навіть термін «брюсселізація» — хаотична забудова, що призводить до втрати міської автентичності.

Як на цей процес впливають медіа

Як медіа впливають на ідентичність міста – і що це, до речі, таке?

Отже, як засоби масової інформації впливають на ідентичність міста?

Перш ніж відповісти на це питання, треба окреслити функцію ЗМІ в сьогоденні взагалі. Ми живемо в часи шаленого перенавантаження контентом – щохвилини продукується величезна кількість інформації, яку ми ніколи не зможемо повністю перетравити та осягнути. Для масштабу: 90% усього контенту, наявного зараз в мережі, було згенеровано лише в останні два роки. Щодня в світі продається більше 400 мільйонів газет; щохвилини в Фейсбуці з’являється близька 293 тисяч нових дописів.

Але вся ця інформація – необроблена, несистематизована, непридатна до споживання в такому вигляді – і тому практично безкорисна. Обробкою ж та систематизацією якраз займаються ЗМІ. Ми вже не генеруємо якусь унікальну інформацію, те, про що до нас ніхто не говорив – сьогодні це практично неможливо; натомість, ми систематизуємо та обробляємо. ЗМІ можна порівняти з острівцем безпеки та впорядкованості в хаотичному селевому інфо-потоці. На цьому острівці принаймні можна зрозуміти, що до чого, і це основна причина, чому люди досі читають журнали та газети, а не лише стрічку у соцмережах – їм хочеться споживати готову інформацію, яку вже знайшли, впорядкували та підготували до сприйняття.

Тож якими способами ЗМІ можуть впливати на образ міста, про яке вони пишуть?

  • Літописання міського буття – через стрічку новин, анонси подій, репортажі.
  • Висвітлення акцентів міської культури – за рахунок, знову ж таки, репортажів, інтерв’ю, колонок тощо.
  • Створення візуального архіву – особливо якщо ми говоримо про телевізійний формат.
  • Історії та дослідження міста: більшість ЗМІ давно вже не обмежуються просто новинами, а натомість самі проводять дослідження, створюють серії. Наприклад, одеська «Лоція» робить серію-дослідження одеських вулиць: вони вивчають історію кожної вулиці, фотографують її та бесідують з мешканцями – виходить дуже повний та цілісний портрет.
  • Образ самого ЗМІ та подача також впливає на сприйняття міста – назва, дизайн, редакційна політика та стиль. Наприклад, портал з назвою «Червоний гірник» навряд чи з’явився би у Львові.

На роботу ЗМІ і те, як вони репрезентують своє місто, впливає багато факторів. Перший та головний – особистості колективу, адже коли ми говоримо про медіа, то розуміємо, що за цим словом є реальні живі люди, це не абстракція. І особисті погляди, те, через яку оптику редакція та автори дивляться на місто, має вирішальне значення. Ніякі побажання власників чи аудиторії ЗМІ не можуть перебити цей фактор – любов чи ненависть до міста неможливо підробити.

Звісно, відіграє роль, яку модель фінансування має ЗМІ – чи воно заробляє рекламою та орієнтується на хайпові теми і трафік; чи в нього є власники, які теж можуть диктувати свої умови; чи воно співпрацює з фондами і має транслювати їхні цінності. Про підписну модель в Україні поки що говорити зарано – хоча вона набирає обертів на Заході: читачі фінансують улюблені медіа напряму, і це дозволяє усім зосередитись на вибраних та цікавих темах.

Загальні настрої аудиторії та політична обстановка теж мають значення – на жаль, цілковита свобода ЗМІ існує далеко не всюди. Також впливають охоплення та тривалість існування проекту – буття ЗМІ ще не означає автоматично високих обсягів та багатотисячної аудиторії, а деякі медіа просто зникають раніше, ніж встигають залишити свій відбиток в образі міста.

Зараз з’являються ЗМІ, які цілеспрямовано займаються дослідженням міста та створенням його портрету, хороший приклад – івано-франківський «Куфер». Серед інших медіа, що займаються темою урбаністики, можна назвати «MistoSite», «Pragmatika», київський «Хмарочос», одеські «Лоція» та «The Odessa Review» — наразі, на жаль, призупинений. Особливість останнього – він видавався англійською. Дуже важливо, аби місто мало бодай одне англомовне медіа – бо інакше для іноземців воно завжди лишатиметься статичним, вони зможуть дізнатися лише те, про що пишуть на Вікіпедії та туристичних сайтах, і не знатимуть, чим місто живе насправді. «The Odessa Review» виконували в цьому плані дуже важливу функцію.

Є, до речі, хороший приклад з історії, коли образ міста пробували змінити за допомогою медіа – американський The Chicagoan, що виходив у 1920-30-ті роки та розповідав про культурне життя Чикаго. Тоді це місто знали переважно завдяки мафії та бійням, та новий журнал робив акцент на культурних подіях та розвагах. Звичайно, мафія та бійні від цього нікуди не ділись – та люди почали дізнаватись, що окрім них є щось ще. Це те, про що ми говорили – ЗМІ створюють фокус уваги.

