П’ять художників-випускників Львівської академії мистецтв, п’ять творчих історій та п’ять мистецьких технік — у спецпроєкті галереї Львівської національної академії мистецтв.

Упродовж останніх п’яти років всі вони у різний спосіб взаємодіяли з сучасним виставковим простором Львова — галереєю ЛНАМ. Цьогоріч її куратори за підтримки Українського культурного фонду розповідають про відомих випускників академії з різних регіонів України.

Львів та Одесу зазвичай порівнюють у гастрономічному контексті. Але варто говорити і про культурну та художню традицію Одеської мистецької школи. Чим вона відрізняється від Львівської та як їх змогли поєднати у своїй творчості молоді митці?

Інна Делієва тату-майстриня і художниця по склу, створює вишукані графічні твори на основі власних замальовок рослин і людей. Дворазова номінантка премії для молодих художників-склярів Андрія Бокотея, учасниця виставкового проєкту LvivArtDays. Два персональні проєкти мисткині, реалізовані упродовж 2016–2019 років, показали сформованість її художньої мови та впізнаваний стиль роботи

Інна Делієва та її твори на виставці LvivArtDays

Зачаровує філігранна графічна техніка та стримана палітра з додаванням легких, прозорих, «морських» кольорів, у якій Інна веде свої творчі пошуки. Однаково старанно та вишукано вона працює і з графічними замальовками (здебільшого з натури), і зі скляною поверхнею. Роботи, на перший погляд, є дуже простими, але водночас своєю естетикою та легкою іронією завжди переносять нас на гамірні вулички Одеси та у її колоритні дворики. Спогади та легкий сум за рідним містом свого часу навіть лягли в основу дипломного проєкту мисткині.

Інна Делієва під час захисту дипломного проєкту «Одеса як вона є»

Для творчості Інни характерний нетрадиційний і концептуальний підхід до роботи зі склом. Щоразу вона шукає ту візуальну мову, яка найкраще пасує до її думки та увиразнює ідею. Технічно робота може здаватися нескладною у виконанні, але саме ця видима простота є тією «родзинкою», яка вирізняє художницю з-поміж інших митців-склярів. Часто для своїх творів Інна використовує безбарвне прозоре скло або різнокольорове пляшкове скло, оброблене самим морем. Таким чином утворюються дуже м’які та стримані кольорові поєднання. У своїх персонажах художниця поєднує рослинні, антропоморфні та зооморфні мотиви.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Анна Варшавська художниця, яка працює з монументальним мистецтвом і відеоартом. Серед останніх її проєктів — як персональні (виставка «Mitosis» у галереї ЛНАМ), так і групові: виставка «ЗаЧіпає» у галереї «Zefirina», Перша бієнале левкасу у галереї «White World» у Києві та карантинний онлайн-проєкт «Who am I today», доповнений 3D-туром.

Анна Варшавська з своєю роботою, 2018

Основним робочим інструментом для художниці є звичайна кулькова ручка, переважно синя або чорна. Нею Анна створює великоформатні композиції з дуже точними, здебільшого фігуративними образами на папері та левкасній поверхні. Іноді для візуального акценту мисткиня використовує золотий або червоний кольори. Роботи Анна виконує, можна сказати, «наживо», роблячи попередньо лише легку олівцеву розмітку формату.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Композиції творів вказують на їхній глибокий культурно-філософський зміст і монументальність тем, які хвилюють молоду мисткиню. Вона дуже гостро реагує на ті проблеми існування людини, які щодня бачить довкола: повторюваність і швидкоплинність часу; обмеження та норми суспільства, застиглі в свідомості більшості; інформаційне перевантаження та водночас фактична недоступність інформації; ілюзія змін, прикрита цензурою та технологіями. В останніх проєктах монументальні рисунки кульковою ручкою художниця доповнює відеорядом, який накладається поверх статичного зображення. Постаті наче оживають у свідомості глядача. Це значно підсилює враження від творів.

