Продовжуємо серію #урбан_лікнеп, в який розповідаємо про найважливіші документи та концепції, що визначають розвиток міст – в тому числі й українських.

Найрідкісніший «звір», який зустрічається на українських теренах, Habitat – це документ про розвиток міст, що приймається на всесвітній конференції кожні двадцять років. Як можна зрозуміти, в ньому окреслюються дуже глобальні цілі, які потребують уточнення на місцевому рівні. Як же Україна може скористатися таким документом?

Що це таке?

Перша конференція ООН щодо розвитку міст відбулася у 1976 році, і на ній було прийняте рішення зібратися повторно через двадцять років. Фактично, Habitat – це поглиблене дослідження Цілі Сталого Розвитку №11, яка і стосується містобудування. 

У 2016 році була прийнята третя редакція, Habitat III, з наступними пунктами (переклад мій):

  1. Сталий розвиток міст для соціальної інклюзії та викорінення бідності;
  2. Стале та інклюзивне процвітання міст і можливості для всіх;
  3. Екологічно сталий міський розвиток;
  4. Ефективне впровадження та управління; 
  5. Розбудова структури міського самоврядування;
  6. Планований розвиток міст.

Кожен з цих пунктів включає безліч підпунктів та рекомендацій, проте не всі з них варто одразу втілювати в життя пасіонарним міським головам. Habitat – це документ, призначений для всього світу, він містить лиш напрями подальшого руху (до того ж, дуже різні). Деякі з них більше підходять промисловим центрам, деякі – зануреним у себе перевантаженим мегаполісам, а ще кілька написані, щоби сонні райцентри перестали, нарешті, куняти, і розвернулися в усій красі. І це вже не кажучи про культурний контекст, рівень загального розвитку міста та багато, багато інших чинників. Словом, конкретні рішення того, як же «мишкам стати їжачками» тут шукати не варто. 

Тоді нащо це треба?

Habitat – це прекрасна збірка стратегій, на основі яких варто вибудовувати місцеві рішення для конкретних громад і міст. Будь-який план розвитку, що підтримує Цілі Сталого Розвитку, так чи інакше ґрунтуватиметься на Habitat. Це своєрідна методичка, аксіоматика сталого розвитку, з якої урбаністи вільні вибирати те, на чому варто зробити пріоритет саме зараз. Але це не значить, що невикористану частину можна просто відкласти й забути! Концепція сталого розвитку полягає в розвитку гармонійному: а значить, розібравшись із найболючішими питаннями, доведеться братися й за інші, адаптуючи їх до своєї унікальної ситуації.

А конкретніше? 

Перелік усіх пунктів Habitat III — задача для сильних духом. Якщо вас не лякає близько сотні пунктів, можете подивитися їх переклад українською (мій, неофіційний) в цьому документі. А в цій статті ми коротко оглянемо задачі, викладені в кожному пункті.

  • Сталий розвиток міст для соціальної інклюзії та викорінення бідності – це забезпечення рівних умов для всіх, незалежно від віку, статі, соціального положення та стану здоров’я. Безпечне середовище, зручна інфраструктура, побудова зв’язків між різними соціальними групами та їх співпраця – щоб запобігти розмежуванню населення на закриті класи «еліти» та «низів».
  • Стале та інклюзивне процвітання міст і можливості для всіх – здається, багато в чому цей пункт повторює попередній, але у стратегіях, які він пропонує, є відмінності. Це більше про розподіл ресурсу, посилення зв’язків між громадою та адміністрацією та між містом і передмістями. Також інклюзивне процвітання міст – це про використання унікальних місцевих ресурсів, в тому числі і людських, заохочення підприємництва та збереження екології навколо.
  • Екологічно сталий міський розвиток логічно продовжує попередній пункт та заохочує до збереження і відновлення біорізноманіття, підготовки міст до ймовірних стихійних лих та впровадження інноваційних і «зелених» технологій у міську інфраструктуру.
  • Ефективне впровадження та управління – створення юридичного підґрунтя для прозорого та ефективного керування містом. Також цей пункт передбачає надання громаді міста реальних важелів впливу на політику містобудування.
  • Вибудова структури місцевого самоврядування. Якщо громада вже має право впливу, то вона й сама має дещо впорядкуватися. Цей пункт каже про координацію та двосторонній діалог між громадою та адміністрацією, децентралізацію влади і делегування повноважень місцевим осередкам — а також тренінги та майстер-класи з управління для членів цих осередків, щоби їх рішення були зваженими та ефективними.
  • Планований розвиток міст – це такий собі підсумковий розділ, що містить найбільше пунктів і багато в чому об’єднує в собі усі попередні. Незважаючи на загальний вектор «за все хороше проти всього поганого», цей розділ містить важливе доповнення – усі пункти дотичні до ідеї стратегічного розвитку міст, зі сформованим баченням далекої перспективи та поєднання різних напрямків розбудови в єдину концепцію.