Як доповнювати ідентичність міста самим містянам?

Як медіа впливають на ідентичність міста – і що це, до речі, таке?

Хороша новина полягає в тому, що необов’язково працювати в департаменті туризму чи бути журналістом, аби зробити внесок у формування ідентичності свого міста. Цим може займатися будь-хто з його жителів. Як саме?

На моє глибоке переконання, будь-які зміни мають три стадії: рефлексія та обговорення; дослідження; трансформація. Коли ми говоримо про ідентичність міста, ця модель також працює.

Отже, ступінь перший: рефлексія та обговорення. Почніть взагалі думати про ідентичність свого міста. Тримайте її в думках, запитуйте себе:

  • Яке воно, ваше місто?
  • Чим воно відрізняється від інших, де ви бували? Важливо порівнювати саме з тими, де ви дійсно були, аби не співставляти реальне місто з уявним образом – навряд чи це буде продуктивно.
  • Чому ваше місто саме таке, що на нього вплинуло?
  • Як ви в ньому почуваєтеся, яку частину вашої сутності становить буття мешканцем свого міста?
  • Що вам подобається у місті, що ні? Яким би ви хотіли його бачити?

Запитуйте це у ваших знайомих та друзів. В наш гіперсоціальний час це надзвичайно просто – достатньо зробити допис у будь-якій соціальній мережі.

Далі – почніть досліджувати своє місто:

  • Вивчайте його історію. Намагайтеся звертати увагу не на конкретні дати та імена, а на контекст – чому відбулося те, що відбулося, як це вплинуло на наше життя зараз, що взагалі відбувалося в ті часи в сусідніх містах та регіонах?
  • Досліджуйте своє місто в теперішньому. Оберіть тему або питання, цікаві для вас, та спробуйте на них зосередитись – наприклад, чому б не відвідати по черзі усі театри міста та не порівняти їхні репертуари та атмосферу?
  • Вивчіть зони відповідальності. Дуже часто наша проблема в тому, що ніхто не знає, хто саме має вирішувати ті чи інші питання. Дізнайтеся, хто конкретно відповідає за благоустрій вашого району, як цих людей знайти і як на них вплинути.
  • Спробуйте дослідити окрему ділянку фізично – подвір’я чи квартал. Оберіть місце, що вам до вподоби, та проведіть там деякий час. Поспостерігайте, як воно змінюється в різну пору доби та за різної погоди, що там відбувається, хто ходить і що робить. Ми проживаємо все життя в містах, але при цьому інколи абсолютно їх не знаємо, усвідомлюємо лише місце де живемо та місце де працюємо. Наші міста заслуговують отримати трохи більше уваги – а ми заслуговуємо відчути їх повніше.
  • Ви можете також спробувати створити ментальну мапу свого міста або району, це теж допоможе пізнати його краще.
  • Спілкуйтеся з людьми. Дізнавайтеся, про що вони мріють, чим непокояться. Наприклад, якщо вам подобається певний театр – лишіться після спектаклю, поспілкуйтеся з тими, хто його створює. Адже місто – це в першу чергу люди, а тільки потім – будівлі.

Ви можете залучати до своїх досліджень інших людей, ділитися результатами – так буде цікавіше та приємніше.

Наступний крок – трансформації. Я не кажу зараз, що ви повинні кинути все своє життя і піти перебудовувати місто, ні. І вам необов’язково щось робити одразу з думкою що «я зараз маю запустити такий проект, щоб Одеса одразу перетворилась на Відень» — так не працює. Але ви можете максимально реалізувати ідеї, що приходитимуть під час ваших рефлексій та досліджень – а це станеться практично невідворотно. Як втілити ідею проекту від задуму до реалізації – тема для окремого семінару, тому обмежусь кількома загальними порадами:

  • Занотовуйте усе, що приходить вам в голову, ведіть щоденники. Не дозволяйте гарним ідеям загубитися;
  • Плануйте – це, мабуть, заповіт будь-якого організатора чи менеджера. Зробити все за планом все одно не вдасться, але якщо його не скласти – буде іще гірше;
  • Виходьте до людей, розповідайте про себе та давайте запит на підтримку. Знову ж таки, ми живемо у гіперсоціальний час, до того ж із певною перенасиченістю ресурсами, тому якщо вам на думку спало щось цікаве – то швидше за все ви знайдете людей, які захочуть приєднатися та допомогти вам.

Поділитися будь-якими ідеями стосовно ідентичності Одеси або інших міст запрошуємо на наш редакційний мейл contact@prostranstvo.media, також обговорити цю та інші урбаністичні теми можна у Креативному кластері «Пространство», який нещодавно відкрився в Одесі і є офлайновим продовженням нашого проекту.

Редакція висловлює щиру вдячність Фестивалю Ідей за можливість долучитися до події.

Підготувала, доповіла та записала Євгенія Селезньова