Наталія Громик займається концептуальним живописом, цікавиться актуальними мистецькими практиками, зокрема відеоартом. Активно бере участь у виставкових проєктах та міжнародних резиденціях. Її персональна виставка  незабаром відбудеться у галереї ЛНАМ.

Наталія Громик. «Пробудження», 2020

Молода художниця лише починає свій шлях у мистецтві, але її роботи вже впізнавані та визначаються глибиною творчої думки. 2018 року Наталія стала учасницею резиденції для молодих художників і художниць від галереї сучасного мистецтва «MASLO» у Хмельницькому. Взявши образи з відомих творів, художниця інтерпретувала їх у власній техніці, таким чином рефлексуючи над заданою темою самоаналізу. Подібне цитування та інтерпретація творів мистецтва минулого, але у більш барвистій кольоровій гамі, характерні для одного з найвідоміших українських художників, Олександра Ройтбурда.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

У своїх творах мисткиня здебільшого звертається до образу людини. Це засвідчив її дипломний проєкт «Пробудження». Її постаті перетворюються на гротескні каменеподібні брили, які наче зшиті з м’якого матеріалу. Хитросплетіння тіл, кінцівок і голів лише натякає на присутність людини в образному світі молодої мисткині. У межах творчих пошуків і експериментів художниці вже стає тісно у рамках двовимірного полотна, тому останнім часом вона працює над інсталяціями та відеопроєктами.

За успіхи у навчанні та творчу активність Наталію було відібрано для участі в програмі мобільності студентів. Літній семестр 2019 року вона навчалася у Гданській академії мистецтв. Результатом стала участь у показах відеоарту «Otwarty Pokaz Intermediów» у Гданську.

Костянтин Чорногор — живописець, стрит-арт художник, перформер, який працює з каліграфією та новими медіа. Свобода самовираження та актуальні проблеми суспільства є визначальними для творчості митця.

Костянтин Чорногор за роботою. Колаборація з брендом DARK

Захоплення митця каліграфією проявляється у композиції його творів та візуальній інтерпретації створюваних образів. Найчастіше роботи Костянтина під творчими псевдонімами KniazChernogor або Tuman za Viknom можна побачити у формі муралів на будівлях Львова, Одеси, Києва та Харкова. Також митця цікавить можливість колаборацій, зокрема із дизайнерами одягу. Найбільш успішною була його співпраця з брендом сучасного молодіжного одягу DARK.

Молодий художник вивчає та інтерпретує давньоруські вірування. Досліджуючи язичницькі культи, він переосмислює поганські та християнські ритуали, намагається надати традиційній символіці сучасного звучання. Це безпосередньо відображається у його роботах, зокрема одноразових акціях-гепенінгах і перформансах.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Аліса Білецька — ілюстраторка, художниця по текстилю. Працює над розробкою зразків тканин для текстильних виробів. Її виставковий проєкт «Тиша», що показує  можливості сучасного використання художнього текстилю, цьогоріч відбувся у галереї «Пори року» ЛНАМ.

Фото з відкриття персонального проєкту «Тиша»  Аліси Білецької

Останні проєкти Аліси, зокрема її дипломна робота «Сад», тяжіють до текстильних мотивів у створенні інсталяцій. Мисткиня використовує в об’ємно-просторових композиціях не лише традиційні для художнього текстилю матеріали, але й зовсім неочікувані — пластик, дріт, целофан. Водночас технологічні прийоми вона запозичує із традиційних технік плетіння тканин. Це дозволяє глядачеві сприймати художній текстиль не лише як техніку для виготовлення килимів і тканин, але й як основу для концептуальних мистецьких творів.

previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider

Легкий гумор та іронія присутні в творах молодих митців з Одещини. Вони часто піднімають важливі філософські та суспільно політичні теми, але роблять це у своїй особливій манері, прагнучи виявити свій творчий потенціал. Митці Одеської мистецької школи — талановиті колористи з надзвичайно тонким відчуттям форми, які вміють підпорядкувати ідеї своєму баченню.

Детальніше із проєктами, що відбулися у студентській галереї Львівської академії мистецтв, можна ознайомитись тут.

Матеріал  підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.