Що з цього важливе для України?

Та майже все! Проте деякі речі варто було би винести окремо. 

В кожному пункті рефреном повторюються слова про прозоре законодавство. На жаль, наші реалії такі, що іноді простіше відмовитися від ідеї, аніж привести її до відповідності всім законам, актам, правилам та нормам. Закони про екологію та публічні простори «з людським обличчям», які було би легко виконати та важко порушити – це те, чого нам дуже не вистачає. 

До речі, про публічні простори. Їх ми також бачимо чи не в кожному пункті. Автори документу постійно наголошують, що ці простори мають бути якісними, ефективними та доступними. І – це дуже важливо! – безкоштовні простори мають також бути якісними, ефективними та доступними. Менше з тим, це «лайфхак» для міської адміністрації. Класний простір може змінити популярність району міста, перенаправити транспортний потік та навіть стати рушієм економічного зростання. 

Децентралізація та залучення громади. Аби це впровадити, подекуди доведеться долати спротив з обох боків: місцева влада хоче йти шляхом найменшого спротиву, а мешканці не хочуть брати на себе відповідальність. Важко сказати, з якого боку краще лупати сю скалу, і скільки на це піде. Але популяризація ОСББ та проекти на кшталт Концепції інтегрованого розвитку міста дають надію, що відповідальне суспільство побачать хоча б наші діти. 

Подолання сегрегації та вузької спеціалізації районів. Навіть досі у нашому лексиконі є слова «спальний район». Зазвичай, там і правда крім спати робити нічого. Усе життя вирує десь в центрі (а темний бік цього життя – у промислових районах). Райони змішаного типу дозволять подолати як транспортний колапс (коли зранку всі їдуть в центр, а ввечері з нього), так і соціальне розшарування, коли «елітні» райони гидливо відмежовуються від міських нетрів так, щоби навіть випадково не перетнутися в мережі інфраструктури. Маю мрію, що колись вислови «БорщаГетто» та «Жизнь дала трещину – едь на Троещину» стануть історією міського фольклору. 

Боротьба з житловими комплексами, які не мають адекватної інфраструктури. З сучасними цінами на житло (до речі, привіт пункту про доступність житла для всіх!) множаться багатоповерхові житлові квартали, що існують самі по собі, мов замки в хмарах. І якщо школи і дитячі садки там ще будуть (хоч часто вони приватні і, як монополісти, дуже дорогі) – то дороги, каналізація, водопостачання та інше «присмоктуються» до міської мережі без зеленого поняття про допустимі навантаження.

Просвіта населення щодо енергоефективності. Прямо випливає з пункту про відповідальність. Просвіта – це єдиний (після драконівських штрафів) метод змусити людей перестати бідкатися на платіжки та зменшити цифри в них власними руками. 

Тож, як бачите, є багато над чим працювати, і документи на кшталт Habitat – корисний та, головне, вже готовий інструмент, яким гріх не скористуватись.

Текст: Дар’я Цепкова