День музеїв відзначається 18 травня. Щороку Міжнародна рада музеїв ICOM обирає і затверджує нову тему, яка привертає увагу до певної проблеми і стає основою усіх заходів. Концепція 2020 року — «Музеї за рівність: різноманіття та інклюзія». Кожен музей-учасник має створити платформу для відображення різноманіття етнічної приналежності, статі, сексуальної орієнтації та ідентичності, соціально-економічного походження, рівня освіти, фізичних можливостей, політичної приналежності та релігійних переконань. 

Ми розпитали представників трьох українських музеїв про те, як вони втілюють принципи рівності та інклюзивності у своїй роботі, а також про комунікацію під час карантину, наслідки вимушеної паузи та нові плани, які сформувалися за цей час. Перша розповідь — від комунікаційниці Національного музею Голодомору-геноциду Ольги Сиротюк.

Рівність крізь антиутопічну призму

— Коли ми говоримо про різноманіття, рівність та інклюзію, ми маємо на увазі те, що жодні розбіжності на кшталт статі, етнічного походження, ідентичності, соціально-економічного стану, рівня освіти чи фізичних можливостей не повинні перешкоджати порозумінню між людьми. Наш проєкт до Дня музеїв «Рівніші за інших: про злочини та привілеї в СРСР» розповідає  про злочинність тоталітарного режиму, де рівність була неможливою. Через нього ми хочемо донести, що повторення подібних ситуацій є неприпустимим.

Протягом тижня після Дня музеїв публікуємо серію дописів із розповідями про нерівність у Радянському Союзі під хештегом #рівнішізаінших на наших інстаграм і фейсбук-сторінках. Також запустили стікерпак у телеграмі з героями роману «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла.

Ми хотіли привернути увагу до висвітлення історії Голодомору новими засобами, і в цьому нам якраз і допоміг Орвелл. Автору вдалося сатирично, але правдиво зобразити тоталітарну систему, її злочини та порушення базових прав людини. Ми почали шукати авторів і авторок, які вже ілюстрували цей твір, щоби попросити дозвіл на використання зображень, і натрапили на Halas&Batchelor. Нас зачепило їхнє вміння через гумор і сатиру зображати важливі та складні моменти у світовій історії.

Це британська анімаційна компанія, яка протягом ХХ століття була найпотужнішою у Європі. Виявляється, її створили двоє закоханих, які разом почали робити мультики для всієї Європи.  Засновників уже немає, але їхня донька Вів’єн Халас із радістю надала нам дозвіл на використання зображень. Так з’явився набір стікерів.

Ми розповіли про свій проєкт у ефірі Українського радіо, створили спільний матеріал з Пусто, заручилися підтримкою книжкових блогерів, повідомляли про запуск ще до Дня Музеїв на всіх наших сторінках у соцмережах. Реакція на кампанію «Рівніші за інших» нас вразила: ми отримали дуже багато підтримки, поширень і слів вдячності. Усі звикли до серйозного контенту про Голодомор, а ми використали сатиричний формат, і завдяки цьому охопили ширшу аудиторію. Протягом 3 днів стікерпак завантажило 450 людей. Тепер ми розуміємо: аби музей ефективно і масштабно працював в офлайні, потрібно настільки ж яскраво презентувати себе в онлайні.

Користь від «вірусної» паузи

— Команда взяла участь у Міжнародному тижні музеїв, де протягом 7 днів говорили на теми рівності, екології, мрій, толерантності, вміння чути один одного. Наш музей присвячений історії Голодомору-геноциду, але нам було важливо долучитися до дискусій на актуальні теми серед міжнародної спільноти й цим активізувати українців.

Також ми запустили свій телеграм-канал. Там зробили підбірки літератури, фільмів, лекцій, продовжили публікацію постів #рівнішізаінших. Плануємо розповідати про тематичні події, новини, а також розміщувати фотографії, посилання на важливі документи про Голодомор-геноцид.

Протягом усього карантину ми продовжували наш проєкт із Радіо Свобода «Розкуркулення: як сталінський режим знищував українське вільне селянство», який триватиме до листопада. Розповідаючи про це, спираємося на спогади людей, архівні матеріали та документи, інтерв’ю з істориками та краєзнавцями. Це дуже важливий формат для постгеноцидного суспільства. Люди діляться своїми історіями, знаходять порозуміння один із одним, усвідомлюють передумови та наслідки Голодомору.

Ми ведемо просвітницьку діяльність і комунікуємо як із батьками, так і з учителями. Почали працювати над створенням єдиного навчального посібника з факультативного курсу про Голодомор, додатком до якого стане збірник освітніх занять та уроків, розроблених учителями історії та громадянської освіти. Також підготували серію порад для батьків про те, як без травмування розповідати про Голодомор-геноцид; вони скоро будуть доступні онлайн. Запустили і два тести для підготовки до ЗНО, щоби допомогти тим, хто буде складати іспит цього року.

І останнім масштабним проєктом під час карантину був запуск сторінки «Свідчення». Це єдина платформа, на якій зібрані історії очевидців про Голодомор 1932-1933 років і штучних масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років. Таким чином створюємо базу усних розповідей, які є доказами злочинів радянської влади проти українського народу. Історії представлені у відео- , аудіо-, фото-, текстових форматах.

Для створення цього онлайн-ресурсу ми запровадили онлайн-волонтерство у музеї і, наприклад, студенти з Української академії лідерства допомагали нам оцифровувати свідчення. Ми також закликаємо усіх, хто пам’ятає, знає чи має родичів або родичок, які пережили Голодомор чи масові штучні голоди, поділитися своєю історією з нами, просто написавши нам на сторінку.

Про вихід із карантину

— Плануємо виставку про всесвітньо відомого українського митця Віктора Цимбала. Завдяки співпраці з Міністерством культури України вдалося привезти із США найвідомішу картину про Голодомор «Рік 1933». Головним експонатом виставки буде саме ця робота Віктора Цимбала, яка експонувалася у Буенос-Айресі (Аргентина, Південна Америка). Для того, щоби про цю виставку дізналося більше людей, ми вже почали онлайн-промоцію.

На вихідних після відкриття музею плануємо проводити гру «Будинок Слово», яку створив Харківський літературний музей. Це історія про харківський будинок, де в 1920-1930-х роках жила тогочасна культурна інтелігенція. Але почалися репресії, і будинок фактично став пасткою для мешканців.

І наостанок, готуємо 4 проєкти, які пройшли технічний і конкурсний відбір Українського культурного фонду. Два з них зосереджені на темі інклюзії та доступності, інші — це екскурсійно-історичний додаток про Київ та спільна з Ukraїner експедиція областями України у пошуках свідчень про Голодомор.

Читати далі: Після карантину. Одеський художній музей

Записала Лілія Галка

Slider